Вперше в Україні медика покарали за розголошення діагнозу ВІЛ

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 2104

22 січня 2013 року Центральний районний суд міста Сімферополя виніс обвинувальний вирок медичному працівнику дитячого будинку «Ялинка» за фактом розголошення ВІЛ-статусу дитини. Вироком суду винна особа позбавлена права займатися медичною практикою і зобов’язана виплатити штраф. Інтереси потерпілого в суді представляла президент Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» адвокат Тетяна Бордуніс. Як повідомила журналістові «Гречки» Тетяна Анатоліївна, постраждала сторона вироком задоволена. Для України ж це – безпрецедентний випадок: перша справа за фактом розголошення відомостей про зараження вірусом імунодефіциту людини, яка завершилася на користь позивача.


Про деякі подробиці справи «Гречці» розповіла директор БТ «Кримський фонд «Наша надія»» Олена Березіна:
- До нас звернулася мама-клієнтка нашої організації, мовляв, хлопчисько лишень перший день у школі, а його вже називають «спідозним», що трапилось, - незрозуміло. Активісти організації та представники державних органів прийшли до цієї школи для з'ясування обставин. Директор школи на невеличкій нараді запросила класного керівника класу, де вчився хлопчик. З’ясувалося, що коли на батьківських зборах всім було оголошено, що з завтрашнього дня приходить новий учень (було названо його ім’я та прізвище), одна з мам обурилася: «Цей спідозний монстр навчатиметься з моєю дитиною?!». Виявилось, що ця жінка працювала фельдшером-лаборантом у Будинку дитини, де раніше виховувалася дитина. Хлопчик був саме в її групі. Вона ж «сколотила» групу з активістів-батьків і вони звернулися до директора, мовляв, ця дитина не може перебувати в школі. Власне кажучи, це нам стало відомо вже згодом.

 

Громадська організація «Наша надія» звернулася до прокуратури зі скаргою на те, що потрібно захистити інтереси дитини, і з тим, що дії цієї фельдшера-лаборанта підпадають під статтю 132.
- Ми знайшли підтримку і державних служб, і соціальних служб у захисті цієї дитини-сироти. Слід віддати належне мамі, чия ініціатива утворилася не на порожньому місці. Під час однієї з перших з нею зустрічей вона сказала: «Я готова піті до кінця, - аби іншим неповадно було! Я свою прийомну дитину зможу захистити, однак є маса мам, дуже багато інших сімей, які не наважуються захищати інтереси своїх дітей. Я хочу притягнути до відповідальності цього медпрацівника, аби це слугувало прикладом захисту беззахисних дітей, за яких нікому заступитись», - зазначила О. Березіна.

ПРЕДСТАВНИКИ УРАЗЛИВИХ ГРУП ЯК ДЖЕРЕЛО ЗБАГАЧЕННЯ НАШИХ ПРАВООХОРОНЦІВ
Цей шлях виявився непростим. Упродовж більш як півтора року було три відмови у порушенні справи. Але крок за кроком, зустрічаючи підтримку інших організацій, ми цей шлях подолали. І на сьогоднішній день винуватицю притягнуто до відповідальності.

Президент Всеукраїнського правозахисного руху «Гідність» адвокат Тетяна Бордуніс уточнила: до винної застосували санкцію у вигляді штрафу 1700 гривень, а також додаткове покарання – у вигляді позбавлення заняття медичною діяльністю упродовж одного року.

- Це серйозно, адже якщо її буде звільнено, то її звільнять за статтею, тому жінці буде дуже важко знайти роботу, пов'язану з професією медика, - сказала Т. Бордуніс.

Вона також оголосила результати моніторингу за 2012 рік щодо порушень прав ВІЛ-інфікованих в Україні. Їх проводив ВПР «Гідність» у 24 областях України та в Автономній Республіці Крим.

- За 9 місяців було виявлено 852 порушення прав людей, які живуть з ВІЛ-СНІДом і представників уразливих групп. Погодьтеся, це є достатньо вагомий показник. На першому місці за порушеннями - сфера охорони здоров'я (моніторинг проводився серед хворих, тому, зрозуміло, найчастіше вони стикаються саме з працівниками медицини), на другому – правоохоронні органи, на третьому – сфера надання соціальних послуг, - зазначила Т. Бордуніс.

За її словами, у сфері охорони здоров'я найчастіше відмовляють лікарі, працівники «швидких» тяжкохворим або смертельно хворим у лікуванні (що дуже прискорбно), розголошують діагнози, інформацію щодо нетрадиційної сексуальної орієнтації, фактів наркозалежності. На третьому місці – відсутність послуг як таких та надання медичних послуг неналежної якості.

- Щодо правоохоронної сфери – перше місце міцно утримує несумлінне виконання працівниками правоохоронних органів своїх прямих обов’язків. Дуже багато зловживань, здирництва хабарів, фізичне і психологічне насильство, - сказала Т. Бордуніс. 

Моніторинг проводився також по категоріях. Серед ВІЛ-уражених людей найбільше порушень було виявлено серед ВІЛ-позитивних чоловіків. Це дає підстави стверджувати, що чоловіки частіше звертаються за захистом своїх прав, ніж жінки. На другому місці – споживачі ін’єкційних наркотиків, клієнти замісно-підтримуючої терапії. 

«ГІДНІСТЬ» ПРАЦЮЄ І НА КІРОВОГРАДЩИНІ
Більшість представників уразливих груп не знають про свої права, мають слабку активність при відстоюванні таких прав. Більшість тих, хто звертався до ВПР «Гідність», у принципі бояться розголошення інформації про свій ВІЛ-статус, про свою наркозалежність, сексуальну орієнтацію тощо.

Можна також сміливо стверджувати, що основною причиною порушення прав цільових груп проекту у медичній сфері є дуже низький рівень знань законів і нормативних актів медичними працівниками.
В Україні практично не буває випадків притягнення до кримінальної відповідальності співробітників правоохоронних органів, тому серед них дуже великий відсоток порушень. Корупція українського суспільства теж є серйозною причиною порушення прав людини.

- Якщо в Києві ми хоч якось можемо сприяти конфіденційності інформації щодо хворого на ВІЛ/СНІД (людина «розтвориться у юрбі» і це не так згубно), - у селі такій людині просто ніде дітися! Люди змінюють місце проживання… - каже пані Бордуніс. - Справа у Сімферополі – це восьма, в якій ми домоглися результату. У людей дуже низький рівень правосвідомості. Не хочуть свідчити у суді, не хочуть «зв’язуватися» («не чіпайте мене!..», «я не буду нічого підтверджувати!» і таке інше); тому я б рекомендувала всім медичним працівникам, та й решті громадян, тримати язик за зубами.

Довідка «Гречки» Організація «Гідність» створена з метою здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства у сфері надання якісної безкоштовної правової допомоги окремій категорії населення, яка потребує допомоги, а саме людям, які живуть з ВІЛ/СНІД, та іншим уразливим верствам населення, забезпечення їх соціального та правового захисту, сприяння створення належної правової основи для захисту прав шляхом участі в розробці і реалізації державної правової політики. Електронна адреса Кіровоградського відділення: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. Контактний телефон +380 (63) 902-99-87 Доля Дмитро Володимирович (юрист організації), Ярославська Аліна Станіславівна (представник організації).

ЗАМІСТЬ ДІЄВОЇ ДОПОМОГИ НАРКОЗАЛЕЖНИМ – «ДВОХСОТИЙ НАКАЗ» ВІД ІМЕНІ ДЕРЖАВИ
Людмила Сторожук, начальник відділу організації медико-соціальної допомоги управління протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань вважає, що нині діюче Законодавство убезпечує будь-яку хвору людину від вкрай небажаного й недоречного «піару»:

- Цивільний Кодекс України вказує: «Інформація про стан здоров’я людини є конфіденційною». У Законі «про охорону здоров’я в Україні» теж визначено обов’язки медичних працівників щодо дотримання конфіденційної інформації про стан здоров’я людини, - нагадала Людмила Анатоліївна журналістові «Гречки. - У Законі «Про СНІД» ми чітко виписали у статтях 6, 7, 9, 12, 15 вимоги щодо дотримання умов конфіденційності персональних даних, у тому числі даних про ВІЛ-статус людини. Як бачимо, законодавча база в нашій країні відповідає сучасним вимогам. От тільки дотримання усіх цих норм при виконанні наших завдань у практичній діяльності, при наданні допомоги ВІЛ-інфікованим та хворим на СНІД, при виконанні заходів профілактики у роботі з представниками груп підвищеного ризику нині «кульгає»…

Менеджер програм з політики та адвокації МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні» Павло Скала теж загалом позитивно оцінює сучасне українське законодавство щодо захисту прав ВІЛ-інфікованих та хворих на ВІЛ. Проте…

- …підзаконні акти іноді не вписуються в жодні «ворота» і в жодні стандарти. Починаючи з липня 2012 року замісна підтримувальна терапія впроваджується за наказом міністерства охорони здоров’я, який самі пацієнти замісної терапії інакше як «правилами утримування у слідчому ізоляторі» не сприймають. Навіть номер цей наказ має символічний – «200», - за аналогією з «вантажем 200». Перелік заборон і обмежень, що міститься у наказі №200, дорівнює обмеженням і заборонам для людей, які отримали покарання у місцях позбавлення волі.
П. Скала нагадує: лікування від наркоманії в нашій країні повинно надаватись анонімно. Проте, починаючи з липня минулого року, від хворих вимагають отримання двох довідок про спроби попереднього, але безуспішного лікування від наркотичної залежності. Які довідки, якщо громадянинові України гарантується анонімне лікування?! Перехід вулиці на червоне світло, паління у забороненому місці, – такі правопорушення вже є підставою для виключення людини з програми замісної терапії. Наявність наркотичних засобів в аналізах пацієнта також є підставою для виключення з програми. Попри те що пацієнт отримує наркотичний засіб у вигляді метадону чи бупренорфину.

Пропуск лікування тривалістю 10 днів – теж підстава для виключення з програми, незалежно від того, чи поважними були причини.
- Тож маємо документи з «ключового» міністерства, які просто породжують порушення! – обурюється Павло Скала. - У грудні 2010 року сталася криміналізація наркозалежних осіб. Тоді держава наказом Міністерства охорони здоров'я у 20 разів зменшила рівень, дозволений для зберігання наркотичних засобів, себто криміналізувала споживачів наркотиків ще у 20 разів. Зараз у нас рівень криміналізації наркозалежних – у 100 разів вищий, ніж у Російській Федерації, і у 300-400 разів вищий, ніж у європейських державах. Наркоманів взагалі у нашій міліції за людей не вважають!

Про що казати, якщо державна програма фінансується на 42 відсотки з бюджету? Виконується ж вона іще гірше. На профілактику, на замісну терапію, на обмін шприців виділяється 0 гривень з державного бюджету. Хоч у державній програмі вказано на певне фінансування у мільйони гривень!. 

Чому наркозалежні не йдуть до програм або обміняти шприц? Бо знають: за використання шприца із залишками наркотичної речовини можна отримати 3 роки позбавлення волі. Що, він понесе той шприц, щоб його затримали?! Або як він піде до замісної підтримувальної терапії, якщо від нього вимагають дві довідки про попереднє безуспішне лікування (а він 10 чи 15 років залежний від наркотиків)?

З огляду на вищенаведене, Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні змушений в адміністративних судах оскаржувати два накази МОЗ України: про криміналізацію наркозалежних і про порядок впровадження замісної терапії («вантаж 200»). Помилковість обох документів виникла з-за бажання МВС зробити правила лікування такими, якими є правила утримання у тюрмі. Фахівці МВС внесли ці зміні, а МОЗ просто не став заперечувати, затвердило, після чого міністерство юстиції ті правила зареєструвало. При тому що всі міжнародні організації єдині в думці: запропоновані МОЗ зміни – не адекватні, тому мають бути змінені чи скасовані.

Олег БАЗАК

/p

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити