У Кіровограді закон має зворотню силу?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 2488

 

Якщо доказів немає, їх треба вигадати. За цим принципом діють деякі правоохоронці Кіровоградської області?


Як бракує сьогодні обіцяної новою владою люстрації! Розумію, що після неї в деяких правоохоронних органах залишаться тільки сержанти на прохідних та прибиральниці, але ж потрібно кінець кінцем позбутися тих, хто використовує службове становище з корисливою метою, нахабно ігнорує закони, ламає людські долі.

 

Жалкувати за відсутністю люстрації доводиться щораз, коли з’являється щось нове в так званій справі Миколи Шамшура. Його звинувачують у тому, ніби він, доставляючи засудженого із Кіровоградського слідчого ізолятора до Компаніївського райвідділу внутрішніх справ, де всього тиждень працював на посаді начальника сектору карного розшуку, відхилився від маршруту, чим заподіяв шкоди авторитету відомства.
Загальний стаж служби Миколи Шамшура на той час становив два місяці. Перед тим він закінчив із відзнакою Кіровоградський юридичний інститут Харківського університету внутрішніх справ та академію управління персоналом органів внутрішніх справ. Своє життя з непростою професією пов‘язав цілком усвідомлено, тому й навчався на відмінно. Призначення його начальником сектору було теж цілком закономірним, оскільки молодий працівник уже з перших днів роботи у райвідділі показав і належні знання, і велике бажання прислужитися справі зміцнення законності.

Можна тепер тільки уявити, що означало для нього звинувачення в скоєнні злочину, а потім і звільнення з органів внутрішніх справ. Інший змирився б із таким несподіваним поворотом у житті, опустив би руки. Микола ж вирішив боротися. Сили йому додавало й додає нині, через три з половиною роки, усвідомлення своєї невинуватості. Я переконаний, що такої ж думки про його дії й дехто з тих, хто має безпосереднє відношення до «справи Шамшура», але… змушені захищати честь відомства, а точніше – виконувати вказівки свого керівництва.

Що ж скоїв М. Шамшур? Через тиждень після призначення начальником сектору його включили до складу конвою. Включили незаконно, бо, згідно з інструкцією про порядок конвоювання затриманих і засуджених осіб, до цієї справи можуть залучатися тільки працівники, котрі пройшли спеціальну підготовку та склали залік зі знання відповідних нормативних документів. Микола такої підготовки не проходив. Пізніше, коли проти нього було порушено кримінальну справу, його колеги сфабрикували відомість, де значилося, нібито й він проходив відповідне навчання. Як зробили згодом висновок спеціалісти з тридцятирічним досвідом експертної служби, ту відомість було виготовлено шляхом фотомонтажу, а суд (спочатку Компаніївський, а потім Бобринецький), і слухати не хотів про призначення експертизи щодо справжності відомості, на чому неодноразово наполягали підсудний та його захисник Володимир Фільштейн.

Якщо і треба було когось притягати до відповідальності за порушення при конвоюванні С., то в першу чергу начальника райвідділу, який не міг не знати про існування вже згаданої інструкції. У ній зазначається, що при конвоюванні засуджених чи затриманих осіб призначається начальник або ж старший конвою, йому видається маршрут руху, табельна зброя, спецавтотранспорт. Миколу не могли призначити ні начальником конвою, ні старшим, оскільки не проходив навчання, його навіть не проінструктували, не забезпечили ні зброєю, ні спецтранспортом. Більше того, вручаючи напередодні злощасного дня наказ, начальник райвідділу не попередив Миколу, що з чотирьох конвоїрів буде лише двоє – Микола та ще один працівник. Виникає запитання: чому ж тоді видали засудженого їм, адже не було старшого? Справа в тому, що тим старшим конвою в наказі значився однофамілець Миколи Шамшура. А взагалі, гадаю, засудженого могли видати й людям із вулиці (переодягненим у міліцейську форму), якщо так легковажно поставилися до виконання своїх обов’язків, не звернули уваги на ряд «дрібниць».

Тобто мало місце елементарне недбальство в діях як керівника Компаніївського райвідділу міліції, так і працівників СІЗО. Це однак не завадило Компаніївському районному суду визнати М. Шамшура винним у скоєні злочину і призначити йому покарання у вигляді одного року позбавлення волі умовно. Авантюрність вироку була настільки очевидною, що Кіровоградський апеляційний суд скасував його й направив на додаткове розслідування. Прокуратурі нічого не за лишалося, як закрити справу за відсутністю в діях М. Шамшури складу злочину, але тим самим вона загнала себе в глухий кут, бо колишній підсудний написав рапорт про поновлення його на службі, а цього ніяк не можна було допустити. Тоді й народилася у відомстві ідея, користуючись введенням нового Кримінального процесуального кодексу, внести події дворічної давності до Єдиного реєстру досудового розслідування, хоча постанову про відсутність складу злочину не скасували!

Казати, що працівники прокуратури свідомо порушили чинне законодавство – зайве, бо навіть юристам-початківцям відомо, що Конституція України (ст. 58) не допускає зворотної дії законів та інших нормативних актів, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, а також наголошує на тому (ст. 61), що ніхто не може двічі притягуватися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж порушення. Однак відомості про правопорушення внесли в реєстр – спочатку за статтею 365 КК (перевищення повноважень), а в кінцевому підсумку перекваліфікували на статтю 364 КК (зловживання службовим становищем), не скасувавши постанови про закриття справи відносно Шамшура. Але хіба закони пишуться й для наших правоохоронців? Звісно ж, ні. У цьому переконуєшся, коли знайомишся, як проводилося додаткове слідство, як справу розглядав Бобринецький районний суд.

Потрібно було прибрати головну перепону на шляху до «успішного» розслідування і винесення «справедливого» вироку – постанову про закриття справи. А щоб це не кинулося у вічі обвинуваченому і його захиснику, слідчий прокуратури зі згоди судді Бобринецького районного суду вирвав цей документ і вшив новий. Нова постанова нічим не відрізнялася від попередньої за невеличким винятком: у ній уже не було посилання на пункт 2 статті 6 КПК України, який заважав внесенню правопорушення до Єдиного реєстру та розгляду справи в суді. На цю деталь звернули увагу обвинувачуваний і його захисник, знайомлячись із матеріалами справи, що вже перебувала в Бобринецькому районному суді, однак це не завадило останньому призначити покарання М. Шамшуру у вигляді п’яти років позбавлення волі з випробувальним терміном три роки, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади протягом також терміну.
Звернення М. Шамшура до Генеральної прокуратури на дії осіб, причетних до фальсифікації справи, не мало успіху. Керуючись неписаним правилом направляти на розгляд скаргу тому, на кого скаржаться, найвища прокурорська інстанція переадресувала звернення до кіровоградської обласної прокуратури, а там не вигадали нічого кращого, як передати її для підготовки відповіді прокурору відділу Івану Приборі, котрий… представляє в суді державне звинувачення по даній справі. Якби не було підписаної Іваном Івановичем відповіді, то й не повірив би, що таке можливе.
Не важко здогадатися, що в діях своїх колег та судді Бобринецького району І. Прибора не побачив підстав для внесення до ЄРДР, зазначивши, що в разі незгоди з відповіддю скаржник може оскаржити бездіяльність прокурора до слідчого судді місцевого суду. Що й було зроблено. І ось нещодавно Ленінський районний суд міста Кіровограда прийняв безпрецедентне рішення: своєю ухвалою зобов’язав службових осіб, «повноважних на вчинення відповідних дій, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні порушення згідно із заявою Шамшура…». Йдеться про кримінальні порушення, вчинені прокурором Компаніївського району М. Зінов’євим, старшим прокурором району С. Ожогом, слідчим з особливо важливих справ прокуратури області О. Рохманом та суддею Бобринецького районного суду В. Бондаренком. Не виконати цю ухвалу не мають права, отже, виходить, що дії перерахованих осіб кваліфікуються як порушення багатьох статей Кримінального кодексу і за них їм доведеться відповісти. часом.

Вирок Бобринецького районного суду стосовно М. Шамшура не набрав законної сили, та й сама ч. 3 статті 364 ККУ декриміналізована. Тепер прокуратура, усвідомлюючи безвихідність ситуації, просить апеляційний суд, який розглядає апеляцію, закрити справу за терміном давності, але хто поверне М. Шамшуру втрчений час, зіпсовану кар’єру, хто відновить його в ад’юнктурі, в яку він устиг здати іспити навідмінно. Щоправда, передбачити, як поведеться апеляційний суд, яке прийме рішення, неможливо. Насторожує те, що І. Прибора, який представляє державне звинувачення, перед початком чергового засідання майже дві години радився з головуючою суддівської колегії, а під час самого засідання знову взявся з‘ясовувати деталі події кількарічної давності, ніби й не було постанови про закриття справи за п. 2 ст. 6 КПК, факту її підміни.

Ось і скажи після цього, що люстрація не потрібна. Якщо влада її не реалізує, це за неї зробить народ. Досвід він має, згадаймо події кількамісячної давності...


Валерій М‘ЯТОВИЧ
м. Кіровоград

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+3 # VladimirNikolaenko 25.06.2014, 10:14
Ну если быть реально объективным то коментарий Игоря тоже имеет право на жизнь, но только лишь в том что ряды милиции пора чистить от правонарушителе й. Шамшура пытались засудить не за то что он неправомерно заступил в конвой (или я ошибаюсь), его пытались засудить за то уголовное правонарушение которое он сделал будучи в конвое. Логичное завершение того что произошло по-моему должно было быть таким: кто поставил его в конвой - дисциплинарное взыскание; тот кто совершил правонарушение в конвое (ст 365 ККУ в данном случае) - осужден и уволен с ОВД.
Цитата
 
 
+2 # VladimirNikolaenko 25.06.2014, 10:05
Кстати, реально самое прикольное то что статья построена на однобоком отношении к правонарушителю . Вопрос который задал Петро имеет право на жизнь, ну все же за что пытались засудить Шамшура, что же он такого натворил, и если он реально хотел переписать авто конвоируемого на себя или кого-то из конвоя то почему он до сих пор не сидит?
Цитата
 
 
+1 # Петро 25.06.2014, 08:57
Головна проблема цієї статті в тому, що вона не вказує за що саме Шамшура повинні були притягнути до кримінальної відповідальност і. А, як відомо, він разом з особою яку конвоювали під'їхав до наторіальної кантори (доречі це автор називає в своїй статті як відхилення від маршруту руху конвою) де в подальшому було складено довіреність про передачу дозволу третім особам продавати автомобіль котрий належав особі яку конвоювали.
Цитата
 
 
0 # Ігор 25.06.2014, 00:51
Справа в тім, що головна мета даної статті не засудженння або виправдання головного героя (для цього існує слідство, та й ми не знайомі з матеріалами справи...)
Але в кричущі факти порушення і ігнорування своїх посадових обов'язків мають місце...
Ви подивіться навколо...
Кіровоград тільки й фігурує у резонансних справах... таких як ДТП за участю працівників ДПС, прокуратури, МВС...
Хіба це допустимо?!
Ми повинні захищати власний народ, а не користуватися можливостями займаної посади....
Якщо герой статті і винен в чомусь, то доводити це потрібно легітимним шляхом!!!
Цитата
 
 
+2 # Ігор 25.06.2014, 00:50
Шановний, Петро!!!
Доки Ви марно витрачаєте свій час в пошуках помилок в тексті автора, таких як неіснуючий навчальний заклад (можливо автор некоректно виклав назву...) або шукаючи можливість "зачепити" головного героя статті пафосними висловами "найкращий працівник"... Ви відволікаєте увагу читача від головної проблеми...
Це небажаня проводити конкретні дії в ході розслідування, внаслідок пошуку легкого шляху...
Цитата
 
 
-1 # Петро 24.06.2014, 17:10
До речі, перечитавши дану статтю залишається відкритим питання, чому автор не зазначає за що ж саме було нібито неправомірно покарано колишнього «найкращого працівника органів внутрішніх справ»? Ви запитаєте чому «найкращого», саме таке враження на перший погляд виникає прочитавши дану статтю. Слід звернути увагу, що з відзнакою Шамшур Микола закінчив неіснуючий заклад, а саме: «Академію управління персоналом органів внутрішніх справ». Переглянувши список всіх вищих навчальних закладів України так і не вдалося її знайти.
Цитата
 
 
0 # Петро 24.06.2014, 15:55
А чому в статті не вказаний факт самого правопорушення, яке вчинив Микола Шамшур і за яке його було звільнено? Правопорушення щодо незаконного його долучення до конвою дійсно мало місце, але ніщо в порівнянні в правопорушенням яке він вчинив будучи в конвої.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити