Ісу Мунаєва на посаді комбата замінить Адам Осмаєв

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 816

1 січня поблизу Дебальцевого на Донеччині загинув бригадний генерал Ічкерії Іса Мунаєв, командир Міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва.


«Загинув мій бойовий товариш, воїн з великої літери, бригадний генерал Ічкерії Мунаєв Іса, - повідомив народний депутат України Костянтин Грішін на персональній сторінці у Facebook. - Я не хотів нічого писати, занадто багато було втрат в останні дні, занадто великий контраст між фронтом і тим, що часто я бачу в тилу. Але розповісти про його останній бій я повинен, як і повинен виконати слово, яке йому дав - допомогти легалізувати батальйон "імені Джохара Дудаєва". Тепер це те, що я і Адам, заступник Іси по батальйону, зобов'язані довести до кінця».

 

Читачам «Гречки» поясню: заступником комбата служить Адам Осмаєв. Про нього мені впродовж двох останніх років доводилося неодноразово писати. Уродженець Грозного був причетний до вибуху в Одесі на початку січня позаминулого року. Слідчі тодішнього складу УСБУ по Одеській області приписали Осмаєву спробу… вбити президента Росії Володимира Путіна. Суд Приморського району міста-героя дуже ретельно й неквапно розбирався в хитросплетіннях непростої кримінальної справи. І зрештою дозволив Осмаєву вийти на волю. Адам Осмаєв одразу ж поїхав воювати на Донбас…

Та повернуся до розповіді народного депутата, більш відомого як «Семен Семенченко», про дії іншого чеченського друга України.

«У Дебальцевому назрівав черговий котел. Терористи і війська РФ намагалися прорвати лінію ротних опорних пунктів в районі Чорнухиного. Працювали «Гради», виходили танки на пряму наводку, працювали міномети, постійні атаки на опорні пункти стали безперервними
Казки про "наш контроль" над Вуглегірськом закінчилися серйозними боями, в яких загинули 4 бійців "Донбасу" і 12 воїнів ЗСУ. У вирішальний момент з'явилася інформація про те, що 14 танків РФ пішли від Єнакієвого до Вуглегірська.
Батальйон "Світязь", скориставшись відволіканням сил супротивника, вийшов з оточення.
Артилерія ВСУ завдала удару по лісу вище Вуглегірська і звідти вийшло 16 танків РФ і перейшли в безпечний район. Стало абсолютно ясно, що якби взяли Вуглегірськ, регулярні війська РФ зачинили б пастку.
І тут подзвонив Іса. Подзвонив і запропонував допомогу. Я не маю права зараз писати про інші обставини тих днів. Але ситуація була багато гірше, ніж просто "наступають". Іса пропонував допомогти напередодні, в день штурму Вуглегірська. Але він напередодні вже дав слово іншим частинам, що допоможе в районі Бахмутовської траси, де всі чекали настання супротивника. А слово Іса тримав.
Він прибув до Дебальцеве з своїми бійцями. До батальйону Іси входили нохчі, росіяни, українці, грузини. Мало зброї, але багато духу. У штабі ЗСУ зраділи підкріпленню і було прийнято рішення, що «Донбас» і батальйон імені Дудаєва сформують дві групи винищувачів танків, котрі зупинять штурми опорних пунктів.
Частину хлопців ми залишили у нас на базі, частина разом з комбатом Мунаєвим виїхала на завдання. Я взяв із собою розвідника, сапера і двох бійців супроводу і поїхав разом з ними. «Донбас» в цей день втратив 4 загиблими, 11 пораненими і ми вирішили, що вилазку проведемо малою групою, а потім будемо щодоби змінювати один одного. Я вважав своїм обов'язком поїхати зі своїми бойовими товаришами на розвідку.
Виїхали опівночі. Після довгих пошуків вийшли на опорний пункт "Балу". Розбиті остови танків і БМП, каркаси машин, що іржавіють, постійні мінометні обстріли; люди бігають між деревами з великокаліберними кулеметами... Черга, потім запрацював АГС. Я зайшов за дерево, але подивившись, як Іса діловито пробирається по нічному лісу, пішов за ним.
Потім було три години розмов у сирому, промерзлому бліндажі з хлопцями, що тримали опорний пункт. Чекали провідника до Чорнухиного. Я то провалювався в сон, то прислухався до того, що розповідав хлопцям Іса. Про життя в Данії, про те, як гордий народ Ічкерії зупинив російську військову машину. Про те, що не потрібно боятися і як в майбутньому Україна буде поставляти Ічкерії пшеницю і отримувати нафтопродукти.
Дізнавшись про те, що в бліндажі є грузин, Іса запросив одного з своїх бійців, теж грузина, познайомив їх, сказав пару добрих слів.
Приїхав провідник, ми вилізли з бліндажа під мокрий сніг і безперервну роботу великокаліберного кулемета, поїхали туди, де було ще спекотніше, де продовжував відчайдушно опиратися ще один опорний пункт - в Чорнухиному. Виходячи з машини, один з бійців Іси помітив у тепловізор теплову пляму в лісі. Іса, підкинувши автомат за плече і взявши з собою двох бійців (хай вчаться), пірнув у нічний ліс. Тривога виявилася помилковою...
З Чорнухиного, з опорного пункту за нами прислали стару роздовбану "таблетку". Ми з Ісою відпустили водіїв і поїхали по непролазному бруду "Градів", що після роботи палахкотіли загравами. Водій попередив нас, що "якщо що", стріляти треба через скла. А взагалі, якщо "бахнути" з РПГ, - то все, "пишіть листи". Приїхали в опорний пункт. З одного боку залізничних вагонів - терористи, з іншого - наші хлопці. Усередині холодно, люди стоять і сидять на бетонній підлозі, не випускають з рук зброю...
Познайомилися з комбатом, обговорили ситуацію. Наш розвідник наніс всі необхідні позначки на карту, а сапер, як дитина, радів тому, що тут є і потрібні підривники і "монки", загалом все по-дорослому.
Постійно йдуть обстріли з "Градів" і "Ураганів", танки, диверсанти, групи відморозків з гранатометами. Наша техніка виходить з ладу через неякісний ремонт та відсутності запчастин. Сусідній опорник упав і наші не можуть навіть вивезти тіла...».

Яким чином кадировцям вдалося вислідити Ісу Мунаєва?

Дехто схильний звинувачувати у «зливі» «Семена Семенченка». Буцімто вирахувати місцезнаходження чеченського бригадного генерала можна було завдяки дзвінку на термінал Семенченка; решта вже було «справою техніки»…

Цю частину українських патріотів можна поділити на дві частини: на тих, хто вважає, ніби «Семен» підставив Ісу виключно з власної халатності, і на тих, хто впевнений в тому, що «Семен» навів кадировців на місцезнаходження чеченського бригадного генерала цілком свідомо.
…"Ми будемо захищати український народ. Коли ми воювали в Чечні, деякі з западенців нам допомогли. Тепер я віддам свій обов'язок. Адже борги потрібно повертати", - заявив Мунаєв восени 2014, коли нарешті зміг сформувати свій підрозділ.

Кажучи про «западенців», генерал Іса Мунаєв передовсім мав на увазі тоді ще зовсім молодого Олександра Музичка з-під Рівного. Відчайдушного бійця УНСО з позивним «Сашко».

Відтепер "Міжнародний батальйон імені Джохара Дудаєва" очолює Адам Осмаєв..
Про це напередодні повідомила речниця формування Аміна Окуєва. Вона також розповіла про плани створення батальйону імені попереднього командира "чеченського батальйону" Іси Мунаєва у складі Збройних сил України.
Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити