«Олександріявугілля» і ЄС: шахтарські проблеми з затримкою в 20 років

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1291

Ще в 90-х роках більшість рентабельних шахт України було передано у приватні руки. Державі залишилися ті, які мали менше перспектив: виснажені чи складні для видобутку. Вугільні розрізи Кіровоградській області залишили державі...

Хоча шахти були не виснажені – копають тільки з 1976 року і запаси становлять близько 42 млн. тонн.. Та й вугілля знаходиться не глибоко. Справа в тому, що добувають в області, точніше – добували, не звичне, чорне, а буре вугілля… Вже кілька років через нерентабельність та борги шахти практично не працюють, тисячі працівників залишилися без роботи. Чи можна скористатися європейським досвідом реструктуризація вугільної галузі і як це робили наші західні сусіди, вивчали журналісти «Гречки».

 Велика Британія, Польща: проблеми схожі з українськими

Вугільна галузь Британії було основним джерелом енергії і прогресу країни протягом двох століть. Станом на 1979 рік у Британії було 170 вугільних шахт, що видобували 130 млн. т. вугілля на рік. При цьому вугільна галузь на той момент була глибоко дотаційною. У 1985-1994 роках консервативний уряд Маргарет Тетчер закрив близько 100 шахт. За цей час річний обсяг видобутку вугілля скоротився вдвічі, зі 100 млн. т. до 50 млн. т. Головною проблемою, яку довелося вирішувати уряду, було масове безробіття колишніх шахтарів.

Станом на 1981 рік у вуглевидобувних районах Британії проживало 5 млн осіб, або 8% населення всієї країни.
В основному, як дослідили аналітики Інформаційної кампанії «Сильніші разом, при звільненні вчорашні шахтарі стали молодими пенсіонерами або оформили собі інвалідність. Стимулювання дострокового виходу на пенсію було одним із заходів, запропонованих урядом: учасники програми отримували від держави доплати до допомоги по безробіттю (фактично, дострокову пенсію) до досягнення офіційного пенсійного віку. Також уряд стимулював створення робочих місць, не пов’язаних із вугільною промисловістю.

Також до 1992 року у Великій Британії діяла програма фінансової підтримки тих, хто бажав переїхати в інший регіон: їм видавали премію в розмірі 5 тис фунтів за умови, що отримувач житиме на новому місці не менше 25 місяців. Крім того, всім, хто звільнявся з шахти добровільно, держава забезпечила одноразові виплати в розмірі від 10 до 34 тис фунтів.

Помітною була і роль ЄС: у 1990 році він запровадив програму допомоги вугільним районам RECHAR. Протягом наступних 10 років ця програма забезпечила понад 250 млн фунтів додаткового фінансування проектів відновлення цих регіонів.

Якщо Британія була головною вугільною країною в ХІХ ст, то сьогодні  саме Польща входить у десятку найбільших виробників кам’яного вугілля в світі, а за споживанням у Європі поступається лише Німеччині. Польська економіка орієнтується на внутрішні енергоресурси, серед яких головним є саме вугілля. Станом на 2012 рік на вугілля припадало 55% у структурі споживання первинних джерел енергії. 85% усієї електроенергії, що виробляється в Польщі, було вироблено з вугілля - при цьому 90% цього вугілля було видобуто в Польщі.
Але раніше частка польського вугілля в енергобалансі була ще вищою. Станом на кінець 1980-х вона стояла перед такими ж викликами, як і Україна: падіння рентабельності видобутку, зниження продуктивності і зростаючі потреби в субсидуванні. В державних шахтах не було грошей, утворювались величезні заборгованості – як перед соціальними фондами, так і перед держбюджетом (податкові борги).
З вересня 1991 року по квітень 2004 (тобто, до вступу в ЄС) польський уряд прийняв 12 різних програм реструктуризації вугільної галузі. На початку 1990 року було розпущено великі структури, державні шахти стали самостійними господарюючими суб’єктами. Це призвело до розпаду схем доставки і посилило хаос у галузі. Чисельність зайнятих у вугільній галузі скорочувалася постійно протягом усіх 90-х років, головним чином завдяки виходу на пенсію працівників старшого віку. В 1993 році було створено вугільний холдинг, який об’єднував більшість підприємств. Із 70 шахт сім було призначено на ліквідацію, три залишились самостійними підприємствами. Протягом 1998-2002 років було ліквідовано 23 шахти, а фінансові результати вдалося помітно покращити. З початку 2000-х років ціни на вугілля почали зростати, що допомогло шахтам вийти на рентабельність, при цьому уряд продовжував поступове закриття неприбуткових шахт (в 2000 році з цією метою уряд створив спеціальну Компанію реструктуризації шахт). Але держава все ще субсидувала галузь - середньорічний обсяг державної допомоги вугільній промисловості в Польщі в 2002-2010 дорівнював 10% від доходів галузі.

Ситуація стабілізувалася після вступу до ЄС, який обмежив норми субсидування, та зростання цін на вугілля, яке допомогло відновити рентабельність(у 2010 - 2012 роках).

Зараз, коли вугілля знову дешевшає, проблеми у поляків з’являються знов. Водночас, приватні шахти, де був більшим обсяг інвестицій, і далі є рентабельними.

Кіровоградське вугілля: відновити не можна закрити

В радянські часи видобутком бурого вугілля в Олександрійському районі Кіровоградської області займалася Державна холдингова компанія «Олександріявугілля». В період максимального розвитку підприємство включало 3 шахти, 7 розрізів, 2 брикетні фабрики, 2 теплоелектроцентралі, рудоремонтний завод, ремонтно-механічні цехи. До складу компанії входило 12 структурних підрозділів та 6 дочірніх підприємств. На комплексі працювало близько 15 тисяч працівників.

У 2000-их кількість робітників скоротилась до 6 тисяч. Пізніше через складне фінансове становище підприємства були передані в оренду ТОВ «Енерговугілля» і «Експлерент». На 2009 рік практично всі підприємства буровугільного комплексу припинили своє існування. На даний момент буровугільний комплекс складається з кількох підприємств: ДХК «Олександріявугілля», ДП «Трест «Олександріярозрізобуд» та ДП «Бурвугілля». Борги із заробітної плати звільненим шахтарям сягають 8 мільйонів гривень.

З початком війни на Сході надія на відновлення буровугільного комплексу в Кіровоградській області з’явилися знов. Зокрема, голова Кіровоградської ОДА Сергій Кузьменко вважає, що поштовхом для розвитку комплексу стануть події на Сході і запевняє у підтримці ймовірних інвесторів, але за певних умов: «Обласна влада підтримуватиме тих інвесторів, хто гарантуватиме погашення заборгованості із заробітної плати та створення високотехнологічного виробництва».

Запит з приводу можливості відновлення буровугільного комплексу Кіровоградської області прем’єр-міністру України Арсенію Яценюку в лютому 2015 року написав і народний депутат Костянтин Яриніч. Але, схоже, державних коштів буровугільна галузь регіону не дочекається: « ДП "Бурвугілля" та "Трест "Олександріярозрізобуд" підлягають ліквідації через неспроможність вести основну господарську діяльність у зв`язку падінням попиту на буре вугілля як альтернативи традиційним енергоносіям. Наразі планується приватизація всіх підприємств цієї галузі», - відповіли у Кабміні народному депутату.

Насправді ж рішення про продаж Олександрійського буровугільного комплексу з аукціону було прийняте Міністерством енергетики та вугільної промисловості України у 2014 році. Тоді ж в Олександрії і відбулося обговорення цього питання підприємцями, громадськістю, представниками влади. Виявилось, що вже є й кандидати на участь в аукціоні. Це дві українські компанії, швейцарські та китайські інвестори. У представників громади окрім вимоги погасити усі заборгованості перед колишніми працівниками була ще одна - передбачити на підприємстві створення лінії з виробництва побутових брикетів.

Є й інші , не менш перспективні, але менш прибуткові варіанти використання буровугільного виробництва. Так затоплений буровугільний розріз "Морозівський" увійшов до ТОП-7 "сталкерських" об'єктів України за версією сайту Insider. Тобто об'єктів, привабливих для екстремального промислового туризму. Розріз "Морозівський" названо об'єктом, який "вражає уяву своїми розмірами і масштабами покинутій вугледобувної техніки", «побувати тут - справа честі кожного сталкера, поки ще залишилося на що подивитися». Відповідно, вугільний розріз або його частину можна включити в туристичні маршрути.

В цілому ж, аналітики Інформаційної кампанії «Сильніші разом!» дослідили досвід різних країн і прийшли до висновку, що державні видатки на вугільну галузь потрібно скорочувати. Європейський досвід показує, що це доцільно робити обережно і поступово, але неухильно: визначившись із кінцевою метою реструктуризації, її слід проводити незалежно від тимчасових цінових коливань на світових ринках. На тих шахтах, які буде визнано-таки безперспективними, гроші мають іти на соціальні програми, що пом’якшать наслідки закриття для шахтарів. На тих шахтах, де головна проблема це відсутність інвестицій, державна допомога має перерозподілитися на користь модернізації.

Європейський досвід також показує, що найефективнішими є програми добровільного звільнення та дострокового виходу на пенсію для шахтарів. Хоча в умовах Кіровоградської області програми з перекваліфікації шахтарів, допомога в пошуку іншої роботи або відкритті бізнесу, безумовно, відіграють важливу роль.

Зоя Лебідь

Клікніть, щоб збільшити інфографіку

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити