Малолітній тиран чи жертва цькування: батьки проти школи (ФОТО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 2332

Доки в українських школах тривають довгі літні канікули, пристрасті щодо перипетій минулого навчального року подекуди в самому розпалі. Кіровоград не виняток.

Подружжя Антімонових, чий син Астрейко Захар донедавна був учнем кіровоградської загальноосвітньої школи № 17, оббивають пороги посадовців департаменту освіти і правозахисників, щоб домогтись покарання для першої вчительки, яка на їх думку скалічила психіку дитині.

Дмитро (батько): Вона називала нашого сина дебілом перед всім класом. А якось викликала Захара посеред класу і почала соромити його за те, що він буцімто воняє. Не знаю що їй привиділось, але хай яка там була проблема, хіба це педагогічно так чинити? Цей випадок взагалі зруйнував психіку дитини. З тих пір з нього весь клас насміхається, називають різними прізвиськами образливими. Він тепер тільки де почує, що хтось сміється думає то з нього.

Ніна(мама): Після цього, вдома він був надухався сильно, а я так без задньої думки кажу : «Що це так воняє?» А Захар як розплачеться.
Дмитро (батько): Іншого разу старшокласники на порозі школи укололи його шприцом у долоню. Захар після цього місяць пив таблетки, здавав всі аналізи можливі. Бо хто його знає що то за голка могла бути і що то за шприц.


Ніна(мама): Якось Захара побили просто під час уроку, а вчителька заперечує взагалі факт того, що це було. Але ж ось у нас всі документи з лікарні, звідки б їм взятись якщо нічого не було. Дитина вибігла посеред зими без верхнього одягу на вулицю. Він ховався в кущах, аж доки не попросив у перехожого мобільний телефон, щоб подзвонити мамі. Він з годину сидів там на вулиці. Він був переляканий такий.
Це був урок англійської мови, його однокласник ударив в живіт, всі почали знущатись, дитина вибігла.
А потім школа почала розповідати, що Захар втік з уроку просто так.
Одного разу син прийшов зі школи і пожалівся, що в нього старшокласники відібрали гроші.
Директор казав нам: «Не може такого бути.» Ми ж разом з ним пішли в цей восьмий клас, дитина показала на цього хлопця. Директор питає: «Ти брав у нього гроші?»
Він каже: «Да брав. Він сам давав.» А директор тоді питає вже в Захара: «А для чого ти давав?»
Ну стоїть дядько перед тобою під два метри ростом спробуй не дай.

- Коли все це почалось?
Ніна(мама): Це почалось в другому класі. Вперше його побили 11 квітня минулого року.
Швидка приїхала, міліція. Відкрито дві кримінальні справи. У нього було забиття головного мозку, синці сильні на ногах, травма живота.
- А що власне призвело до цього?
Дмитро (батько): Ми так думаємо, що так як наш син вчиться досить посередньо, він псував показники вчительці, яка йде на заслуженого вчителя України і школі, яка невдовзі проходитиме акредитацію. І вони вирішили позбутись незручної дитини. Ми думаємо, що це вчителька натравила весь клас на Захара своїми образами, придирками. Діти вони ж таке одразу відчувають і радо долучаються до цькування слабшого.
Ніна(мама): Ми були у Костенко Лариси Давидівни (керівник міського відділу освіти-ред.) вона провела бесіду з директором, але ж це не директор налаштовував учнів проти Захара.

На підтвердження своїх слів батьки демонструють цілий стос документів, виписок з історії хвороби, викликів швидкої, характеристики зі школи старої і нової.

В характеристиці з нової Захарової школи, де він відвідував літній оздоровчий табір значиться зокрема наступне:

«За час перебування у колективі ….хлопчик не виявив лідерства, але проявив себе товариським. Приймав участь у спортивних змаганнях. Відгукується на прохання вчителя. Правила поведінки ігнорує, має порушення дисципліни…..Потребує належного контролю з боку батьків»

Щоб розібратись в ситуації ми вирішили дізнатись позицію самої першої вчительки Захара - Тетяни Михайлівни Коваленко. Вона категорично заявляє, буквально все, що нам розповіли батьки є вигадкою. І насправді, сам Захар не давав життя всьому класу, до всіх чіплявся, порушував дисципліну, зовсім не вчився.

- Ми з цією сім’єю б’ємося вже три роки разом з усією адміністрацією школи. Батьки постійно приходять влаштовують скандали, що їх сина ображають. А насправді Захар сам міг підійти до когось з дітей і спитати: «Хочеш мене вдарити?» Як той відповість ні, сам вдарить і втече.
Я коли, зрозуміла, що це за сім’я і що це за дитина, строго наказала учням не чіпати Захара. А вони питають: «Скільки ж ми можемо його не чіпати, якщо він сам провокує всі бійки?» Була в нас ситуація, про яку вже й міський відділ освіти знає. Коли він вигадав, що його хтось вдарив і втік зі школи. Мама викликала швидку допомогу, представилась шкільною медсестрою, медсестри в школі тоді взагалі не було, лікар підіймається на другий поверх мама біжить за ним і кричить: «Це я вас викликала.»
- Батьки скаржаться, що ви налаштували дітей протии їх сина
- Як це я, вчитель, можу налаштовувати дітей проти їх Захара. Та я навпаки кажу: « Не чіпайте його, не дай бог хтось пальчиком дотронеться до того Захара»
Вже скільки заяв вони і на ім’я директора писали. Але все це вони вигадують, в них дуже бурхлива фантазія, і я не знаю що вони взагалі хочуть.
- Чи була ситуація, коли Ви Захара перед всім класом соромили за те, що він нібито воняє?
- Нічого такого не було.
Батьки взагалі дитиною не займаються, вони залишають дітей самих дома і ходять де хочуть.
Я сама це бачила неодноразово, коли приходила до них додому і мене в хату навіть не пускали. В цієї мами насправді троє дітей, старша донька живе з бабусею, бо матір позбавили батьківських прав.
Вони все придумують, там жодного проценту правди немає в їх словах.
- Чому ж тоді на вашу думку вони так роблять?
- Не знаю чому, але мені розповідали, як ці батьки після того, як в чергове написали заяву в міліцію, казали, мовляв якщо заплатять нам 5 тисяч гривень , ми заберемо заяву.
- Як ви прокоментуєте звинувачення в тому, що ця дитина вам заважає отримати вищу кваліфікацію через низькі успіхи у навчанні?
-Я вже років 15 учитель вищої категорії, методист. Акредитація в мене через 2 роки. Тому нічого мені Захар не заважав.
Але в класі його вже ніхто не міг витримать. Батьки дітей не хотіли в школу пускати, писали колективні звернення на ім’я директора, щоб Захара перевели в інший клас чи іншу школу. Всі ці документи є у директора можете пересвідчитись.

Ми поспілкувалися також з директором школи № 17 Горою Володимиром Олексійовичем. Він в першу чергу продемонстрував свій стос документів – доповідні записки, заяви матері, протоколи батьківських зборів, колективні листи на його ім’я, матеріали роботи комісії , що з’ясовувала обставини бійки, особова справа Астрейко Захара.

Версія директора близька до того, що розповіла класна керівниця, мовляв Захар сам провокував усі конфлікти.
- Якщо він не виправиться - це буде горе для суспільства. В них не зовсім благополучна родина, батьки ніколи не приходили на батьківські збори, не брали участь у житті класу. Ніколи не допомагали школі як це роблять інші батьки. Не виховують сина, він елементарних правил поведінки не знає, натомість при першій нагоді може погрожувати, що його мама знайде на нас управу.

На мою думку, вони ведуть себе так, провокують дитину на якісь вчинки, для того, щоб щось з того мати. Такими неправдами отримати прибуток. Скільки я працюю, таких хитрих не зустрічав. Вони розраховують, що вони пожаліються і їх всі стануть на їх сторону. Але вони одні, а в класі 30 дітей ,60 батьків, та класний керівник, та психолог, та адміністрація. Це що ми всі обманюємо, а вони одні правду кажуть? Тому їм зрештою ніхто й не вірить – ні міліція , ні управління освіти, от вони й шукають як ще школі допекти
Не треба таким людям іти на зустріч, підтримувати , їх варто переконувати займатись дітьми.

Остаточно заплутавшись в ситуації, ми вирішили познайомитись зрештою з самим Захаром, долучивши до бесіди експерта з розв’язання конфліктів в учнівських колективах Шестакову Людмилу Володимирівну.
Вже на перший погляд Захар справляє враження досить замкнутої дитини, трохи зацькованої. Не зовсім чітко формулює думки.

Людмила Володимирівна задала хлопцеві кілька питань,після чого запропонувала намалювати свій клас і родину. Захар охоче погодився і взявся до роботи. Він сам обирав чим малювати – олівцями, фломастерами чи маркерами, якими кольорами. Коли малюнки були завершені, дитину попросили прокоментувати, що на них зображено, показати, де він намалював себе .

Дану методику часто використовують психологи для того, щоб зрозуміти, що відбувається в душі у дитини і що маленька людина насправді думає про те, її оточує. Для трактування малюнків значення має яким кольором малює дитина, з яким натиском. Якого розміру фігурки людей, їх розташування на малюнку. Різні деталі як то сонечко, квіти, травичка – все це має також значення.

За результатами зустрічі ми попросили Людмилу Володимирівну прокоментувати, ким же насправді є Захар – тираном чи жертвою:
- Дитина зажата, має досить високий рівень внутрішньої агресії. Його малюнки досить схематичні, позбавлені деталей – в чорно-червоних кольорах. Він не відчуває себе жертвою, упослідженим чи нерівнею. Малює себе в гурті дітей, однакового розміру з іншими. Але в класі його дійсно ображають і дуже сильно. Та першопричиною цієї прихованої агресії Захара є певна нереалізованість в сім’ї. ЇЇ він виносить в колектив, виміщає на однокласників, а діти вони дуже жорстокі і не сприймають якусь таку поведінку нестандартну.
Але ще раз варто наголосити, що всі проблеми цієї дитини, вони впершу чергу родом з сім’ї. Тому тут є велика робота для шкільного психолога і класного керівника як з самою дитиною так і з батьками.

З першого вересня Захар іде в нову школу, він уже познайомився з новими однокласниками і каже, що навіть знайшов кількох товаришів. Нові вчителі вже зараз помічають недоліки в поведінці хлопця, але вірять, що спільними зусиллями драми вдасться уникнути. Батьки ж обіцяють більше уваги приділяти сину, кажуть, що теж не хочуть повтору всього того, що було раніше. Натомість в школі № 17 нарешті зітхнули з полегшенням, там радіють, що їм більше не доведеться давати раду численним конфліктам і розбіркам. Але чи є такий фінал хепіендом стане зрозуміло лише з часом, він як правило все розставляє на свої місця.

Олена Горобець

 
Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
-3 # Дима 16.07.2015, 11:41
Ничого підросте перебьє всцх хто його ображав
Цитата
 
 
+3 # Ольга Степанова 16.07.2015, 09:49
Это рисунок ребенка, окончившего второй класс? Вы серьезно?
Цитата
 
 
+2 # Иван Иващенко 16.07.2015, 06:49
Вони дійсно заробляють на дітях .В ВК виставили фото 6 літній давнини і просять майже 60 тис.гривень http://vk.com/wall-33190636?offset=40&w=wall-33190636_33%2Fall
Цитата
 
 
+1 # Надія Паливода 15.07.2015, 14:54
А істина, як завжди, десь посередині.
В нас теж у класі є дуже вредні діти, на деяких писали звернення до директора, щоб вплинув на ситуацію. При цьому вчителька з самого початку взяла таку тональність, що вона всіх дуже-дуже любить, на кожних зборах в неї знаходилося щось хороше про кожного сказати, і про вредних також вона шукала щось позитивне - б"ється тільки з хлопцями, дівчаток захищає, джентльмен))
В результаті всі якось більш-менш мирно уживаються.
От так нам пощастило з учителькою :)
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити