Пригоди кіровоградських волонтерів в зоні АТО(ФОТО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 3765

«Гречка» вже розповідала про поїздку волонтерів ГО «Серця матерів Кіровоградщини» на Схід країни, що відбулася з 28 березня по 1 квітня цього року. Волонтери Михайло Абрамов зі Смоліно та мати бійця 25-ї бригади Людмила з Малої Виски в компанії з нашим кореспондентом об’їхали пів країни щоб побачити земляків-військовослужбовців.  В екіпажі волонтерської групи був і журналіст «Гречки», який бачив роботу волонтерів на власні очі.

Виїзд в зону АТО

Наша команда вирушила 28 березня з площі ім. Богдана Хмельницького від намету ГО «Серця матерів Кіровоградщини» в бік Олександрії. Михайло Абрамов, волонтер зі Смоліно, Людмила, мати 19-річного хлопця з Малої Виски, який починав службу добровольцем в «Айдарі», а нині служить в 25-й аеромобільній бригаді та власне, я журналіст інформаційного порталу «Гречка».

Невеличкий бус марки «Renault Trafic» вмістив досить багато продуктів, два генератора, бензопилу та різноманітне військове спорядження. Перший пункт нашої подорожі – Олександрія. Там мали довантажити ще кілька передач.

В районі Пантаївки, Олександрійського району наше Рено почало сигналізувати про несправність акумулятора. Останні кілометри шляху Олександрією ми долали у повній темряві, з непрацюючими фарами. 

Незапланована зупинка

Після кількох годин пошуків автомайстерні(на годиннику було близько 22.00, субота), стало зрозуміло, що далі сьогодні ми не поїдемо.

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

Земляк Михайла Юрій запропонував нам ночівлю. І близько опівночі всі вже пили чай та вечеряли в родині Юрія. Вранці до нас завітали місцеві волонтери - спеціалісти з електрообладнання. Зрештою встановили і причини поломки - вийшов з ладу генератор.

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info  

Недільного ранку полагодити поламаний агрегат зголосився Володимир з місцевої фірми, що займається ремонтом генераторів та стартерів. За кілька годин ми вже мали фактично новий агрегат. Дізнавшись про мету нашого відрядження, грошей з нас не взяли. Близько 17.00 вирушили далі.

На Схід

У Запоріжжі зупинилися на найдовшому бульварі в Європі та звірили маршрут. Поспілкувалися з місцевим населенням. Адміністратор одного з торгівельних центрів розповів, що знає про нашу Льотну академію. Пізніше з власної ініціативи супроводжував нас містом до потрібного повороту.

www.gre4ka.info

Загалом, до того часу нам траплятися виключно позитивні люди.

Волноваха

Дорога до Волновахи видалася складною. Розбитий асфальт і бетон, сильний вітер та дощ. На одному з блокпостів до нас попросився штабіст з 72 – ї бригади родом з Білої Церкви. Чоловік добирався з відпустки у штаб, проте без залізничного пасажирського сполучення(тільки вантажні перевезення) до Волновахи добратися не так вже і просто.

www.gre4ka.info

Останні 130 кілометрів до Волновахи ми їхали вчотирьох. Чоловік розповідав про проблеми війська та ділився військовими історіями. Вітер і дощ доповнила мінусова температура і все довкола вкрила крига.

О 5-й ранку зрештою добралися. Випивший чоловік у військовій формі, якого ми зустріли в магазині, по «доброті душевній» повідомив нам пароль який слід говорити на блокпостах. Ми подякували, але не скористалися порадою - просто говорили що волонтери та їхали далі.

Допомогти нам з ночівлею та з доставкою на блокпости 72-ї бригади передач від рідних зголосились волонтери з групи «Солдатська пошта» (керівник Олена Мокренчук). У цьому місті діє потужний волонтерський центр з постійнодіючим складом, пральнею та хостелом. Військовослужбовці приходять в центр та вибирають все необхідне. У тому числі взуття і форму. Окрім того, волонтерський центр надає допомогу матерям-переселенцям з маленькими дітьми. Про роботу волонтерів з Волновахи ми вже встигли розповісти раніше.

Три години на сон і ми знов готові до роботи. Цього ранку з гостинної оселі Олени від’їзжали ще двоє журналісток з Києва. Дівчата писали про життя та побут 72-ї бригади.

Наступні пів дня ми присвятили 72-ій бригаді. Неподалік Волновахи, де проходить лінія розмежування з сепаратистами, вже не так спокійно. В переддень нашого візиту на одному з блокпостів під час артилерійського обстрілу неподалік Гранітного загинув боєць і двоє отримали поранення.

Волонтерів пустили до бійців, а от мене - ні. У штабі заявили, що я маю взяти у них письмовий дозвіл. В результаті пів години я провів в укритті біля буржуйки.

Містечко Волноваха нагадує нашу Знам’янку чи будь який райцентр на Кіровоградщині. Є супермаркети, залізничний вокзал і пам’ятник Леніну.

www.gre4ka.info

 Як розповідають місцеві волонтери, жителі Волновахи цілком адекватно реагують на те, що відбувається довкола. Фактично Волноваха проукраїнська, проте є група людей які з тих чи інших міркувань пробують розхитувати ситуацію. Нещодавно в місті намагалися організувати бунт, проте заворушення вдалося врегулювати, а провокаторів вирахувати.

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

Районна адміністрація у Волновасі, як і в інших прифронтових містечках, знаходиться під охороною військових і вікна закладені мішками з піском (як колись у Кіровоградській ОДА).

www.gre4ka.info

Після того як усі земляки які несуть службу довкола Волновахи отримали свої передачі, отримавши купу шкарпеток, шапок та перчаток від волноваських волонтерів, ми вирушили далі. На виїзді з району сталася чергова неприємність. Через постійні удари об ями вирвало шланг, що йде від гідропідсилювача і все масло витекло. Дальнобійники, які відпочивали неподалік траси, позичили нам літр масла і з дирявим гідропідсилювачем ми «дотягнули» до Вугледара.

Вугледар

Більшість містечок які траплялися на нашому шляху вражали компактністю та багатоповерхівками. Не знаючи їхніх реальних розмірів, здавалося, що тут живуть кілька сотень тисяч громадян. В реальності ж разом з біженцями – 15 – 20 тисяч. Приватний сектор, який здебільшого оточує Кіровоград по околицях, тут трапляється рідше.

Пару годин ми витратили на те щоб відшукати оглядову яму та усунути несправність. Паралельно ми мали цікаву розмову з місцевими жителями – керівництвом автотранспортного підприємства. Про саму розмову читайте далі.

Вже поночі ми вирушили далі. Більшість населених пунктів, що входили до наших планів, знаходилися один біля одного, проте дві несправності, які затримали нас фактично на добу, внесли свої корективи.

Під сильним дощем та вітром при нульовій температурі ми пробивалися до наших хлопців, які несуть службу у 30 кілометрах від легендарного донецького аеропорту з боку Авдіївки.

Близько першої ночі на нас чекала чергова пригода.

Кошмарики від «Беркуту»

Серед дороги у напрямку на Очеретине натрапили на нестандартний блок-пост. «Дев’ятка» з увімкненими проблисковими маячками, кілька автоматників, які спрямували зброю на нас і, ймовірно, старший, з ліхтариком, який засліплював водія та пасажирів.

«Вийти с машины! Руки с карманов! Отошли в сторону!», - як на тренуванні службових собак вигукував чоловік з ліхтариком у синьому камуфляжі. На прохання не сліпити в очі і нормально розмовляти він почав розказувати про важливість їх місії та небезпеку, що на нас чигає і що у наш бус підозрілий.

Блокпост на шляху в Костянтинівку: "СТОП! БЕРКУТ"

Перша думка, що майнула в голові – «сєпари». Пізніше виявилося, що це колишній «беркут»…
Не знаю чим це все закінчилося б, але в цей момент під’їхали земляки-військовослужбовці і напруження спало…

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

Кілька годин за теплим чаєм біля буржуйки, спілкування з хлопцями з Кіровоградщини, екскурсія на позиції і ночівля в теплі додали сил.

Костянтинівка

Вперше був у Костянтинівці 3 січня, відразу після Нового року. Тоді спілкувався з бійцями 57 бригади, дізнавався про святкування в умовах війни. Тож їхав у знайомий населений пункт.

Після відомих подій, коли двоє випивших українських військових здійснили смертельне ДТП, а вмілі російські ЗМІ розкрутили цю подію, сєпарські настрої у Костянтинівці посилились. Щоправда, як і всюди, їх розділяє лише частина населення.. Зустрілись окремі місцеві жителі з такими настроями і нам.

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

Об’їхавши всіх військовиків в районі Костянтинівки ми вирушили в Артемівськ та Соледар. Побачили наших земляків з різних військових підрозділів. Артилеристи передали державний прапор України школярам зі Смоліно. Вперше випало побачити справжні гори солі.

www.gre4ka.info

Ще одна особливість Донецької області і районних міст – громадський транспорт. Окрім звичних для кіровоградців тролейбусів та маршруток, в багатьох райцентрах курсують трамваї. Якість доріг гірша, але, як з’ясувалося, винні у тому не жителі Донецької області, а хто саме, розкажу згодом.

www.gre4ka.info

Майорськ і постріли

Відвідавши хлопців з 25-ї аеромобільної бригади ми вирушили в бік Дзержинська. Мали передачу одному з бійців 17-го окремого мотопіхотного батальйону. Проте доїхати до потрібного блок-посту нам не вдалося.

www.gre4ka.info

Близько 23.00 ми проїхали частину Дзержинська і вирушили на Майорськ. Не доїхали до потрібного місця метрів 50. Світло фар вже висвітило залізобетонні блоки блок-посту аж раптом пролунали постріли. Автоматна черга ймовірно випущена в повітря, пролунала з місця до якого ми прямували.

Після зустрічі з «беркутом», де наше авто зупиняли засліплюванням водія, спало на думку, що автоматна черга - пропозиція зупинитися. Ми вимкнули світло фар та увімкнули світло в салоні авто(як годиться робити на блок-постах). В цей момент розпочалась перестрілка.

Світло в салоні одразу згасло і до нас під’їхав УАЗ з нашими військовими. Після короткої розмови, ми залишили їм передачу і не вмикаючи світло фар, заднім ходом поїхали подалі від неспокійного місця…

Наступного дня по радіо «24» повідомили про 13 обстрілів позицій збройних сил України. Серед них і в районі Майорська. Передзвонили і бійцю 17-го батальйону, який розповів, що передача знайшла свого адресата та подякував за неї.

Дружківка

Крайнім пунктом на території Донецької області, в який ми мали передачу була Дружківка. Близько опівночі ми дісталися території де нині базується одна з бригад. Окрім коробок з особистими «привітами» від рідних, ми передали землякам волонтерські подарунки – бензопилу, лопати, сокири та інший реманент.

www.gre4ka.info

Перебування на території бригади нагадало дитячий скаутський табір – сон у ліжках(двомісні та двоповерхові нари, збиті зі свіжих струганих дошок), вранішня руханка, шикування, сніданок в їдальні.

Найприємніше – зустріч з кіровоградським пластуном, який провів дитинство у Луганську, проте вже років 15 має кіровоградську прописку, а в мирному житті викладає історію дітям 5-ї гімназії міста Кіровограда.

Місцеві жителі

А от і розповідь про ті випадки, коли ми мали честь спілкуватися з населенням Донбасу.

Перші контакти з місцевими були досить приємними – спочатку це були волонтери Волновахи, потім ми передали передачу від родичів з Кіровоградщині жителям Костянтинівки. Звичайним цивільним жителям. Люди були безмежно вдячні… проте в супермаркеті АТБ у тій же Костянтинівці продавчиня заявила, що не продасть нам сигарети, сплутавши волонтера Михайла Абрамова з військовослужбовцями Збройних сил України. А хтось з черги заявив: «Вы б вапще ехали отсюда» … Зрештою цигарки таки вдалося придбати…

У Вугледарі представники дирекції автопідприємства, які люб’язно надали нам оглядову яму для ремонту та необхідний інструмент, жалілись на те, що до Донецька можна возити лише до 13.00. Далі немає сенсу їздити, оскільки пасажирів просто немає. Більше того, замість 50 кілометрів, що розділяють Вугледар з Донецьком, автобус мусить долати 100. Чому? «А вы спросите у украинских военных, почему они не пускают автобусы напрямую!», - заявили наші співрозмовники.

В процесі розмови ми довідались, що Порошенко(Президент України) ВСУ (збройні сили України) розв’язали війну на Сході, а от згадка про скажених баб з транспорантами «Путин введи войска в Украину», наражається на відповідь: «Ты меня не слышиш»…

І наостанок нам повідомили, що винні у розбитих дорогах Донбасса виключно українські військові…

Про що говорять українські військові

Мені вдалося поспілкуватися з десятками військових по всьому Донбасу. Говорять вони про різне. Що стосується проблемних питань… У Волноваху нічим добиратися, оскільки не ходять пасажирські потяги, транспортна проблема важлива для більшості військовиків. Інша проблема – бронетехніка. Танки, що не стріляють і БТРи, які не їздять. В деяких бригадах навіть не знають чи виділяють Збройні сили України кошти на ремонт техніки, принаймні тих коштів та жодного ремкомплекту в окремих військових підрозділах жодного разу не бачили. Також прослідковується закономірність – часто спеціалістів тієї чи іншої справи використовують там, де вони нічого не вміють і не знають. Механік служить навідником, штурмовик – радистом, радист – механіком і т.д. В одній з бригад до танка «запхали» хлопця потужної комплекції і зростом під два метри.

В 42-й бригаді, наприклад, досі не розуміють чому два місяці просиділи в Донецькій області, коли мали бути на ротації… В одній з аеромобільних бригад пригадали як пробили коридор для відступу під Іловайськом , та військо пішло зовсім іншою дорогою…

Загалом хлопці багато чого не розуміють проте готові воювати і воюють.

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

www.gre4ka.info

Реалізувавши все заплановане ми вирушили додому. Слов’янськ, Краматорськ, Ізюм, Харків, Полтава, Комсомольск, Світловодськ і Кіровоград. У Харкові волонтери передали форму бійцю Нацгвардії, в Комсомольську – прицінилися до камуфляжів та різноманітного спорядження виробництва місцевої фабрики.

Буквально сьогодн і- завтра волотери Кіровоградщини знову вирушать на Схід. Цього разу відвезуть нашим землякам великодні смаколики, щоб усі, хто на свято не має змоги бути вдома з родинами, відчули домашнє тепло на передовій.

Валерій Лебідь

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+4 # Надія Паливода 09.04.2015, 16:38
Круто! Потужний опис ситуації на сході.
Цікаво, чи продавщиця в магазині була б така само принципова, якби до неї "апалчєніє" прийшло скуплятися.

А взагалі треба таке фіксувати - і ту ж продавщицю (фото, ім"я, прізвище), і номер АТБ - є гаряча лінія, є дирекція мережі, куди можна про це все повідомити.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити