Скільки витрачають на соціалку у нас і в ЄС: відчуй різницю (ФОТО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1615

Державна медицина і освіта, соціальний захист у пострадянських країнах ще не так давно були підставою для гордощів. Ідентичний принцип «безкоштовності» і розподілу ВВП державою у цих сферах залишився і в сучасній Україні. От тільки підстав для гордощів усе менше. Чим сьогодні відрізняються бюджетні витрати на соціальну сферу в Україні та країнах ЄС, вивчали журналісти «Гречки».

Витрати однакові - результат різний

В Україні держава через свій бюджет, а також бюджет Пенсійного фонду, щорічно перерозподіляє трохи більше половини (50,3%) всього, що вироблено в країні за рік. Цей показник не рекордний за європейськими мірками. Лідер по перерозподілу ВВП через бюджет серед європейських країн - Словенія (59,4%), далі йдуть Данія, Франція, Фінляндія, Бельгія, Швеція, Австрія, Італія та Нідерланди.

Так згідно з дослідженням аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», рівень розподілу бюджетних коштів на соціальну сферу в Україні є середньоєвропейським. Але чи ділять ці кошти прозоро і ефективно?
Так у більшості країн Європи на охорону здоров'я йде трохи більше грошей, ніж на освіту; в Україні ж навпаки: вдвічі більше витрачають на освіту (100 млрд проти 57 млрд грн. у 2014 році).

Чимала частина витрат припадає на студентські стипендії, які за останні 10 років суттєво зросли. Безкоштовно отримують освіту і у скандинавських країнах. Саме тут, а також у Великобританії та Нідерландах половина або більше всіх студентів отримують стипендію від держави (як і в Україні). Результат - 71% молоді вступає до університетів. Там, де стипендію отримує менше половини студентів, лише 45% молоді вирішується здобувати вищу освіту.
Що стосується витрат на охорону здоров'я, то зазвичай чим краще фінансують медицину, тим більше середня тривалість життя. Наприклад, у Туреччині, Угорщині, Естонії, Словаччини, Польщі та Чехії живуть в середньому 73-76,7 років, а в Британії, Франції, Швеції, Іспанії, Італії, Ісландії живуть на десяток років довше - 79-81 років.

В Україні та ЄС видатки на охорону здоров’я до ВВП знаходяться практично на одному рівні. «В країнах ЄС ми спостерігаємо краще охоплення громадян і, відповідно, кращі результати у сфері охорони здоров’я, - вважає народний депутат, екс-головний лікар Кіровоградського обласного онкодиспансеру Костянтин Яриніч. - Якщо ми проаналізуємо структуру витрат закладів охорони здоров’я то побачимо, що питому вагу у кошторисі витрат складають витрати на заробітну плату (близько 70 %), тоді як коштів для фактичного надання медичних послуг, лікування хворих, закупівлі медикаментів та витратних матеріалів, оновлення технологічних засобів не вистачає». Тобто більшу частину вартості лікування сплачують самі громадяни. «Ми сьогодні маємо в першу чергу говорити не про те, яка частка ВВП перерозподіляється на охорону здоров’я, а про ефективне, соціально-відповідальне використання даної частки фінансових ресурсів. Адже збільшення державних витрат без зміни підходів не забезпечить вирішення наявних проблем в медицині. Цього можливо досягнути в тому числі за рахунок переходу від постатейного фінансування до оплати за пролікований випадок, що може стимулювати лікарні до підвищення ефективності лікування хворих( при такому підході лікарні отримуватимуть відшкодування саме у межах розрахунків, необхідних для лікування конкретного випадку)», - запевняє народний депутат.

Також Костянтин Яриніч переконаний, що потрібно забезпечити більшу самостійність й свободу у прийнятті управлінських рішень медичними закладами: «Необхідно надати їм можливість диверсифіковувати свої джерела доходів та напрями спрямування ресурсів, звичайно, при збереженні сурової відповідальності за використанням бюджетних коштів».

«Я їй не довіряю…»

«Я не вважаю нашу державу прозорою. Я їй не довіряю. Я не знаю на що ідуть мої податки. Але платити чи ні я не вирішую - їх вираховують з моєї зарплатні. І якби була така можливість, то з цікавістю б дізнавалася на що конкретно вони йдуть, - розповідає 33-х річна Світлана, психолог у дитячому садочку. - Нараховують 1900 гривень. З них податку приблизно 450 і на руки 1450. Можливо, я могла б витратити ці свої кошти на освіту і медицину, наприклад, ефективніше».

В більшості країн Європи «довіра до держави» є стратегічним напрямком роботи державного апарату. Тут чиновники не просто викладають в загальний доступ цифри та індекси, але і стараються подати всю інформацію у зрозумілому і легкодоступному вигляді. В Україні інформація по бюджетам усіх рівнів офіційно також є загальнодоступною. На сайтах місцевих рад, наприклад, створено відповідні сторінки, куди викладається інформація про бюджети та їх виконання. Але ця інформація в основному є неадаптованою і, відповідно, недоступною для більшості громадян. А чим більше до держави довіри, тим охочіше громадяни сплачують податки. В Україні ж довіряють, за даними останнього дослідження Центру Разумкова, - лише церкві, армії, Нацгвардії, ЗМІ та громадським організаціям.

«Я сплачую всі необхідні податки зі своїх прибутків, а це дійсно значні суми. А з коштів, що в мене лишається після цього – я ще забезпечую потреби тих же державних закладів. І ця проблема також вирішується через непрозорі схеми так званих неформальних платежів, якими є благодійні каси в лікарнях та усілякі шкільні фонди. Тобто я вимушена вже власними коштами компенсувати те, за що плачу податки», - розповідає мама і громадський діяч Вікторія Лінцова.

«Здолати систему неформальних грошових зборів сьогодні неможливо, адже в цьому випадку діти будуть сидіти в холодних облуплених класах. Щодо мого ставлення до податків - систему оподаткування в Україні я вважаю неефективною та несправедливою, - найбільший податковий тягар покладено на ті верстви, які мають невисокий прибуток», - переконана Вікторія.

Соціальну справедливість держави гарантують встановлюючи прогресивну шкалу прибуткового податку: хто багатший, той і платить більше. Так в Нідерландах, Ірландії, Люксембурзі, Греції, Португалії, Швеції, Фінляндії, Німеччині, Бельгії, Австрії розрив між ставками податку при маленькому доході (67% від середнього) і великому (167% від середнього ) є значним. В Україні зараз діють дві ставки, але верхня (20%) застосовується лише для тих, чиї доходи вище десятикратного мінімуму. Окрім того, відслідкувати як і на що витрачаються заплачені податки, практично неможливо. Тим більше, вплинути на механізми їх розподілу. Тому практично ідентичний відсоток витрат на «соціалку» у нас і в ЄС поки що не є показником якості самих послуг в Україні…

 

Зоя Лебідь

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити