Суддя з Кіровограда проти того, щоб судді часі Януковича займали посади

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1070

Вважається, що саме судді є найбільшими противниками люстрації. Чого лише варте нещодавнє рішення Ради суддів України, завдяки якому право переобиратися на керівні суддівські посади отримали люди, що їх займали за часів Януковича та після цього. Свою незгоду з таким станом речей, а й діяти, оскаржуючи рішення РСУ у суді. Ним виявися суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Роман Брегей.

 

З ним видання VectorNews обговорило його позицію, а також ситуацію із суддівськими кадрами в Україні.

- Пане Романе, розкажіть, будь ласка, чому ви вирішили піти, так би мовити, проти течії у суддівському колективі, оскаржуючи рішення РСУ про обрання голів судів? Адже до цього лише громадські активісти та організації, зокрема Центр політико-правових реформ та Реанімаційний пакет реформ критикували таку позицію органу суддівського самоврядування.

- Насправді, я не вперше не погоджуюся з висновками РСУ. Раніше оскаржував положення цього органу, яким голів судів та їх заступників наділяли значно меншим навантаженням, у порівнянні з іншими суддями, бо вважав таке зменшення незаконним. Крім того, звертався до суду, щоб захистити трудові права, які порушили керівник судової установи, збори суддів та РСУ. Після останнього звернення до суду у 2014 році я зарахував себе до частини населення України, яка не довіряє судовій системі. Бо один суд сказав, що збори суддів не є відповідачем, а голова суду, який виконав їх рішення, не може відповідати, тому, не надаючи жодної юридичної оцінки, відмовив у задоволенні позову. В іншій справі мені відповіли, що я втратив час на оскарження рішення РСУ від 2010 року, яке застосували щодо мене напередодні. Розгляд цих справ доводить, як судді легко позбавили колегу права у доступі до правосуддя. А що ж очікувати звичайним громадянам? Утім, слід зазначити, що мої ініціативи знайшли відображення у змінах до Закону "Про судоустрій і статус суддів". Відтак, збори суддів одержали законодавче повноваження зменшувати навантаження для керівництва судів.

- Тобто, можна сказати, що звернення до суду все ж таки принесло результат?

- Так, безумовно. Але так трапилося, що закон привели у відповідність до нормативно-правового акту РСУ. Будь-який юрист вам скаже, що повинно бути навпаки. Однак, це реалії нашої судової системи.

- Чому виникла така проблема?

- Тому що РСУ протягом 6 місяців не розглядала мою скаргу на іі рішення, хоча діюче законодавство на це відводить максимальний строк у 45 днів. На мій погляд, такі дії РСУ пояснюються одним чинником. Цей чинник називається страх. Адже РСУ, яку очолює суддя Верховного Суду України, боялася визнавати очевидну помилку, яку допустила в попередньому складі, що працював під керівництвом теперішнього голови згаданого суду. Хоча РСУ – це обличчя судової системи. Про що свідчить іі репрезентативність. Кожне її рішення повинно бути бездоганним, а кожна скарга судді розглянута вчасно та ретельно. Такий підхід до виконання обов'язків буде вселяти суддям довіру до цього органу. Вони знатимуть, що їхні права будуть захищені. Разом з тим прийде впевненість, що обов'язково позитивно вплине на роботу кожного судді.

- Ви не боялися оскаржувати в суді рішення, яке приймали ваші ж колеги з РСУ?

- Скажу відверто. у мене є страх. Він називається страхом Божим, який є ненавистю до зла. Так написано у Біблії. Для мене злом є все те, що порушує закон. Коли я побачив відверте порушення закону, то не міг не звернутися до суду, бо робота судді полягає у захисті не тільки прав людини, а й закону. Я дотримуюся позиції, за якої той, хто не бажає захищати власні права, навряд чи, захоче обстоювати права інших. Захистивши закон, останній обов'язково захистить себе. Ця формула неодноразово спрацьовувала щодо мене. На жаль, слід констатувати, що попередня тенденційність у діяльності РСУ стосовно порушення закону зберігається і досягла загрозливого рівня. Про що свідчить її рішення щодо збереження за суддями можливості обіймати посаду три строки поспіль. На мій погляд, воно є жахливим.

- Чому?

- За своїм змістом це рішення є тлумаченням положення статті 20 Закону "Про судоустрій і статус суддів". Рішення ж РСУ обов'язкове для зборів суддів. Таким чином, воно є фактично офіційним тлумаченням вказаного закону для зборів суду. Однак, тільки Конституційний Суд України (КСУ) наділений правом тлумачити закон. А тому можна дійти висновку, що РСУ у цьому випадку умисно вийшла за межі повноважень.

- Як ви вважаєте, чому вона пішла на таке порушення?
- Відповідь проста: РСУ знову вирішила догодити керівникам судових установ. Вона мала право надати лише роз'яснення застосування закону, яке б носило рекомендаційний характер. Однак, оформивши таке роз'яснення у вигляді рішення, змусила збори суддів підкоритися іі висновкам та позбавила можливості поставити їх під сумнів. Більшість суддів дотримуються позиції, що поки це рішення не скасоване, його треба враховувати. Це є відвертим незаконним втручанням РСУ у роботу іншого органу суддівського самоврядування.

- А як Ви оцінюєте сам зміст такого "тлумачення"?
- А от тут найцікавіше. Коли я ознайомився зі змістом рішення, то зрозумів, чому РСУ не звернулася до КСУ для надання офіційного тлумачення. Це, на мій погляд, обумовлено тим, що її правова позиція не узгоджується з законами формальної логіки. РСУ обґрунтовує позицію такими факторами: 12 лютого 2015 року був прийнятий новий закон "Про судоустрій і статус суддів", який започаткував новий порядок обрання керівників судових установ. Однак, це зовсім не так. Адже з 28 березня 2015 року почала діяти нова редакція вказаного закону. А щодо «нового порядку обрання», то за загальними поняттями, – це "новий спосіб (процедура) обрання". Новою редакцією закону «Про судоустрій і статус суддів» порядок не змінено, бо, як обирали до цього керівників судових установ на зборах суддів, так і продовжують це робити. Але РСУ чомусь вважає інакше. Вона своїм рішенням фактично змінює положення закону, яке забороняє суддям тричі поспіль обіймати адміністративну посаду. Я сприймаю це, як виконання замовлення певної частини керівників суддів, які надалі бажають втретє очолити суд, а дехто – навіть вчетверте. Тому був змушений звернутися до суду, щоб захистити закон і відновити право зборів суддів самостійно трактувати законодавство. Я переконаний, що саме активний захист суддями своїх порушених прав сприятиме відновленню довіри до суду. Суспільство бачитиме, що судді хочуть змін, здатні захищати права людей і закон.

- Наскільки мені відомо, у вашому суді також відбулися збори, на яких обирали голову суду та його заступників. Із вашого позову до зборів суддів я зрозуміла, що вас навіть не запросили на їх проведення. Чому так сталося?

- На жаль, такий факт мав місце. На мій погляд, це неприпустимо, бо з суддів можуть брати приклад інші. Але треба зауважити, що не всі колеги голосували за рішення про позбавлення мене права брати участь у суддівському самоврядуванні. 5 з 15 суддів бажали відновити моє право. Саме цей факт доводить, що на даний час у судовій системі ще не сформувалася стійка більшість суддів, які б хотіли змін.

- Чому так?
- Щоб відповісти на це запитання, я хотів би звернути увагу суспільства на психологічні особливості суддів. Колеги обрали керівником судової установи особу, яка умисно не виконала обов'язок щодо повідомлення судді, яким я є, про проведення зборів суддів. Більше того, раніше в судовому порядку я визнавав протиправність дій керівника, які порушували не тільки мої трудові права, а й права інших суддів. Також перед виборами він незаконно виключив усім суддям зі стажу період, який вже був зарахований (це рішення самостійно скасував після того, як я подав позов до суду). Напрошується такий висновок: судді надали втретє поспіль право очолювати суд особі, яка систематично порушує їхні трудові права. Хоча для них не може бути природнім рішення обирати керівником суддю, який порушує закон і права колег, при чому саме під час виконання адміністративних повноважень.

- Що, на ваш погляд, слід зробити для того, аби повернути довіру суспільства до судової влади?

- Перш за все, кожен суддя повинен усвідомити, яке завдання на нього покладено. Я усвідомив усю повноту відповідальності, яку несу, після того, як у Біблії знайшов визначення: хто такий суддя; хто його керівник; які встановлені застереження (Книга Повторення Закону 1:16-17 і Книга 2 Хроніки 19:5-7). Суддя повинен зрозуміти, що у нього більше влади, ніж у Президента, бо тільки суддя наділений правом позбавляти людину волі. Деколи від його рішень може залежати і доля держави. Глибоке усвідомлення суддями такої відповідальності обов'язково знайде відображення у їхніх рішеннях. А це, безумовно, помітить суспільство та зробить належні висновки.
Розмовляла Леся Шутко

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити