Мама «Професора»: Якби я знала правду, мені було б дуже важко чекати сина (ФОТО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1528

– Ось це друга бригада, ми з нею у Волновасі були. А це член команди, де командиром був син Юрія Луценка – Олександр, – кіровоградець Олексій Гора (на знімку – зліва) коментує світлини своїх побратимів, з якими служив на сході України. Понад місяць тому він демобілізувався із зони АТО, де пробув рік і два місяці.

 

– Я служив у дивізіоні розвідки. Ми забезпечували артилерію точними координатами. Наш дивізіон в основному був сформований із кіровоградських хлопців, – продовжує Олексій. – Після військових тренувань на навчальній базі в Запоріжжі сформувалася група розвідки. Ми починали із Волновахи, Тельманового, Гранітного. Потім був Маріуполь, Широкіне, Авдіївка.

Аби дістати точні координати ворога, розвідникам доводилося працювати у так званій сірій зоні, зазначає кіровоградець. Змінювали місця дислокації або годинами лежали у власноруч викопаних траншеях: «ловили» інформацію про постріли і вибухи.

Олексій Гора показує скалки від градів та мін. Їх чоловік привіз додому із найгарячіших точок військових дій. Каже, один із таких зачепив їхню машину звукової розвідки.

З особливою теплотою чоловік розповідає про чотирилапих друзів. Згадує, як собака Муха врятувала хлопцям життя, а сама підірвалась на розтяжці. Вдячні хлопці вночі за сімдесят кілометрів поїхали за ветеринаром, який прооперував Муху і нині вона здорова.

Рідні О. Гори тривалий час не знали точно, де він.

– Він завжди нам щось вигадував, – ділиться мама Олексія Тамара Петрівна. – То він на полігоні на навчаннях, то на ремонті. А згодом з’ясовувалось, що мій син перебував у найгарячіших точках – Волноваха, аеропорт. Якби я знала правду, мені було б дуже важко чекати сина. І я йому за це вдячна.

Чи не найцікавіше в цій історії, що захищаючи Україну, Олексій Гора встиг захистити кандидатську дисертацію. За це і отримав позивний «Професор».

– На момент демобілізації дисертація на тему: «Формування національної ідентичності у студентів вищих навчальних закладів» уже була готова. Мені залишалося тільки чекати, на коли буде призначено її захист – каже Олексій. – І вийшло так, що моя черга підійшла під час служби на сході. Командир дав відпустку, і я в перерві між боями захистився.

Нині Олексій Гора періодично буває на Алеї Слави, де серед інших вписані і два прізвища побратимів Олексія, з якими він пліч-о-пліч ходив у розвідку. По ночах він і досі «чує» війну та відраховує секунди до наступного вибуху... Тож не випадково, серед планів Олексія – щонайшвидше повернення до мирного життя. Поки остаточно не вирішив, займатиметься журналістикою чи педагогікою. Але знає напевно: якщо держава покличе захищати її кордони – він готовий знову взяти зброю до рук.

Дар’я ЩАСЛИВА для газети "З перших уст"

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити