Завдання мінімум для кіровоградців: вижити і дочектися змін

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1024

Переважна кількість жителів України сьогодні оцінює економічне становище країни як загалом погане, і тільки кожен десятий (близько 10%) – як середнє. Та й не дивно, адже соціальний стандарт, за яким оцінюють рівень життя в країні – споживчий кошик – був прийнятий ще у 2000 році і з тих пір його ґрунтовно так і не переглянули.

Оперувати цифрами, як відомо, справа невдячна, і визначати середньостатистичні доходи пересічного українця – це майже так само, як в анекдоті про «середню температуру в лікарні». Та все ж, без арифметики в цьому питанні не обійтися.

Отже, що маємо на сьогодні? 3870 – саме такий розмір середньої заробітної плати по Україні в перше півріччя 2015 року. Звісно, вона має відмінності в залежності від регіону і галузі економіки. Є суттєва різниця і між регіонами: найбільшу зарплатню отримують в Києві і області (6251 і 3794 відповідно), а також в промислово розвинених областях – Донецькій (без урахування зони АТО, 4644), Дніпропетровській (4089), Запоріжській (3865). Аграрні області (наша Кіровоградщина насамперед) та слабозаселені області мають середній рівень зарплат - нижче 3000 грн.

Згідно з даними Головного управління статистики у Кіровоградській області, за підсумками вибіркового обстеження домогосподарств, середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у І кварталі 2015р. склали 3742 грн., себто на 128 гривень нижче ніж в середньому по Україні, і зросли на 13% проти відповідного періоду 2014р. У середньому на одного члена домогосподарства еквівалентні загальні доходи становили 1970 грн. на місяць.

У сусідній Польші, наприклад, середня зарплата досягає 3783,5 злотих – приблизно 1 тис. доларів, або в 5,6 разів більше, ніж українська зарплатня (теж вирахувана в долларах по нинішньому курсу). Проте задля більшої точності даних, аналітики Інформаційнох кампанії «Сильніші разом!» пропонують оцінювати сукупний дохід ресурсів домогосподарств, а не лише зарплату. Так, слід врахувати, що в Україні, окрім студентів (які отримують стипендію), є ще 13 мільйонів пенсіонерів (які відповідно живуть на пенсію), а також чимало українців мають підробіток чи ж власні присадибні ділянки, з яких здебільшого і харчуються. Отже, в Україні показник сукупних доходів на домогосподарство сягає 4563, 3 грн., або в середньому 2 тисячі 167 на особу, включно з дітьми. В Польщі – 1340, 4 злотих на особу (або 7 тисяч 688 грн). Так, лише 12, 3 % українців отримують дохід більш ніж 3 тисяч в місяць на особу, а більшість (70, 5 %) живуть на 1200- 2640 грн в місяць.

Не менш важливою є також інформація стосовно витрат. В Україні до 2004-2006 року при визначенні достатку домогосподарств орієнтувалися в першу чергу на витрати, оскільки вони перевищували доходи сімей. Сьогодні, не дивлячись на погіршення ситуації, за статистикою доходи перевищують витрати. В середьному кожне українське домогосподарство витрачає 1 тисячу 923 гривні на особу. Польський показник – 1079 злотих або 6 тисяч 349 гривень.

Левову частку своїх доходів українець витрачає на харчування (52%). До речі, саме високий показник витрат доходів на продукти свідчить про збіднілість населення, і у 1999 році він взагалі сягав 64 %. Наступна важлива стаття витрат – комуналка, потім транспорт, «різні товари та послуги».

Цікаво, що українські сім’ї значно більше, в порівнянні з польськими, витрачають на «не споживацькі витрати», такі як допомога родичам чи всілякі волонтерські пожертви, а також виплату кредитів.

Про те, як підвищити рівень доходів українського населення, сказано чимало. Будь-який економіст скаже, що слід відновити економічний ріст, а задля цього необхідне припинення війни. Окрім цього, на думку аналітиків Інформаційної кампанії «Сильніші разом!», держава має сприяти доходам українців ще двома шляхами. По-перше, за підвищенням тарифів має слідувати надання можливостей регулювання витрат тепла і економії (фінансова допомога на утеплення); по-друге, потрібне втілення реформи в податковій і соціальній системах, а саме – є нагальна потребазробити податкову систему більш прозорою і справедливою, змусити олігархів платити податки, боротися з корупцією. Натомість на сьогодні основною «допомогою» на місцях і відповіддю на економічну кризу місцева влада називає оформлення субсидій. У місті Кіровограді, наприклад, на 1 серпня 2015 року звернулося за оформленням субсидії 21416 осіб, з них призначено субсидію - 11589 , відмовлено - 139 кіровогнардцям.

З цього приводу мають свою думку і кіровградці. Отже, яким чином вони витрачають доходи та в чому шукають підтримки, розповіли Юлія та Юрій:

Юлія, 45 років, працівник культури:

«Ми живемо з чоловіком і донькою на дві мінімальні зарплати. 30% доходів «з’їдає» комуналка, більше 50% йде на харчування (це при тому, що ми практично не споживаємо морепродукти, рибу), інші витрати – на одяг, на шкільні потреби. У мене, як в матері, був непростий вибір: готувати дитину до ЗНО з репетитором чи сплачувати ті ж гроші за її відвідування танцювального гуртка. І те й інше, я не здатна оплатити… Окреме питання – здоров’я родини. Боюсь уявити, що хтось з нас захворіє. Де тоді брати кошти на лікування?... Звісно, я вважаю, що поліпшення рівня життя залежить від центральної влади. Я не чекаю від неї вирішення усіх проблем, але хоча б з медициною. Медична допомога має бути доступною, а також повинне бути безкоштовним протезування зубів і лікування людей з серйозними хронічними захворюваннями, такими як діабет.

Ми не живемо, а виживаємо, та й то завдяки невеличкому городу. Ще рятує становище епізодичний підробіток в інтернеті копірайтером».

Юрій, 49 років, технічний працівник:

«Я живу з дружиною на мінімальні зарплатні. 60% нашого сукупного доходу витрачається на їжу. На комунальні витрати (поки немає опалювального сезону) йде близько 10%. Залишок грошей йде на сплачування кредиту (брали побутову техніку), на дрібні витрати. Свої проблеми звикли вирішувати вдвох, ні на кого іншого не розраховуємо, хоча, щоб якось перезимувати, ми таки оформили субсидію. Надії покладаємо на те, що центральна влада якимось чином вплине на зарплати. Чув, що з 1 вересня підвищуватимуть мінімальну зарплатню на 160 грн. Може, новина й хороша, але ж ціни зросли вдвічі, то чого радіти? Вихід для себе бачу в тому, щоб шукати підробіток. У неробочий час я зрідка займаюсь ремонтом побутових приладів і осель».

Зоя Лебідь, Наталія Андрусенко

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити