Про що згадують кіровоградці за рік після розгону Майдану?(ФОТО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1367

Минув рівно рік з того часу як на центральну площу Кіровограда вперше за багато років вийшли тисячі місцевих жителів, реагуючи на розгін студентів, що стався в ніч з 29 на 30 листопада у Києві.

www.gre4ka.info

Тоді, 1 грудня 2013 року на площу ім. Кірова вийшли студенти, представники громадськості та політичних сил. Під час того ж мітингу оголосили: «Від завтрашнього дня у Кіровограді розпочинається безстроковий страйк, до якого запрошують долучитися усіх кіровоградців».

Розпочався Майдан і в Кіровограді. Тоді ще ніхто не знав чим все скінчиться, що злочинці з Партії Регіонів тікатимуть з міста і країни, і що центральна площа Кіровограда отримає нову назву – Героїв Майдану. Не знали тоді, що окрім беззахисних студентів постраждають і сотні інших активних громадян. Ніхто не очікував що злочинна влада стрілятиме в людей.

Пропонуємо вашій увазі спогади кіровоградців і наших земляків з інших міст про події річної давнини, якими вони поділилися на своїх сторінках в Фейсбуку.

  • Надія Поливода, перекладач at Forbes. Україна:

www.gre4ka.infoЦе була ніч із п’ятниці на суботу. До того я весь тиждень, який передував саміту в Брюсселі, напружено спостерігала за тим, що ночами відбувається на Майдані (тоді Євромайдані), раніше теж була загроза розгону, якщо пам’ятаєте, "беркут" ходив кругами навколо мітингувальників весь тиждень. Було кілька дуже тривожних ночей, коли людей було всього кілька сотень, а навколо них згущувався "беркут", і розгону не відбувалося тільки тому, що о першій, о другій ночі туди їхали депутати - Юрій Луценко, Леся Оробець, Ірина Геращенко... А наступного ранку раненько вмикала комп і дивилася - не розігнали? Слава Богу...
А в ту ніч я була засмучена - наш кіровоградський євромайданчик, здавалося, безславно закінчився, асоціацію той хмирь не підписав, ми стояли й махали європрапорами перед автомобілями, а чим це вже могло допомогти?... В мене символічно злетів прапор з флагштока і полетів просто на дорогу під колеса автомобілів, довелося за ним ганятися по дорозі. "Якщо прапор падає - це поганий знак", - ляпнув хтось ззаду. То мав бути останній день євромайдану - ми більше не збиралися виходити.
Заглянула вночі в трансляцію з Майдану - там маленька купка студентів стрибала під музику....Безнадія.

В суботу спала як ведмідь, до 12.00, анітрохи більше не непокоячись про долю Майдану. За моїми розрахунками, він мав загаснути вже цієї ночі. Сам.

Розбудив дзвінок подруги. "Ти що, не знаєш??? там вночі людей побили, сильно, до крові, переломи, в автозаки забрали чоловік 30, журналістам голови розбили..."

Тут я обм"якла, трубка опустилася.

Мені досі здається, що це я в усьому винна.

  • Тетяна Гречана, активіст Євромайдану:

www.gre4ka.infoРівно рік тому система нашої країни показала своє істинне обличчя. Рівно рік тому "екстремістів", а в дійсності студентів, школярів, літніх людей, хлопців та дівчат жорстоко побили, намагаючись залякати нашу вільнолюбиву націю. Рівно рік тому настала точка неповернення, коли ми постали перед вибором або злякатись і тихо сидіти по своїх норках, але з примарною "стабільністю" або... боротись, переживати найважчі події, втрачати найближчих людей, але не здаватись, іти до кінця, щоб врешті - решт стати гідними чудового майбутнього.
Ще рік тому, виходячи на акцію протесту в своєму місті, я навіть не здогадувалась, що чекає попереду... Не знала, з якими прекрасними людьми зведе мене доля... Так, пройшов уже рік, і доля подарувала нам чимало випробувань. І ми стали сильнішими, ми стали сміливими, ми стали єдиними. Ми навчились діставати з-під землі необхідні речі, підтримувати наших захисників, боротись за свої права не лише проти старого режиму, але й зараз. І ми просто не маємо права здаватись, ми просто мусимо вистояти до кінця, заради тих, хто віддав свої життя задля нашого з вами майбутнього.
Слава Україні!

  • Євген Савранський, спортивний оглядач порталу «Гречка»:

Минулого року тієї ночі в муках і крові народилися інші українці. Я чомусь дуже добре запам’ятав як провів вечір 29 листопада 2013-го: де був, чим займався, як ліг спати, а вранці, увімкнувши 5-й канал, потім плюси, побачивши ті кадри з Майдану, звірств «беркуту», впав у незрозумілий стан. Не було здивування чи стану ошелешеності. Чомусь виникло відчуття, що це була неминучість. Не можу навіть собі пояснити чому?

Перед очима виринає спогад: на мітингу маленька дівчинка тримає у руках плакат «Подавіться своєю кривавою йОлкою!»…

Зараз ми всі вже знаємо хто віддавав наказ, хто був співучасником, хто з нелюдською жорстокістю, ненавистю та силою бив мирних людей. Овоч зі своїми наближеними виродками при владі думали, що можна силою, брехнею та жорстокістю подавити протест, але реакція українців мала абсолютно протилежний ефект.

Тоді ніхто не уявляв до яких наслідків призведуть події тієї кривавої ночі, що відбудеться протягом наступного року, які страшні, трагічні і доленосні часи доведеться пережити всім нам. Ми продовжуємо, нажаль, переживати їх донині. Хай би там як, а я переконаний: якби не сталося звірств на Майдані 29-30 листопада 2013 року, ми б зараз не мали тієї країни яку маємо.

  • Марина Цапок, Асоціація УМДПЛ:

www.gre4ka.infoРік тому ввечері ми з друзями йшли по Майдану і обговорювали, що може статись далі. протест згасав, влада заслала клоунів, які на іншому боці площі встановили власну сценку і з неї розказували свої байки. Ми згадували, як схожим способом маргіналізували протестний рух в Росії і Білорусі. Було сумно, бо чекали подібного тут. Все, що відбулось далі, пам'ятаю ніби слайдами.

Завтра, 30 листопада, почалось з двінка близько 4 ранку і слів, в які я ніяк не могла повірити - людей на Майдані жорстоко побили, там були наші, бачили на власні очі. Потім, ще не зовсім вірячи у те, що це правда, дзвонила колегам, казала, що треба їхати, потім був шевченківський райвідділок, світанок у дворі Михайлівського собору, люди в крові, якісь переговори з кимось з командирів беркуту, розпач перед парканом навколо клятої йолкі..

А ввечері був кривавий захід сонця над Михайлівською площею і все більше людей збирались на ній, і прийшло усвідомлення того, що сталось.

Зараз за вікном повільно падає сніг. нехай ця ніч буде спокійною і тихою. у всіх куточках нашої країни.

  • Олександр Акименко, координатор веб-сайту Платформа:

www.gre4ka.info29 ноября прошлого года поздно вечером мы с Катей пришли на Майдан. Было холодно и нам очень хотелось приютить кого-то на ночь. Наш домашний надувной матрас уже привык к гостям - две ночи назад нам попался студент истфака Львовского университета, очень тихий парень с флагом на плечах.
Над входом в торговый центр "Глобус" за стеллой в импровизированном центре расселения сидела девочка с длинным списком. Обычно мы просто подходили и просили выдать нам кого-то на поселение. "Двох мужчин візьмете? Щойно підходили, просилися. Зараз їх наберу, якщо згодні", - спросила девочка.
Эскалатор. Метро. Прогулка к дому. Первый - молодой строитель из Черкас. "А шо мені тірять. Всьо равно хуже не буде. Я і прорабом вже був, а всьо равно на жизнь заробить не можу". Второй оказался коллегой - журналистом одного из религиозных изданий Львова. "Сегодня утром приехал. Когда уезжать? Не знаю. После победы наверное". Оба скромные, тихие и пахнущие Майданом.
Поужинали. Уложили их на один большой двуспальный матрас.
Утром ребята проснулись рано и сразу засобирались обратно на Майдан.
"Все. Некуда больше идти. Зачистили Майдан. Жестоко" - говорю им, открыв ленту новостей.
Видео зачистки повергало в шок. Серый забор теперь стоял по всему периметру. Вещи протестующих, бочки загружали в грузовики и вывозили.
"Разогнали? Значит соберем новый", - ответили и грустно ушли.

  • Андрій Лаврусь, постійний ведучий Кіровоградського Євромайдану:

www.gre4ka.infoПоспілкувався із своїми земляками в Олександрівці. Люди зневірені і в їх думках агресія і радикалізм. Рік після Революції, а стає все гірше. Регіонали знову лізуть у владу, перефарбовуються і домовляються. В судах, прокуратурі, міліції і даі всі ті самі люди. Корупційні схеми далі працюють, від людей закриваються і не чують.

Я можу погодитися з тим, що зміни так швидко не проходять. Але до них ніхто із влади і не прагне. Минув цілий рік. І крок за кроком могли б мати інший результат. Немає головного, на мою думку, бажання змінювати.

Чиновники, які прийшли до влади всілися в крісла і влилися в цю систему. Їх це влаштовує, а нас НІ.

Люди питають, що далі робити: брати зброю в руки і розчистити внутрішній фронт від цих зрадників?

Ми не живемо по-новому, як обіцяв Порошенко.

Своєю байдужістю даємо шанс на відродження режиму.

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити