Юрій Бутусов відмовляється від нагороди на користь свого загиблого тезки-спецназівця

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1135

Юрій Бутусов відмовляється від "Народного Героя України" на користь свого загиблого тезки-спецпризначенця з Кіровограда.Про це журналіст написав на своїй сторінці у Фейсбук.
«Шановні колеги-журналісти, які представили мене до нагороди "Народний герой України". Дякую вам від усього серця. Сам конкурсний відбір на подання до народного ордену - це прозора і розумна процедура, де до нагороди представляють більшістю голосів. У списку народних героїв вже понад 1 тисячі імен. Спасибі організаторам, які зробили можливим такий конкурс, і спасибі за таку прекрасну організацію. Серед тих перших удостоєних, імена яких я бачу, всі люди дуже гідні і все по справі. Значить і подальші нагородження люди будуть чекати і вірити, значить "Народний герой" стане справжньою народною нагородою.

Для мене величезна честь і велика несподіванка бути представленим серед перших до народного ордену. Немає таких слів, якими можна було б віддячити тим, хто дав моїй роботі таку високу оцінку.

Але орденів "Народний герой" випущено в першій партії небагато, а справжніх героїв у нас вже сотні і тисячі ... Тому прошу зрозуміти мене правильно - я хотів би, щоб присвоєний мені орден отримав герой-фронтовик.

Для мене під час війни герої - це ті солдати і офіцери, які йдуть у бій, які здійснюють бойову роботу, які довгий час ризикують життям і здоров'ям, які воюють професійно, які жертвують собою заради нашої України ...

На жаль, дуже багато таких героїв залишилися не нагородженими, або їх подвиг держава оцінила недостатньо. Я їздив на фронт як волонтер і як журналіст, і в моїй пам'яті залишилися багато. Я ніколи не забуду, як юрбою зі мною фотографувалися бійці на блок-посту 39-06 під Іловайськ - більшість цих хлопців не вийшло з оточення. Я знаю багатьох героїв, які попрощалися "До зустрічі!" і пішли назавжди. Мені хотілося б роздати багато орденів, багато самих вищих нагород найдостойнішим. І ми на "Цензор.Нет" робимо все можливе, щоб не стало у нас невідомих героїв. Ми писали і будемо писати ще багато про героїв і подвиги ...

Вважаю можливим для себе прийняти орден тільки після того, як будуть нагороджені всі герої, що пройшли фронт. Ордена насамперед потрібні їм - тим, хто віддав все заради Батьківщини, і ризикував кожен день і кожну секунду. А також ордена потрібні як пам'ять про подвиги загиблих.
Прошу нагородну комісію розглянути питання про нагородження присвоєним мені мого друга - капітана 3-го полку спецназ ЗСУ Юрій Бутусов. У свої 25 років Юрій був один з кращих командирів груп українського спецназу, кадровим офіцером. З перших днів виконував бойові завдання в АТО. Ми не родичі, але ми з ним познайомилися заочно - по телефону. Йому багато разів діставалося від командування за критику - мої статті приписували йому. Скільки разів Юра незаслужено отримував за мене ... Ой-ой. Так співпало, що я писав про бої, в яких він брав участь, в секторах, в яких він воював.

Його група однією з перших була перекинута в сектор "Д", і його зоною дій була Саур-Могила. Він брав участь у всіх спробах захоплення висоти, і під час успішної атаки в тому числі. Його група діяла по всьому прикордонні, група Юри зіграла важливу роль у швидкому захопленні Благодатного, де вони взяли двох полонених, в діях в районі Сніжного, в обороні Савур-Могили. Це він привів підкріплення десантників полковника Потєхіна та підполковника Олександр Мельниченко на Саур-Могилу 17 серпня. Група чудово орієнтувалася на місцевості, була відмінно злагоджена, а Юра завжди виконував всі накази командування. І він ніколи не скаржився.

Капітан Бутусов своєчасно виявив і доповів командуванню про вторгнення російських військ в Україну 23 серпня. 24 серпня Юра одним з останніх українських вояків вийшов з Кутейникове.
Юру не можна не любити. Дивно привабливий хлопець, з великою внутрішньою силою. У Києві він зупинявся у друга - справжнього бойового капелана Andriy Zelinskyy який абсолютно засуженно також представлений до "Народного героя". Мрія Юри - створення сучасних Сил спеціальних операцій в Україні. Я познайомився і з близьким другом Юри - командиром роти 140-го центру ССО капітаном Даном Колесником ... Про Дана я написав раніше ...

Золоті медалісти академії сухопутних військ, кращі курсанти курсу начальника управління спеціальних операцій Генштабу Сергія Григоровича Кривоноса.

14-го лютого 4 групи 3-го полку спецназ були по тривозі перекинуті в сектор "С" і отримали дивну завдання - супровід колон постачання з Луганського в Дебальцеве. Спецназ мав тільки особиста стрілецька зброя, групам надали один бронетранспортер з іншої частини. Дорога на Дебальцеве в районі Логвинове прострілювалася противником, включаючи танки, і проводка колон такими слабкими силами на відкритій місцевості, виконуючи завдання бронетанкових підрозділів, здавалася божевільним ризиком. 2 групи відмовилися охороняти колони і повернулися до Кіровограда. Але Юра беззаперечно виконав наказ, хоча чудово розумів все. Міг не виконати, але ... це був би не Юра. Бутусов завжди виконував завдання.
Він успішно провів кілька рейсів, супроводжуючи колони постачання в Дебальцеве. І 16 лютого повів іншу колону назад - з пораненими, і з тілами загиблих з Дебальцевого. Прикриття було слабким - в конвої не було танків, один БТР і БМП. Адже за брехливими заявами всіх офіційних спікерів і радників Міноборони оточення навколо Дебальцеве ніякого не існувало, і взагалі - перемир'я настало з 15-го лютого.

Але ворог не звертав увагу на перемир'я. 16-го лютого колона під командуванням Бутусова потрапила в засідку на виїзді з Дебальцевого в районі Новогригорівка. Його БТР був підбитий, Юра продовжував командувати, але отримав серйозне поранення. Він відчував, що може статися, і при виході з бойової машини радист групи Василь Белень згадав, як Юра крикнув своїм товаришам - "Хлопці, ви найкращі, я вас люблю!" .Він вивалився з БТРа, проте далеко відповзти не вийшло. На відео, яке зняли російські бойовики, Юра лежав з гранатою затиснутою в руці. Такий це був 25-річний хлопець, здаватися в полон він не збирався ... Але висмикнути кільце вже не встиг ....
Вантажівки з пораненими зуміли вирватися з місця засідки. Але група Юри в бою загинула і потрапила в полон.

Про Юру залишилася добра пам'ять серед бійців. Я був у його казармі - він жив разом зі своєю групою, все було в кімнаті в зразковому порядку, всі речі в шафці складені ідеально. Його не забувають друзі і товариші по службі, мама Надія Олександрівна, брат Сергій - офіцер, минулий рік в АТО, його цивільна дружина Юля, з якою він хотів одружитися на наступній ротації ...
Вічна пам'ять, Юрій Бутусов. Ми не забудемо тебе, народний герой ....» - написав журналіст.

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити