У Львові перепоховали останки першодрукаря Івана Федорова

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1910

У храмі монастиря Святого Онуфрія отців василіан у Львові перепоховали останки першодрукаря Івана Федорова. Заходи розпочалися з перевезення раки з останками Івана Федоровича з приміщення Музею мистецтва давньої української книги Львівської національної галереї мистецтв в храм Успіння Пресвятої Богородиці, де провели панахиду.
Урочиста процесія, в якій взяли участь представники усіх релігійних конфесій Львова, пройшла вулицями міста від храму Успіння Пресвятої Богородиці (вул. Руська) до монастиря Святого Онуфрія. Разом з першодрукарем перепоховали останки його сина і ще двох осіб.
Панахиду в храмі Святого Онуфрія очолив Високопреосвященний владика Ігор, архієпископ і митрополит Львівський, у співслужінні з представниками всіх релігійних конфесій Львова. Владика Ігор зазначив: «Іван Федорович - це давній діяч східнослов'янської культури, один з перших східнослов'янських друкарів. Він відновив у монастирі Святого Онуфрія друкування книг. Був працьовитою і обдарованою людиною. Людиною своєї справи, котра розвивала талант, яким обдарував його Господь...».
Виступаючи перед присутніми в церкві Святого Онуфрія, виконуючий обов'язки глави регіону Юрій Турянський зазначив, що цього року Україна відзначає 440 років з друку у Львові Іваном Федоровичем «Букваря» (першого східнослов'янського посібника) та другого видання «Апостола».
«Ці книги супроводжують нас протягом всього нашого життя. Символічно й те, що сьогодні на перепохованні були присутні представники всіх релігійних конфесій. Книга нас об'єднує», - сказав Юрій Турянський.
Після завершення Літургії раку з останками Івана Федоровича була закладена в стіну храму Святого Онуфрія. Відбулося також освячення надгробної плити першодрукареві. Ця плита відновлена за малюнками Модеста Гриневецького (протоігумена, церковного діяча, богослова і історика, професора і ректора Львівського університету), який свого часу бачив цю плиту і намалював її. Плита вмурована в те місце, де похований Федоров.
Під час урочистостей у храмі експонувалися оригінал «Апостола», який зберігається в даний час в Національному музеї ім. Андрея Шептицького, та факсимільна копія «Букваря», оригінал якого зберігається в Гарвардському університеті (США).

Останки Івана Федорова в позаминулому і минулому століттях шукали багато вчених. Ігор Кирилович Свєшніков, археолог зі Львова, у 1974-1975 роках нібито навіть володів картою, де місце поховання першодрукаря було позначено хрестиком. І мало не щотижня бурив шурфи в пошуках його останків. Відомо було одне: останні роки життя Іван Федоров провів в Україні, а саме у Львівській області.
Наші пращури далеко не відразу збагнули значення того, що здійснив у далекому 1564-му Іван Федоров, який став родоначальником друкарства. У створеному ним в XVI столітті Государевому друкованому дворі, який встиг випустити крім "Апостола" ще й "Часослов" (1565), незабаром сталася грандіозна пожежа.
Про те, що першу російську друкарню підпалили навмисне, говорили не лише у XVI столітті. Іван Федоров, на той час диякон Ніколо-Гостунського храму (він і понині стоїть на території Кремля), змушений був разом зі своїм помічником Петром Мстиславцем залишити Москву. Вважалося, ніби обидва друкаря осіли десь у Великому князівстві Литовському. Насправді ж втікачі пробули на його території зовсім небагато. Перечекавши небезпеку в Дермані та Острозі (нині - Волинська та Рівненська області), обидва прибули до Львова, де їх поселили місцеві монахи-василіани. В Онуфріївському монастирі Федоров і провів залишки своїх днів.
Саме там, в міждверному просторі товстенної середньовічної монастирської стіни, і були виявлені останки Федорова. Правда, вже після смерті дослідника Свєшнікова. Відкриття пов'язують з діяльністю тодішнього директора Львівської картинної галереї Героя України Бориса Возницького. Щільно закритих коробок було дві. Кістки, які лежали в першій з них, належали 70-річному чоловікові; у другій коробці були останки 25-річного. Вчені з великою часткою ймовірності стверджують: прах належить Івану Федорову і його синові Івану. А те, що поховання здійснено було під самим іконостасом, свідчить про високу повагу, проявлену ченцями.
Про цю сенсаційну знахідку наприкінці 70-х років писали багато радянських газет та журналів. На збережених кістках верхніх кінцівок тодішні дослідники намагалися виявити залишки цинку, який був складовою частиною сплаву для лиття букв за західною технологією (у Москві для цього застосовувалося олово). Збиралися навіть відтворити портрет Федорова-старшого за методикою знаменитого радянського антрополога Михайла Герасимова. Не вийшло: на черепах були відсутні лицьові кістки...
У підсумку останки, розкладені в два короби, помістили на церковні хори Онуфріївського монастиря, який перетворився на Музей першодрукаря.
Короби спочивали там до 1990 року, поки у Львові в черговий раз не розбушувалися міжконфесійні пристрасті. Ченці в ультимативній формі почали вимагати повного повернення всього відібраного у них "совєтами" майна. Владці обласного центру, котрі за три роки до цього "зі скрипом" дозволили відновити функціонування Онуфріївського монастиря, напередодні остаточного краху комуністичної держави виявилися безсилі контролювати ситуацію. Музей першодрукаря, що розміщувався в монастирській церкві, було вирішено перемістити до картинної галереї. Ченці навіть допомагали пакувати експонати і вантажити їх на машини, щоб перевезти на інше місце.

Оскільки картинна галерея вільних площ вже тоді не мала, все доставлене з Музею Івана Федорова розклали у великому лекційному залі. Короби з останками першодрукаря та його сина сусідили тепер з робочими місцями музейних працівників.
Довгий час останки зберігалися в Музеї мистецтва давньої української книги Львівської національної галереї мистецтв і тільки цього року вдалося провести експертизу. «Фахівці підтвердили, що померлий був людиною похилого віку, це відповідає даним про Федорова. У кістках також виявили дворазовий вміст важких металів, які в той час використовували при друку. Тому у нас немає сумнівів, що це дійсно Іван Федоров», - розповіла генеральний директор Львівської національної галереї мистецтв імені Возницького Лариса Возницька-Разінкова.
У 2004 році один з кіровоградських часописів докладно розповів про чудеса, що безперервно відбувалися навколо виявлених останків першодрукаря. Зокрема, директор Музею мистецтва давньої української книги Лариса Спаська нагадала випадок, що мав місце 5 грудня 2003 року, після відкриття у Свято-Онуфріївському монастирі меморіальної дошки з написом: «На цвинтарі цієї церкви 5 грудня 1583 похований першодрукар Іван Федоров".

- Останки Федорова в той момент "припадали пилом" неподалік: у сейфі місцевого музею древніх книг, - розповіла авторові цих рядків пані Спаська. - І ось в той самий вечір, після урочистостей, з бібліотечної полиці з гуркотом упав стародавній Требник. Вдарившись об підлогу, величезна книга розчинилася на сторінці "Поховання".

Співробітники музею мало не щовечора чули кроки і стогони в будівлі. Неприкаяний дух першодрукаря явно маявся, вимагаючи упокоєння...

Поховали Івана Федорова на тому ж місці, де понад 40 років тому виявили останки. 15 грудня цього року виповнився 341 рік з дня його смерті.
Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
0 # ко 14.04.2015, 18:18
Цитую Плахотнюк:
То який же він ПЕРШОдрукар?

А такий самий, як Харків - "перша столиця" України. В обох випадках називати ці об'єкти першими - цитатувати Короткий курс історії ВКП(б) та його численні совєцькі передруки. НЕ НАШОЇ історії. Я не заперечую досягнень Івана Федорова (що втік до нас від московського обскурантизму) для поширення друкованого слова - вони загальновідомі, є й матеріальні свідчення. Але називати його "першим" - брехня і профанація історії.
Цитата
 
 
+1 # Ауріка 14.04.2015, 15:09
Коментую витрачання коштів. Поховали Івана Федоровича на приватні гроші ентузіастів і волонтерів. Держава не витрачалася, чиновники витрачають там, де можуть вкрасти. Кістки витягнуті зі стіни церкви валялися у музеї в коробці 43 роки. Нелюдське і нехристиянське ставлення до людей, навіть таких видатних - прикмета нашої країни. Радіти треба, що у людей, нехай і не у всіх, є совість і сумління. Критикувати легко, а зробити? До речі, друкарню Федоровичу допомагали зробити теж прості люди, не владоможці. Символічно.
Цитата
 
 
+1 # Ауріка 14.04.2015, 14:51
З друків Федоровича починається постійне, регулярне книгодрукування на наших землях. Те, що якісь спроби друкувати робилися до нього, не зменшує його ролі. Він першодрукар тому, що всі друковані праці XVI ст. вважаються першодруками. Його видання - перші ДАТОВАНІ друки в Україні. Цінні та шановані. Він життя поклав на те, щоб ми сьогодні були грамотні. А походження його - не доведене. Щоб там хто й не писав. Читайте дослідників, Ісаєвича і т.ін.
Цитата
 
 
0 # Плахотнюк 19.12.2014, 19:23
«Він відновив у монастирі Святого Онуфрія друкування книг». Якщо Федоров «відновив», то чому він «першодрукар»? Врахуйте, що ще за 114 рокiв (!) до друкування Iваном Федоровим у Львовi “Апостола” жив у цьому ж мiстi друкар мiщанин Степан ДРОПАН, який подарував у 1460 р. свою друкарню ченцям Львiвського монастиря святого Онуфрiя. А на 55-57 рокiв (у 1517-1519) ранiше Федорова полоцький мiщанин Франциск Скорина в Празi надрукував Бiблiю i Псалтир, а в 1525 роцi у Вiльно — Апостол (тоді це була спільна для українців і білорусів держава). То який же він ПЕРШОдрукар?
Цитата
 
 
+1 # Oleg 19.12.2014, 19:20
Експерти у Вроцлаві спершу виставили чималеньку суму для проведення дослідження кісток Івана Федорова та його сина. Однак після початку Майдану вирішили зробити все безкоштовно. Бо ж справжні католики. Знають, наскільки важливо шанувати видатних людей, надто таких як Першодрукар
Цитата
 
 
-5 # OGLYADACH 19.12.2014, 17:14
Я, звичайно, з великою шаною ставлюся до пам’яті першодрукаря Івана Федорова....
АЛЕ!
Поясніть, мені! Коли у країні глибока криза, а наші хлопці з казарм відправляють на схід без теплого одягу і їжі. Коли волонтери і небайдужі допомагають всім, чим можуть....Невже не було більш доцільного використання коштів САМЕ У ЦЕЙ ЧАС, ніж на поховання Івана Федорова?!
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити