Комуністи України готові писати колективну скаргу до Страсбургу

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 938

24 липня Окружний адміністративний суд Києва проведе попереднє слухання позову міністерства юстиції про заборону на всій території України діяльності Компартії. Комуністи під проводом Петра Симоненка, «затиснуті в кут», мають намір перетворити «ганебне судилище» на вулиці Московській у римейк Лейпцігського процесу над Георгієм Дімітровим. Себто одержати переконливу перемогу над «уособленням Зла»/над «неофашистами», які нібито правлять бал після вигнання з України екс-президента Віктора Януковича.
Претензій у влади до послідовників Маркса-Енгельса-Леніна-Сталіна накопичилося задосить. Джерела в правоохоронних структурах щодня доповідали «нагору», чим займається упродовж двох місяців своєї відсутності в Києві Петро Симоненко. У трактуванні його першого заступника Адама Мартинюка поїздки Петра Миколайовича були рутинною «роботою з первинними організаціями». В індустріальних регіонах, де вплив Компартії ще більш-менш відчувався, лідер КПУ нібито надолужував згаяне в попередні роки і прискіпливо відповідав на всі каверзні запитання від однодумців з нижньої ланки партії. Оскільки цих питань було безліч, зустрічі затягувалися («люди не відпускали популярного політика!»); тож про повернення в передмістя столиці, де «Правий сектор» громив нерухомість, побічно пов'язану з ім'ям вождя КПУ, не могло бути й мови.

За версією ж «патріотично налаштованих громадян», Симоненко закликав до збройного повстання на Донбасі, у Придніпров'ї, у містах Північного Причорномор'я, що мають розвинену портову інфраструктуру, здатну зацікавити «природного союзника оновленої України», тобто Російську Федерацію. В степах Таврії і в регіонах-донорах Дніпропетровську та Харкові (теж вельми привабливих для росіян) у лідера КПУ не склалося. Зате Донбас на «революційні» заклики колишнього секретаря Донецького обкому Компартії УРСР відповів багатоголосим: «Фашизм не пройде!».

Перший більш-менш серйозний скандал трапився 6 травня. Того дня Верховна Рада України засідала в закритому режимі, заслуховуючи звіт керівників силових відомств щодо ситуації в країні. Що саме сказали комуністи, достеменно невідомо. Депутати з нової більшості стверджували, мовляв, комуністів видалили за сепаратистські висловлювання. Критика нової української влади з боку КПУ за часом збіглася з початком антитерористичної операції.

Результатом скандалу 6 травня стало відкритий лист тодішнього в. о. президента, голови Верховної Ради Олександра Турчинова в міністерство юстиції. У ньому був наявний повний перелік причин, згідно з якими необхідно заборонити діяльність Комуністичної партії України. Зокрема, мова йшла про спонсорування КПУ терористів на Донбасі.

«Останнім часом діяльність Комуністичної партії України, політична позиція, що реалізується її керівництвом, організаціями на місцях і місцевими осередками, мають відверто антиконституційний характер. Окремі лідери та активісти КПУ в Південно-Східних регіонах України здійснюють не тільки вербальну підтримку терористів, а й надають практичну та матеріально-технічну допомогу представникам так званих Донецької народної республіки і Луганській народної республіки, а також представникам російських спецслужб і парамілітарних структур», - написав у зверненні до міністра юстиції пан Турчинов. Серед причин значилася підтримка сепаратистів і фактично прохання про війну - про введення чужих миротворчих військ для захисту населення України на Сході країни.

Усередині фракції КПУ почалися бродіння, розбрід і хитання. Її стали залишати навіть ключові фігури, що служили Симоненко вірою і правдою з початку 90-х років, коли енергійний посланець трудового Донбасу заходився відроджувати з попелу розгромлену після серпня 1991-го Комуністичну партію.

Подейкували також, ніби «внутрішні опозиціонери» з часом готові повернутися до складу парламентської фракції, - у разі зміщення Симоненко. На місце наступника Петра Миколайовича пророкували іншого представника Донбасу - луганчанина Спиридона Кілінкарова.
Очевидно, владу у випадку з КПУ не влаштовував жоден варіант зі «зміною верхівки». Під Кілінкарова взялися «копати» не менш ретельно, ніж під Симоненка.

Увечері 15 липня бійці батальйону «Айдар» забралися на дачу Спиридона Павловича в Стуколовій балці поблизу Луганська, де виявили схованку із зброєю і боєприпасами. «Айдарівцям» довелося стримати натиск бійців ЛНР і так званої афганської «міліції», які змушували бійців покинути територію дачної ділянки. «Ніякого захоплення не було, мала місце спроба провокації, - парирував Спиридон Кілінкаров. - Бійці української армії зайшли на подвір’я до батьків моєї дружини і поклали в собачу будку якусь зброю. Після того, як я з ними поговорив по телефону, вони забрали зброю і покинули територію мого будинку».

Судячи з подібних «наїздів» на ключових членів Компартії, стратегія боротьби з чужою українцям ідеологією недосить продумана. «Заборона КПУ - не панацея, - вважає голова Київської організації партії «Реформи і порядок» і донедавна голова Київської міськдержадміністрації Володимир Бондаренко. - Варто було б з цим почекати до осінніх виборів; якщо народ не дасть комуністам голосів для проходження в парламент, це буде в усіх відношеннях і справедливо, і легітимно. А що стосується підтримки сепаратизму окремими членами КПУ - судити треба цих конкретних представників партії. Інша річ, якщо Окружний адмінсуд отримає прямі докази партійної діяльності КПУ на підтримку сепаратизму в країні».

«У 1991-му році Компартію Української РСР на чолі з першим секретарем Станіславом Гуренком вже визнавали поза законом, - каже голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. - У першій половині 90-х зважилася на частковий ребрендінг і з часом відновилася, ставши навіть популярніше, ніж в період перебудови. Якщо суд справді наважиться заборонити нинішню КПУ, - вона відродиться, тільки в іншій формі. В даний час, на мій погляд, партія не являє для України скільки-небудь значної небезпеки».

«У теперішній України, зрозуміло, можуть піти на заборону Компартії України, - каже її ідеолог, в минулому перший секретар Одеського обкому Компартії УРСР і народний депутат СРСР Георгій Крючков. - Не сумніваюся: таке рішення серед європейських лівих сил зустріне рішуче неприйняття. Чи підемо ми в такому разі в підпілля? Рішення прийме з'їзд українських комуністів, ми ж продовжимо боротися за інтереси простих людей, за свої права. Знадобиться, - звернемося до Європейського суду з прав людини».
Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити