Історичне дежавю: деімперіалізація 1918 - декомунізація 2015

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1226

Загальнодоступним, але не загальновідомим є факт, що Україною державу стали називати лише в 1917 році за часів Української Народної Республіки. Доти ця назва використовувалася як суто географічна, тобто позначала лише територію.

Вдруге назва Україна, як така, що називає державу, була відновлена у 1991 році. В подальшому розвиток подій ще не одноразово повторюватиметься, викликаючи відчуття дежавю у тих, хто досліджує шлях України.
Для прикладу, 16 липня 1991 року була прийнята Декларація про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 році був проголошений акт незалежності України. За часів УНР 7 листопада 1917 році Центральна Рада прийняла Третій Універсал, в якому йшлося про створення Української Народної Республіки в федеративному зв'язку, а 11 січня 1918 року був ухвалений Четвертий Універсал, який проголосив незалежність УНР.

Всі державні символи сучасної України вперше були прийняті УНР і виникли незадовго до появи УНР, крім герба-тризуба, який використовував тисячу років тому Володимир Великий. 27 січня 1918 року державним прапором став блакитно-жовтий, який раніше ніколи не використовувався як державний символ. Поєднання кольорів прапору має історичне підґрунтя, а поєднання смужок жовтої і синьої почало масово використовуватись під час революційної «Весни народів» 1848 р. у Львові, а на українських землях, що входили до складу Російської імперії лише після революції 1905 р. В наш час синьо-жовтий прапор став державним 18 вересня 1990 року. 15 січня 1992 року був затверджений державний гімн України «Ще не вмерла Україна», який був вперше надрукований з нотами у 1865 році та став державним у 1918 році.

За час існування УНР в період 1917-1920 років було прийнято багато знакових законодавчих актів. Вже через два місяці після проголошення незалежності Центральна Рада спробувала почати деімперіалізацію, аналог сучасної декомунізації. Закон про поділ України на землі від 6 березня 1918 р. скасовував адміністративні одиниці - губернії та уїзди, які з’явились завдяки Петру І разом з перейменуванням Московської держави на Російську імперію та не мали під собою українського підґрунтття. Цим Законом перейменовувалось також і наше місто. Назву Єлисаветград, яку вважали тоді імперською, Центральна рада змінила на українську Єлисавет. Історичне дежавю полягає ще й в тому, що трохи пізніше за часів Директорії УНР Катеринослав (сучасний Дніпропетровськ) також був перейменований на Січеслав. Тоді, так само як і зараз, перейменування відбувались в умовах війни з Росією. При чому тогочасна Україна воювала відразу з більшовицькою та добровольчою арміями.


Відмінність сьогоднішньої ситуації і ситуації сторічної давнини полягає не тільки в швидкості прийняття рішень (тоді процес перейменування не зайняв аж стільки часу як зараз). Головна різниця – у сприйнятті назв. Якщо сто років тому ініціатори впровадження української назви міста вважали назву Єлисавет українською, то в наш час більша частина проукраїнських активістів переконує, що назва Єлисавет – імперська, що вона також прославляє російську імператрицю. Чому ж конфліктує світосприйняття сьогоднішніх проукраїнських активістів та активістів-патріотів часів УНР?

Можна було б припустити, що або сучасні українські патріоти стали розумнішими за предків, або українські патріоти за часів УНР були дурнішими за сучасних. Проте більш вірогідним вбачається варіант, що сімдесятирічна радянська пропаганда далась взнаки, а частина прихильників українських назв не хоче дізнатись та зрозуміти історію.

Радянська історія намагалась обійти стороною Українську народну республіку 1917-1920 та питання, які з нею пов’язані. Невелика кількість мешканців Кіровограда знають, що відповідно до Закону, автором якого є Винниченко, місто декілька років називалось Єлисавет. Одиниці знають про мотиви такого перейменування, про те чому назва Єлизсавет вважалась українською. Лише лічені, з тих хто знає, розповідають про це іншим, поширюють інформацію. Уникають згадування цього факту як прихильники назви Єлисаветград, так і прихильники українських назв. Пояснення просте – назва Єлисавет забирає козирі. У «єлисаветградців» такими козирями є історичність і те, що «назва отримана при народженні». У прихильників українських назв Єлисавет забирає козир «українськості», адже ця назва стала офіційною в часи проголошення української державності.
Прикро, що рушії перейменування міста, керуючись гаслами «за українську назву» або «за історичну назву», водночас зовсім не такі принципові, коли йдеться про зміни, наприклад, назв вулиць або районів. Чому не була проявлена принциповість щодо української назви у питанні перейменування вулиці Кірова, якій півроку тому повернули назву, надану при появі у 1796 році на честь 200 річчя Михайла Романова? Ця ситуація залишилась поза увагою як активістів, так і більшості ЗМІ. Перед перейменуванням розповсюдили черговий міф. Начебто вулиця Архангельська (тепер Червоногвардійська) та Михайлівська (до недавнього Кірова) були названі на честь архангела Михаїла. За такою «логікою» і про вулиці Єгорова та Гагаріна можна говорити, що вони названі на честь почесного жителя Єгора Гагаріна, який мешкав у будинку поміж цими вулицями. Поза увагою «єлисаветградців» лишаються інші зміни тоталітарних назв. Чому б не проявити історичну принциповість тут? Чому б назву Ленінського району не змінити на історичну назву Поділ, тобто Подільський район?

Мудрість полягає не в тому, щоб будь-яку справу починати з чистого листа, а в тому, щоб враховувати досвід минулих поколінь. Мудрість полягає не в тому, щоб переконати опонента, а щоб зрозуміти його логіку. Скільки ще треба років, щоб стати мудрішими, якщо 24-х років не вистачило?

Максим Сінченко

 
Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити