Бійцю 17 батальйону потрібна підтримка і допомога (ФОТО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1749

Бійцю Андрію Шараєнко з 17 окремого батальйону 57 бригади потрібна допомога.

 

Про це повідомляє «Українська правда».
Волонтери зустрілися з Андрієм у Київському військовому госпіталі.

Скромний, тихий, відчуває себе дуже незручно.
- Так, а що я вам зможу розповісти, я нічого героїчного не здійснював. Був бій, поранило. Та й все ...

На війну Андрій потрапив по мобілізації, до призову працював електриком в компанії ТОВ "БФ компанія Укенерго".
Сам родом з Білої Церкви. Йому 40 років. Живе з батьками. Є ще брат.
Фотографій на фронті не робив - все боявся, що рідні дізнаються, де він. Ніколи не говорив їм, що вже на передовій - розповідав, що несе службу під Кіровоградом.
Закликали Андрія 12 лютого. Три тижні в учебці - і 7 березня вже прибули на Донбас за місцем дислокації. Ніс службу на блокпості під Горлівкою, на самій передовій.
- До сепарського блокпоста метрів 400 було. Видно їх добре.
- Як ти отримав поранення?
- 17 квітня. Був бій, спочатку обстріл.
- Міни?
- З усього стріляли - з САУ, "Градів", мінометів. Почалося все вдень. Мене поранило, напевно, близько трьох годин, тому що в чотири я вже був на операційному столі ... Свідомість не втрачав, все пам'ятаю.
Поранення отримав, коли вибіг з укриття за боєприпасами - тут і відчув удар. Руку свою бачив, що бовтається, і кістки стирчали роздроблені. Рука була майже відірвана.
Дорізали її вже в лікарні. Спочатку в Дзержинському, потім в Артемівськ привезли, потім Харків ... А тепер у Києві.
- Ти не хвилюйся, Андрій, ось хлопцям вже поставили протези біоничні, які реагують на нервові імпульси. Проект волонтерський від канадців, по складному протезування.
- Та я, звичайно, не хвилююся. Але геть, сказали, що такий протез буде коштувати не менше 30 тисяч євро.

- Так, він дорогий, але, по-перше, для тебе він буде безкоштовним, а по друге, якщо грошей, закладених в бюджеті не вистачить, дозбираються. А протез насправді хороший, він як справжня рука.
(Розповідаю Андрію про те, що таке бічонічний протез: ти думаєш про рух - і від нервового імпульсу відбувається стискання-разжимание пальців, згинання ліктя, зап'ястя. Потім знову повертаємося до розмови про війну):
- А як батьки відреагували на те, що ти пішов воювати?
- Мама плакала, але потім змирилася, та й не знали вони, де я.
- Зараз як мама себе почуває?
- Приїхали вчора, я сказав, що якщо хтось буде плакати, вижену відразу. Живий, все нормально, чого сльози лити?
- Правильний і здоровий підхід! А скажи, як у вас обстановка була на фронті, ви один одного підтримували?
- Так, звичайно, у нас, Слава Богу, 200-х не було, а за кожного трьохсотого переживали як за себе. Тут, у госпіталі, лежить теж наш хлопчина, з контузією. А коли я потрапив до Харкова, так сім'я побратима до мене щодня приходила, провідували.
- Я у всіх хлопців питаю, що на війні найстрашніше?
- Я найбільше боявся кинути все і втекти. Тобто, боявся злякатися ...

* * *
Він не злякався і не втік. Тепер журиться, як би його не звільнили з роботи. Думає, як буде заробляти далі, тому що йому потрібно ще утримувати батьків.
Прощаємося з Андрієм вже в палаті.
Він довго соромився давати номер картки, довелося переконувати, що це найменше, що ми можемо зробити - допомогти в скрутну хвилину.
Карта ПриватБанк 5168 7555 0330 5068 Андрій Шараєнко

Давайте зараз підтримаємо Андрія!

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити