Повідомлення
  • Lack of access rights - File '/images/files/m.jpg'
  • Lack of access rights - File '/images/files/m.jpg'

Студенти про Василя Марка: "Пішла у вічність не просто Людина - не стало Вчителя"

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1062

Сумною подією розпочався сьогоднішній день у Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. В. Винниченка. Зранку студенти й викладачі попрощались із професором, відомими літературознавцем, педагогом-професіоналом Василем Петровичем Марком, звістка про смерть якого пролунала ввечері 12 червня. Сказати про цю людину одним словом неможливо. Колеги, вихованці, студенти згадують про Василя Петровича лише теплими словами. У їх пам'яті залишились і перші колоквіуми, і покреслені магістерські, і навіть поїздки у маршрутках. В пам'ять про знаного літературознавця й вимогливого викладача, який 40 років свого життя віддав кіровоградському педуніверситету, "Гречка" зібрала небагато спогадів студентів і колег, що без зайвих слів розкажуть, якою є втрата цієї людини для життя багатьох людей і самого вишу.

Інна Задорожня, доцент кафедри україської мови: "Взагалі людина дуже грамотна, освічена, знаюча була. Він був вимогливим і до себе, і до студентів. Завжди переймався тим, як навчити студента, як достукатись до його серця, щоб він аналізував тексти, відчував і бачив художню деталь. Це справді була людина пошуку. Він завжди прагнув до європейського рівня викладання. З ним було комфортно працювати разом, слухати його, бо він мав величезний досвід. Закарпатська школа і навчання в Ужгородському державному університеті дали йому поштовх у науку і він привіз у степи Кіровоградщини ті надбання європейської школи. Завжди шанувала і шаную Василя Петровича".

Студентки-третьокурсниці філологічного факультету Тетяна Соротіна і Ксенія Троянська: "Це була перша людина, яка нас так захопила літературою. Ми бідні першокурсники спочатку боялися - поважний чоловік, сивина на скронях, багато всього знає. Думали Василь Петрович дуже сувора людина, а виявилося, що він дуже добрий, а його лекції надзвичайно цікаві. Його на лекціях як ніхто не слухав, то він казав: "Дівчата, ви що вимкнулись?" чи "Дівчино, ви не з нами?". Спочатку трохи ображались, а потім з гумором до цього ставились. У контексті різних творів часто згадував своє дитинство на Закрпатті, проводив паралелі. Було видно, що він, мабуть, сумує за цим. Це людина, з якою можна було говорити не лише на тему літературознавства. Він був надзвичайно обізнаною і світлою людиною. Тільки теплі спогади про нього залишились. Безмежно велика йому вдячність за те, чому він нас навчив".

Світлана Присяжнюк, заступник директора з виховної роботи Кіровоградського медичного коледжу ім. Є. Мухіна, викладач української мови та української літератури: "У 1980 я закінчила педагогічний інститут і Василя Петровича Марка я знала дуже добре. З перших кроків навчання він викладав у нас українську літературу і був керівником паралельної групи на філогічному факультеці. Це людина легенда практично. Він дуже розумний і професійний, він викладав літературу нам так, що ми в будь-яку хвилину могли те все переповісти, що нам давалось на парах. Василь Петрович був різносторонньою людиною. Він міг запросто влаштувати вечір дівчатам на День 8 березня. Принести цукерки, каву, запросити дві групи - а це 60 студентів - на чаювання. А скільки вечорів і різних заходів ми провели, походів, екскурсій?! Все завдячуючи Василю Петровичу як керівнику групи, як викладачу, просто як людині. Добрій, глибокопорядній, справжньому професіоналу. Від нього ми дуже багато взяли і завжди з великою любов'ю студенти згадують його як найкращого і найулюбленішого викладача. Він завжди був дуже пукнтуальний, у нього ніколи не було любимчиків, до всіх ставився однаково, але знання давав міцні".

Григорій Клочек, Доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри української літератури педуніверситету: "Я називаю цю людину Лицарем добра і краси. Бо Василь Петрович викладав літературу, а викладати літературу - це вчити добра і краси. Він був прекрасним педагогом. 40 років віддав він цьому університету. Я собі уявляю ті сотні вчителів, які зараз працюють у школах нашої області й України, які оцю його любов до літератури й українського слова, патріотизм, уміння поважати людей, любити свою країну сприйняли і тепер доносять своїм учням".


Катерина Федченко, випускниця філологічного факультету 2013 року, журналіст: "Пам'ятаю нашу першу пару на І курсі. Була лекція, в мене на шиї були такі буси коралові, і я замріяно дивилася у вікно, бо важко було після школи адаптуватись до навчання. А Василь Петрович так по-інтелегентному звернувся до мене: "Дівчино в червоних коралях, ви що там вівці рахуєте?" Мені так соромно було. А до колоквіуму його як я готувалась?! Мабуть, до жодного з предметів я так не готувалась. Здала на п'ятірку і це така гордість була. Він поговорити любив, згадати щось з дитинства. А ще пам'ятаю колись їхали з ним в одній маршрутці. Я йому чемно вступила місце як він зайшов, а Василь Петрович присоромив мене, каже: "Сядь бігом, я що тобі не чоловік?!" Світлі спогади тільки про нього, таких людей мало насправді. Шкода..."

Марина Лучицька, кандидат філологічних наук, старший викладач кафедри практики германських мов педуніверситету: "Дуже порядна, уважна, світла людина. Взагалі вважаю, що я усим зобов'язана Василю Петровичу. Я не була його студенткою, але його вихованці мене навчали. Він був моїй науковим керівником в аспірантурі.Моя родина його знає багато років, тому що моя бабуся понад 40 років пропрацювала на філологічному факультеті, моя мама була його студенткою, відповідно я не сумніваалсь, коли обирала своїм науковим наставником Василя Петровича".

Марія Ларченко, випускниця філологічного університету, автор телепрограм: "Пішла у вічність не просто Людина - не стало Вчителя, які бувають раз на епоху. Заглиблений в науку, добрий, загадковий, людяний, веселий, геніальний філолог. Виховав цілі філологічні покоління. Саме з ним у мене асоціюється прихід на філфак, під його егідою писалася курсова на 1-му курсі, більшість зрілих студентських робіт і саме він виносив свої людяні вердикти поетам-початківцям і давав свої безцінні поради, як жити... А ще усі, хто знали нашого легендарного Марка особисто, підтвердять, яким джентельменом він був: сивочолий професор, який поступається місцем у транспорті зеленим студенткам. А ще - він замість оцінок ставив якісь хрестики, хвильки, поміточки...Прямо у журналі. Навчив любити книгу по-справжньому, не боятися мати і показувати власну думку..."

Світлана Дубина

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити