У потрібному місці, у потрібний час: як виклянчити звання у Президента

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1219

Давній знайомий, редактор однієї одеської газети якось у 2009 році розповів мені деякі подробиці останніх відвідин міста-героя Президентом Віктором Ющенком. Віктор Андрійович, зокрема, цікавився проблемами місцевих ЗМІ. Тож заради можливості висловити наболіле до однієї поважної установи запросили, крім керівників тих ЗМІ, ще й провідних журналістів, теледикторів та решту представників Четвертої Влади.
Під час одного з тайм-аутів високопосадовець, пробачте, відвідав начищений до блиску туалет. Миючи руки, мимоволі розговорився з одним з учасників «круглого столу», тоді диктором Одеського ТБ Богданом Чуфусом. І якою ж несподіванкою для Президента було, коли Богдан Дмитрович, стоячи напроти величезного дзеркала над вмивальниками, раптом на повний голос заспівав старовинну бойківську пісню!
-    О-о! – тільки й мовив Ющенко. – То ви ще й маєте гарний голос?! Їй-Бо, талановита людина!
-    Я маю не лише голос, а й звання заслуженого артиста України, - з ледь помітними нотками образи відповів актор. – Та минуло 15 років, а звання «народного» не присвоюють. Подання до Києва скеровували й неодноразово…
…Цей епізод редакторові одеської газети переповів його бойфренд, також актор одного з тамтешніх театрів.
Мій співрозмовник, як мені здалося, попри розмірений темп розповіді та підкреслено спокійний голос, теж наче жалівся. Мовляв, ну чому тоді у вбиральні з Президентом опинився не рідний для нього чоловік, а отой пронира-Богдан?..
Продовження історії мало цілком передбачуваний характер.
Через 3 дні після повернення Віктора Ющенка до столиці вийшов президентський Указ, яким Чуфус Богдан Дмитрович удостоювався звання «народний артист України».
Позаяк весь мистецький Кіровоград вже четвертий день поспіль і так і сяк коментує звернення акторки Л. до наступника Віктора Андрійовича, спробую підійти до вказаної проблеми «методом Чуфуса».
Поза сумнівами, опинитись із Януковичем Віктором Федоровичем в одній вбиральні й заспівати панові Президенту задушевну народну пісню з черкаським діалектом шановна пані не змогла б принаймні з двох причин. По-перше, поряд із главою держави постійно перебувають кілька десятків вишколених тілоохоронців; частина з них несе «бойове» чергування й у допоміжних місцях театру, бібліотеки або державної установи, до якої завітав Президент, - безжально видаляючи звідти будь-кого, навіть місцевих правоохоронців із «великими зірками». По-друге, ні я, ні хтось інший не помічав за Віктором Федоровичем схильності особисто інспектувати «кімнати для дівчаток». Ну не його це рівень!
То скажіть мені, як тоді звернути увагу Президента на себе, таку яскраву й неповторну? Чергувати в означеній вище «кімнаті», доки туди зайде Ганна Миколаївна Герман, Марина Іванівна Ставнійчук або Ірина Михайлівна Акимова?
Перший варіант для Л. завідомо програшний. Не лише тому, що Ганна Герман нині перейшла з посади заступника глави АП до Верховної Ради. Будучи особисто знайомий з Ганною Миколаївною, свідчу: жінка, спілкуючись із зацікавленою в ній особою, звикла одразу ж «окреслювати коло», заступати за кордон якого не є продуктивним (скажемо так). Прочитавши кінцевий намір акторки, ця наближена до Президента особа ввічливо, але впевнено завершила б неприємне для себе спілкування.
Марина ж Іванівна й взагалі не починала б з кобітою якусь «кадрову розмову». Бо ще й досі не вщух скандал навколо «професора-нейрохірурга» Андрія Слюсарчука, лауреата Державної премії України, «генія математики», який виявився тривіальним аферистом, покупцем диплому одного з московських медичних вишів (в якому ніколи не вчився ні дня!). Найкумедніше, що попередній глава держави спеціально «під Слюсарчука» наказав міністрові охорони здоров’я Миколі Поліщуку створити Інститут мозку, а теперішній Президент, власне, й підписав Указ про нагородження шахрая Держпремією в розмірі 150 тисяч гривень. В обох випадках «головною рушійною силою» для просування Слюсарчука була саме Марина Ставнійчук, прихильниця «нейрохірурга» зі справжньою ПТУшною освітою й справжнім фахом штукатура-плиточника…
Що ж до Ірини Михайлівни – відома жінка-економіст навряд чи забажала б опуститись до спілкування з якоюсь провінційною акторкою «двічі погорілого театру». Не її це рівень. Пані Акімова, обіймаючи вкрай впливову посаду першого заступника глави Адміністрації Президента України, щодень переймається державними питаннями, «ціна» яких – сотні мільйонів, а то й мільярди гривень/доларів. Її безапеляційних висновків щодо методів управління державними фінансами та економікою побоюються і Микола Азаров, і його перший заступник Сергій Арбузов; відповідно, Президент формує власну думку щодо діяльності прем’єра з першим віце-прем’єром під «ненав’язливим», проте рішучим впливом Ірини Михайлівни.
Виходячи з цього, перемішане зі сльозами телезвернення Л. до глави держави слід таки, мабуть, визнати найоптимальнішим ходом.
Сподіваюся, відповідний і досить очікуваний Указ на Банковій сьогодні вже візуватиметься?
Довідка «Гречки» Чуфус Богдан Дмитрович – народився у селі Старуня Богородчанського району Прикарпаття. У 1975 році закінчив Київський театральний інститут (курс О. Скибенка). Після закінчення інституту працював у Севастопольському драмтеатрі ім. Луначарського. З 1977 року – артист Одеського російського драмтеатру ім. Іванова. Згодом перейшов на Одеське телебачення, багато років пропрацював диктором. Заслужений артист України (1994). Народний артист України (2009)
Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити