Як пов'язана історія "попередників Путіна" і вулиці Дворцової?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1041

Одним з попередників Путіна, який не з добром, а з вогнем йшов в Україну, був Денікін, військові частини якого влітку 1919 року окупували теперішню Кіровоградщину, де йому активно протистояли загони отамана Махна та місцевих селянських повстанців.
16 листопада 1919 року командир армійського корпусу генерал Слащов, котрий базувався у Знам’янці, повідомив єлисаветградців, що приїде наступного дня “через те, що в околицях і в самому місті є якесь неповне розуміння ідеї Єдиної Росії”. Але зустріч з представниками влади та громадськістю білому генералу не сподобалася. Вже наступного дня за наказом Слащова на кавалерійському плацу (тепер – Ковалівський парк) повісили Стратієнка з прибитою до шибениці дощечкою, на якій було написано “петлюрівець – бандит – комуніст”. У тодішній газеті “Война и миръ” його названо за прізвиськом “Чорний ворон”. Наступного дня тут з’являється ще 11 шибениць. Гончара, Кириченка, Маштака, Трегуба, Федорченків, Білоконєва, Дмитренка, Замуленка та Науменка стратили як співучасників Стратієнка, а Цесарського – як колишнього комісара.
12 трупів на центральному на той час майдані викликали обурення єлисаветградців діями окупаційної денікінської влади. Особливо це було помітно в середовищі робітників, які мимо шибениць ходили на роботу, зокрема, на завод Ельворті, та поверталися додому. Робітники висловили своє обурення через профспілкову організацію, яка виїхала до Знам’янки. 20 листопада туди відправилися з міста й представники влади, біржового комітету та єврейської громади. У вагоні Слащова в. о. міського голови Волотківський говорив про стурбованість єлисаветградців частими розстрілами, особливо публічними повішеннями. Навіть голова комітету допомоги Добровольчій армії Д. Горшков додав, що не можна страчувати людей без оголошення судових вироків.

Білогвардійці розстрілювали червоних у манежі кавалерійського училища. Сестра письменника О. Яновська згадувала паніку, зчинену в місті “зловісною постаттю у чорній бурці”, важкій кучматій страшній шапці білого генерала Шкуро зі своїми головорізами.

Денікінці повернули колишні назви доби “єдиної неділимої” царської Росії, які за півроку до цього замінила радянська влада. Вулиця Ленінська знову стала Дворцовой, Червоний майдан – Кавалерійським бульваром тощо. Згідно рішень центрального денікінського командування в Україні всі навчальні заклади мали бути переведені на російську мову, припинялося вивчення українознавства (історія та географія), конфісковувалися та знищувалися українські книги 117-и назв, у т. ч. “Спомини з російсько-турецької війни 1877 – 1878 рр.” корифея театру М. Садовського. Єлисаветградські учні мусили брати участь у благодійних вечорах, де збиралися кошти на підтримку Добрармії, у той час, коли самі навчальні заклади закривалися через відсутність дров та не засклені вікна. З-поміж усіх регулярних армій на Україні саме білогвардійська здійснила найбільше єврейських погромів. Чи було це і в наших краях варто дослідити краєзнавцям. Як і стосовно спогадів екс-керівника уряду І. Мазепи, який стверджував, що денікінська влада “розстрілювала українських учителів, кооператорів та інших культурних діячів”.

1941 року з початком фашистської окупації в Кіровограді знову радянські назви замінили на старі царсько-денікінські, в т. ч. повернулася Дворцовая. У повоєнні десятиріччя в парку Леніна (тепер – Ковалівський) з’явився пам’ятник 12-и землякам – жертвам Слащова. За часів міської влади, очолюваної Саінсусом, знову повернувся окупаційний символ царсько-білогвардійсько-фашистських часів – вулиця Дворцова. На ній у 2014 році у фотографії в експозиції музею увічнено “батька” білогвардійського терору Слащова. Нещодавно, вже за часів Марковського, на цій вулиці увічнено в меморіальній дошці на приміщенні мистецького факультеті КДПУ ім. В. Винниченка ще й газету “Война и миръ” та факт співробітництва з нею композитора К. Шимановського. На шпальтах цього білогвардійського рупору поляк, зокрема, схвалював боротьбу денікінців і ворогів українського, польського та інших народів, які хотіли звільнитися від гніту: “І ось біля берегів далекого Дону запалало раптом велике полум’я відродження, очищення і творення… Ідуть герої народної ідеї – ідуть стрункими рядами, підкоряючи область за областю, місто за містом…”. Якби ці “герої-єдинороси” перемогли, то, напевне, могло й не бути незалежних України та Польщі. Тієї самої Польщі, до якої заспішили переїхати Шимановські вже невдовзі після білогвардійської окупації Єлисаветграда. Додамо, що Шимановський брав участь у благодійних концертах на користь Добровольчої армії. І навряд чи нагадування саме сьогодні про те є гідним його пам’яті. Не за ситуативне нетривале співробітництво Шимановського з російськими окупантами України і ворогами незалежної Польщі вшановують його пам’ять, а за талант композитора і його реалізацію в нашому краї.

Пам’ять Слащова, білогвардійської окупаційної газети і співробітництва з нею польського митця увічнено в часи, коли Україна бореться за свою незалежність та територіальну цілісність, коли російські окупанти в Криму палять українські книжки, коли Польща зміцнює східний кордон, визначивши Росію головним потенційним агресором. Коли поляки й українці в Кіровограді проводять благодійні концерти на підтримку нашої армії та святкують річниці незалежності України й Польщі. Коли черговий обласний тиждень національних культур “Степова веселка” засвідчив (на відміну від часів російської окупації романових-денікіних) розвій етнічних громад в незалежній Україні, географічним серцем якої є наш край. Що роблять білогвардійці на Двірцевій? Хто їх сюди запросив? Які аргументи їх в цьому переконали?

Сергій ШЕВЧЕНКО

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+4 # Віктор 24.02.2015, 20:19
Московська імперія нав'язувала свої назви і гнобила місцевий люд. Навіть назву Україна забороняли, придумали принизливу Малоросію.
Нащо нам імперські промосковські назви?
Московські прислужники з партії регіонів, тов. Дворцови-Волков и, нав'язали окупантську назву вул. Дворцовая - чому ми повинні спотворювати свою мову і терпіти наругу?
Цитата
 
 
0 # Сергей007 24.02.2015, 14:13
За часів міської влади, очолюваної Саінсусом, знову повернувся окупаційний символ царсько-білогва рдійсько-фашист ських часів – вулиця Дворцова.


А до них улицы назывались по другому? При чем здесь:
...символ царсько-білогва рдійсько-фашист ських часів – вулиця Дворцова...? Какой это символ? Улица так называлась до переименования ее красными, и все.
Статья рассматривает тему однобоко...с позиции бывших коммунистов...
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити