Обласна протитуберкульозна лікарня: чи є шанси вийти живим?(ФОТО,ВІДЕО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 3231

Кіровоградська обласна протитуберкульозна лікарня в селі Івано-Благодатне Кіровоградського району (колишній санаторій “Лісова поляна”) вже неодноразово ставала епіцентром уваги ЗМІ як місцевих так і всеукраїнських. Але той клубок проблем, який цього разу з’являється на поверхні, загрожує справжнім інформаційним вибухом.

www.gre4ka.info

Не маючи вже, що втрачати, на відверту розмову з журналістами зголосилась мама, колишнього пацієнта цієї лікарні Краснобаєва Валентина Миколаївна. Її син - Казарчук Олег Леонідович помер цієї весни у пекельних муках, після семи років лікування туберкульозу. У смерті сина пані Валентина прямо звинувачує лікарню. За її словами, саме недбале ставлення лікарів і постійні перебої з ліками призвели до того, що її син замість того, щоб вилікуватись від недуги захворів ще дужче і зрештою в молодому віці пішов з життя.

www.gre4ka.infoВперше проблеми з легенями Олегу діагностували ще в 2007 році, під час звичайного профогляду перед влаштуванням на нову роботу.

Виявивши затемнення на рентгенівському знімку, лікарі висловили припущення, що в чоловіка запалення легень і відправили його на дообстеження. Воно й виявило туберкульоз. Так Олег став пацієнтом обласної протитуберкульозної лікарні.

- Це ще була зовсім рання стадія, він почувався добре і мав цілком здоровий вигляд, – розповідає мати Олега. - Вже скоро син почав скаржитись мені на те, що ліки то дають, то не дають зовсім ніяких. А лікарня кишить дійсно хворими людьми від яких можна ще дужче заразитись. Розповідав, що лікарі натякають на гроші, а в нас їх просто не було. Я на пенсії, він на роботу так і не встиг влаштуватись. Вже невдовзі Олег просто самовільно покинув лікарню.

Мати хворого вмовила його продовжити лікування. І він повернувся до медичного закладу.

- Але чи то в якості покарання за непослух, чи просто через халатність сина перевели з четвертого поверху, де лікуються ті, хто має легку форму хвороби, на перший, де лежать колишні в’язні, які й заразили мого сина тим своїм "тюремним" туберкульозом, який ніякі ліки не беруть.

За словами Валентини Краснобаєвої, перебої з ліками були частим явищем, пояснювали це тим, що не вдалось вчасно провести тендер. Олег тоді повертався додому, ми лікували його народними методами, всіма які тільки можуть бути. І йому ставало краще, а щойно повертався в лікарню стан погіршувався.

- І що характерно, коли він ще не був заразним, його сварили за те, що він покидав лікарню не пускали між люди. А уже коли син був важко хворий, його без проблем відпускали додому на вихідні, навіть перепустку виписували. І так всіх хворих. Олег помер на Великдень, я напередодні приїздила до нього в лікарню і вона була порожня, залишились тільки ті, хто чекав смерті і не міг звестися з ліжка. Ви уявіть собі хворі з відкритою формою туберкульозу їздять у переповнених маршрутках разом зі здоровими людьми і це фактично з дозволу чи попуску лікарів.

Пані Валентина розповідає, що за 7 років її сина фактично залікували до смерті. Перед смертю він дуже мучився, але сильнодіючого знеболюючого від медичного закладу не отримував.

www.gre4ka.info- Перед смертю мій син дуже сильно мучився. Він кричав від болю, а до нього ні лікар не медсестра не підходили. Я вже сама приїжджала купувала найсильніше знеболювальне , яке мені продавали в аптеці. Йому так боліло, що він вже сам навіть робив собі укол,бо не міг дочекатись доки йому його зроблять. А за законом йому б мали робити знеболення, колоти той же морфій, щоб він хоч трохи міг відпочити і не стаждати так сильно. Я ходила до медсестер і лікаря просила, щоб вони допомогли моїй дитині, але лікар мені сказав: «Знаєте скільки тут таких щодня приходить і скиглить…»

Тоді Валентина Миколаївна вдалася до радикальних дій - взяла відеокамеру і почала показово знімати все, що відбувається в лікарні.

- Коли медсестри про це дізнались, почали метушитись бігали щогодини, доки я була біля сина, кололи йому анальгін з димедролом. А наступного дня, коли я приїхала в лікарню мій син вже був мертвий. В нього був розбитий ніс, а один з пацієнтів сказав мені, що бачив як Олег лежав на підлозі. Може сам упав з ліжка, а може й штовхнули, щоб не кричав.

Після смерті хлопця, його мати вирішила добитися справедливості та з’ясувати чому за 7 років фактично здорову людину довели до смерті. Вона звернулась до міліції, до прокуратури, у Департамент охорони здоров’я. Наразі триває слідство.

- Коли сина не стало я зрозуміла, що втрачати мені нічого, а знаю я надто багато для того, щоб мовчати. Я поставила собі за мету вивести цю лікарню на чисту воду і щоб винних у смерті і страшних муках мого сина було покарано. Це ж не тільки мова про мою сім’ю. Скільки там молодих хлопців щодня помирає, це ж в голові не вкладається. Сина і інших хворих долучали до перевезення трупів у Кіровоград в морг, сам персонал гидує це робити і боїться заразитись, а хворих їм не шкода. Олег розповідав, що одного дня десять чоловік померло, другого шість. І так кожен божий день.

У Олега був записник з номерами телефонів тих, хто з ним лежав в лікарні. Там було номерів з 30. Я обдзвонила всі. З них живі один чи двоє. Тоді я дала оголошення в газету приблизно такого змісту «В кого рідні померли в лікарні «Лісова поляна» телефонуйте, будемо разом шукати правди». Як посипались дзвінки. Я вам передати не можу скільки їх було. Це були і родичі, і хворі, які там зараз лікуються. Розповідали такі речі, що повірити важко. Один хлопець позвонив каже: «Я знаю це ви мама Олега, допоможіть мені будь-ласка, бо я теж тут скоро помру» Дитині 22 роки і він вже знає, що живим з лікарні не вийде.

Рідні тих, хто лікується в «санаторії» і самі пацієнти розповідають про погане ставлення медперсоналу до хворих. Кіровоградці пам’ятають недавню історію, коли чоловік прийшов після тюрми з важкою формою туберкульозу, а його виставили за двері. Він сидів «під парканом» три дні, більшість лікарів проходили мимо, а пацієнти трохи підгодовували та дбали про хворого на туберкульоз. Зрештою, після втручання громадських активістів його впустили в лікувальний заклад, де він за кілька днів помер.

Тоді був великий скандал, призначено різноманітні перевірки, проте за смерть людини так ніхто не відповів.

Про долю пацієнтів Обласної протитуберкульозної лікарні «Гречці» розповіли і інші кіровоградці, рідні яких лікувались або лікуються у цьому медичному закладі.

Пані Алла, мама хворого Віктора(імена змінені): "Моя дитина ще жива і якщо ми будемо щось проти лікарні говорити відкрито його звідти просто виженуть. А це означає що він зовсім лишиться без ліків, а без них вірна смерть. Я вже була по наївності пожалілась на те, як хворих харчують. Подзвонила на урядову гарячу лінію, а наступного дня мені вже син дзвонить і каже, що його вигнали з лікарні і він стоїть на зупинці. А це була зима, сніг по коліна. А додому добиратись трьома маршрутками за 200 кілометрів. Я телефоную в лікарню питаю: «І куди ви його відправили, куди він має йти?» Ми тоді ледве поновились."

Зрештою пані Алла зателефонувала Валентині Миколаївні та поділилась своєю бідою.

- Ви уявіть собі, я питаю у лікаря: «Чому ви не лікуєте мого сина хоча за законом повинні?» А він каже: «А навіщо? Він же зек». А те що з нього всі обвинувачення зняті нікого не хвилює. Зек – значить хрест на людині треба поставити.

- В мого сина видалили кишечник уражений туберкульозом, а його долучають до переноски покійників. Я суворо йому наказую не робити цього, а він каже, що їх змушують. Тоді я телефоную в лікарню, а мені лікар каже, що то хворі самі хочуть допомогти. Я кажу: «Мало чого вони хочуть, ви все їм дозволите?»

- Там бардак, таргани бігають прямо по хворим, харчування жахливе. Оформлюють як м'ясо реальні відходи виробництва і з того готують їжу. Я мушу щотижня за 200 кілометрів їхати, щоб в моєї дитини було що їсти, сама прибираю в палаті. Ліків постійно не вистачає. Особливо тим, в кого грошей нема, щоб дати лікареві. А в мене нема - я інвалід-пенсіонер. Ті, хто платить, тим і ліки знаходять і не тримають довго в стаціонарі. А іншим там вірна смерть, ви знаєте, скільки людей там просто на грані відчаю, і скільки робили спроби самогубства і скільки з них робили це вдало?

Ситуацію з лікуванням хворих у Кіровоградській протитуберкульозній лікарні «Гречці» прокоментували і громадські активісти, які є експертами в цьому питанні. Вікторія Лінцова, заступник керівника Кіровоградської обласної благодійної організації "Відкрите серце":

- Якщо хворий на відкриту форму ТБ(туберкульозу) починає лікування - через 72 години він вже не заразний, тримати його на койці - тільки завдавати шкоди. Тублікарні в Україні давно стали резервуарами невиліковних форм ТБ-інфекції.

- Перебуваючи на стаціонарі в ТБ-лікарні пацієнт з формою ТБ, яка піддається лікуванню інфікується штамами мікобактерій, які вже мають резистентність до лікування, так звані хіміорезистентні форми, і терапія йому вже не допомагає. Але поки бюджети лікарень прив’язані до кількості койкомісць - все буде так. Стаціонарна модель лікування ТБ - це геноцид.

Прокоментувала Вікторія і випадок Олега Казарчука.

- Що стосується випадку Олега Казарчука, то тут можна сказати наступне, далеко не всі види ТБ(туберкульозу) можуть давати такий сильний больовий синдром, але ТБ кісток, мозку і багато інших форм - це сильний біль. Про практику знеболення за стандартами в тубстаціонарах - взагалі не чула. Паліативні ліжка там існують тільки на папері, а паліативна допомога не надається зовсім – про це треба писати і говорити.

Лінцова запевняє, що тублікарня "зсередини" - жахлива тема. У відділенні хронічних форм лежать приречені люди і смерть там дійсно звичайне явище.

- Дивний парадокс - у 19 сторіччі взагалі не існувало медикаментозного лікування ТБ, але люди з ТБ жили десятки років (багато прикладів ми знаємо з історії та літератури - Леся Українка, Іван Франко). Зараз є лікування, але медична система може вбити пацієнта за рік-півтора. У минулому році помер хлопчина 27 років, з вперше виявленим ТБ. Це означає, що від поставленого діагнозу до смерті - всього півтора роки. Майже весь час він знаходився на лікування в стаціонарі тублікарні, лише помирати додому виписали...

Головний лікар обласної протитуберкульозної лікарні Петро Олійник, відразу погодився відповісти на запитання «Гречки». Одну частину звинувачень він назвав міфами, іншу - перебільшенням. Проте визнав, що проблеми є, але виникають вони більше через ситуацію в країні і загалом у медичній галузі.

А ще начебто самі хворі своєю поведінкою призводять ускладнень у лікуванні. Петро Петрович запевняє, що зі свого боку він робить все можливе для того, щоб хворі отримували належну допомогу, але не завжди від нього все залежить. 

- Чи може бути таке, щоб в одній палаті з людьми, що хворіють важкою формою туберкульозу, розміщували людей з легшими формами захворювання?

- По інфекційному контролю ми цього не маємо права робити. Є таке поняття - ТМЧ (тест мікробної чутливості). Якщо в хворого ТМЧ показує не чутливість до першого ряду препаратів, а в іншого хворого вперше виявлений туберкульоз, то ми їх кладемо в різні відділення. Лише коли ТМЧ показує не чутливість до першого ряду препаратів в одного хворого і хоча б часткову чутливість до другого ряду препаратів в іншого, отоді тільки ми маємо право покласти їх разом.

У нас нема переповнених палат, зараз ми розміщуємо пацієнтів по два по три чоловіка в одній палаті, не більше.

В межах можливостей нашої будівлі ми максимально намагаємось ізолювати хворих різної складності. Але на мій погляд і цього не достатньо, всі ці відділення мають бути одноповерховими. Кожне відділення повинно мати свій огороджений прогулянковий дворик. Отоді буде більш менш якийсь порядок. Нам свого часу обіцяли гроші виділити на ці цілі, але

- Хворі і їх родичі часто скаржаться на брак ліків, на те, що їх може не бути зовсім по кілька днів.

- Ліки проти туберкульозу в нас зараз всі є. Їх забезпечує Глобальний фонд. Тому на даному етапі жодних перебоїв нема, хворі отримують лікування у повному обсязі.

- А як що до знеболювального для паліативних хворих?

- Знеболювальним для паліативних хворих ми дійсно не забезпеченні на 100%. Зараз в 3-4 рази збільшилась їх вартість, тому нам дуже важко їх закуповувати, але в межах наших можливостей ми завжди намагаємось допомогти пацієнтам. Нажаль, хворих багато, а кількість медперсоналу обмежена, тому не завжди лікар, чи медсестра мають змогу весь час перебувати біля якогось конкретного хворого.

- Багато нарікань є щодо харчування хворих у вашій лікарні.

- На рахунок харчування нас постійно перевіряють, контролюють, адже для тих хто лікується від ТБ це особливо важливо. Зараз ми знайшли можливість харчувати наших хворих навіть краще ніж це передбачено нормою. За нормою ми маємо витрачати на одного хворого 25 грн. на день, на ділі ж виходить значно більше, адже всі продукти здорожчали, а ми намагаємось покращувати, а не погіршувати умови.

Мені хворі часто кажуть, що годують наче при Союзі - смачно і досита.


- А як Ви прокоментуєте, те що хворих відпускають, часто з перепустками додому на вихідні?
- Ніхто їх не відпускає, вони самі тікають. Тоді ми їх шукаємо, вмовляємо рідних повернути хворих в лікарню і продовжити лікування. Але ж бувають випадки, коли людина систематично порушує дисципліну закладу, проносить на територію лікарні алкоголь і розпиває його, не дотримується рекомендацій лікаря стосовно лікування. Ми тоді можемо виписати хворого з лікарні.

Перепустки на те, щоб поїхати додому ніхто хворим не видасть. Але могла бути ситуація, коли хворий просить піти забрати передачу з автобуса, тоді на півгодини йому пропуск видають. От тільки дехто може в такому випадку завіятись і на два дні і більше.

- Який середній вік тих хто у вас лікується? Чому почастішали випадки, коли помирають молоді люди, після нетривалого періоду лікування?
- Середній вік наших важко хворих – близько сорока років. Переважно це чоловіки, переважно з місць позбавлення волі.

Дійсно бувають випадки, коли помирають молоді хлопці, але це в основному трапляється тоді, коли туберкульоз є супутником ВІЛ інфекції, тоді хвороба дійсно протікає і швидше, і важче лікується, і більше летальних випадків ніж історій успіху.

- Хворі скаржаться на те, що їх примушують носити покійників, перевозити їх у морг. Чи дійсно є така практика?
- Насправді для цих цілей є спеціальний медперсонал і більшу частину роботу вони роблять самостійно. Але іноді ми дійсно долучаємо хворих, щоб вони допомогли, але це виключно добровільно, ніхто їх не примусить це робити.

Епідемію туберкульозу в Україні констатували ще в 1995 році. За ці 20 років були нетривалі періоди, коли фіксували певний спад в темпах поширення цієї досі страшної хвороби.

За офіційною інформацією Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської ОДА, протягом 2014 року у комунальному закладі "Обласна туберкульозна лікарня" померло - 136 паціентів. З 1.01.2015 року по 22.05. 2015 року - 61 паціент. Смерть Олега Козарчука одна з них.

Чи вкоротили віку чоловікові в лікувальному закладі, чи хвороба взяла своє, покаже слідство.

Олена Горобець

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+2 # Віктор 1 18.08.2015, 09:03
Знову лікарі "білі й пухнасті".
Не варто виправдовувати місцевих лікарів, їх помилки, а частіше бездіяльність, тим що система охорони здоров'я не працює. Це наші, кіровоградські лікарі не працюють. Я знаю декілька випадків, як нормальних молодих людей (не наркоманів, не алкашів) кіровоградські лікарі "лікували". Відсутність необхідних ліків, це не найголовніша проблема. Батьки купували ліків. А найголовніша біда, що лікарі не лікували як слід, навіть не поставили правильний діагноз. Якби ці молоді люди не поїхали лікуватися в Київ, вони вже були б покійниками. Чомусь в Києві видають безкоштовні ліки (що закуповує держава), а в Кіровограді - проблема. Красти менше треба. Київські лікарі лікують, і успішно, а про методи лікування наших лікарів, якщо коротко - вас не лікували, вас вбивали.
Цитата
 
 
0 # анонимка 17.08.2015, 21:53
Это наркоман ,и мамаша его до сих пор треплет нервы в больнице,а сынок ее если б ширку не колол может быть и жил бы,а то из дыхательных органов только ноздри ,а они думают что лечение ему поможет...
Цитата
 
 
0 # Сергій 24.06.2015, 11:56
Сумно, дуже сумно.
Прокуратура відкрила провадження.
А що далі?
Знову крайнім буде лікар, головний лікар.
А це система охорони здоров'я, яка не працює.
Цитата
 
 
-1 # Vel'koz 23.06.2015, 15:23
в Украине для простых людей, пенсионеров, честных работающих за минималку медицина не доступна!! Идет массовая могилизация населения!! ЗДОБУЛЫ!!
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити