Кіровоградська приправка до Шевченка, або що треба зробити, аби класика знову читали

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1245

Страва «Шевченко» в українській кухні вже приїлася, стала банальною, вона потребує нового рецепту, нових приправок і підливок, щоб українець почав замовляти її знову або ж потребує вилучення її з меню української кухні. Але ж як викорінити традиційне?

 

Саме так можна сказати про будь-якого Шевченка: чи то футболіста, чи то письменника, чи то однойменного сусіда, бо усі ці персони однаково набридають і заважають спокійному, нормальному на думку українців, але все ж таки монотонному їхньому життю. Якщо ж говорити про Шевченка Тараса, який народився 9 березня 1814 року в с. Моринці (нині Черкаської області) у багатодітній сім’ї кріпака… то після першого вашого слова слухач, ким би він не був, скаже: «Що, знову Шевченко?» Впевнена, що це навіть не викличе у вас якогось здивування, бо це цілком очевидно й умотивовано, адже вивчення творчості письменника, його біографії із року в рік продовжується в тому ж ідеологічно заангажованому руслі, монотонному ритмі, незважаючи на те, що вже багато досліджено і нового виявлено. Звісно ж, це залежить від вчителя-викладача, від його ставлення й усвідомлення трагічності долі митця, від фону його свідомості – чи то вже нового, демократичного і вільного, чи то ще тоталітарного та замкнутого. Ким же постає Тарас Григорович Шевченко перед учнями? Кріпак, бідний, страждалець, член Кирило-Мефодіївського братства, засуджений, пригнічений… Рідше з’являється образ художника, громадського діяча. Але ж насправді Шевченко був не зовсім таким! Це лише чорний піар тих духовних відстальців, що вирішували долю і смаки українців у ХХ столітті.

 Майже ніколи не говориться про те, що в молоді роки він зовсім не був бідним! Він був провідним, чи не найталановитішим художником в цеху живописця Василя Ширяєва. Сам Ширяєв користувався популярністю у знатних людей, постійно мав дорогі замовлення. До таких масштабних проектів належали малярські роботи в залах імператорських театрів в 30-х рр. ХІХ століття (Олександрійський, Михайлівський, Великий, Кам’яноостровський театри), в яких брав участь і сам Тарас Григорович. Він міг собі дозволити місяцями не з’являтися в Академії мистецтв, не малювати роботи, а захоплюватися лише письменницькою діяльністю...
В школі не вивчають російськомовні твори письменника («Художник», «Близнецы», «Слепая» та ін.), які в деяких моментах є автобіографічними. Вони надзвичайно захоплюючі, їх простіше сприймати, ніж поезії. Це ті роботи, які, разом із «Назаром Стодолею», належать до прозових творів Шевченка, але про це не всі знають.

 Коли говориться про подорожі Тараса Григоровича Україною з Археографічною комісією, то рідко згадується про те, що він не лише збирав фольклор, легенди і т.п. для своїх творів, а й займався художньою діяльністю. Результатом двох подорожей став альбом «Живописна Україна», який користувався шаленим попитом серед еліти, на його видання збирали гроші усією громадою.

При вивченні громадської діяльності Тараса Шевченка говориться в основному про те, що він входив до Кирило-Мефодіївського братства, постійно відвідував його і начебто брав активну участь. Насправді ж, його запрошували як поважну розумну людину, як ідейного натхненника, він був компетентним, на духовному рівні згуртовував членів цього братства, ділився своїми думками, але насправді, не був організатором зустрічей і діяльності кирило-мефодіївців. Г. Андрузський говорив про Шевченка: «…он часто читал стихи в вольном духе и пасквили. Он имел большое влияние на общество; с приездом его в Киев все замыслы приходили в движение, с отъездом его из Киева все приостанавливалось... ».

Про що ж пише цей вистражданий і змучений поет? Слова напутні, послання тим «і мертвим, і живим, і ненародженим», що повинні усвідомити власні помилки, прокинутися від сплячки і змінити своє життя, бо ми маємо можливості, маємо потенціал.  Притчові поеми, поради не бути Катеринами, Настями, не закохуватися у москалів і мати розум в голові. Пише й про нещасний народ, що на панщині погибає, щасливі сни бачить про свободу і рай «на праведній своїй землі», про зажерливість і неосвіченість, тваринність і маргінальність придворних, царів і т.п. На перший погляд це не ті теми, які цікавлять нове покоління. Чи їх просто неправильно тлумачать?

Хоча не варто категорично говорити, що Шевченка не сприймають зовсім. А як щодо пародійних творінь учнів типу «Якби ви знали паничі, що роблять люди уночі…»? Та тими ж ділами займаються і сучасні поети-неоавангардисти. І не лише твори Шевченка стали їх жертвами! До того ж давно популярними стали тенденції повного заперечення традиційності, класичності.

Сьогодні свідомість людини потребує не просто настанов і порад – вона потребує шоку, потрясінь, стресів, катастроф. Тож можна сказати, що твори Шевченка не є потрібними, вони вже вичерпали свій потенціал, вони орієнтовані на іншу людину: з іншою свідомістю, можливо рабською, з іншого часу. Читання текстів Тараса Шевченка – це скоріше дань традиціям, повага до українського, стереотип, що кожен українець повинен любити борщ, танцювати гопака і читати Шевченка.

То як же потрібно приправити ту страву аби її знову почали куштувати? Вигадати новий рецепт у вигляді цікавого піару письменника чи розповідей невідомих ще подробиць? Тоді увага буде зорієнтована більше на саму людину, а не на твори. Шукати нові інтертекстуальні  повідомлення, яких там взагалі не існує і ніхто крім цих «шукачів» їх не побачить? Нав’язувати образ суперписьменника з гіперактуальними творами? Можливо, краще пояснювати читачеві, що Шевченко і його твори – це ті речі, які є складовою української культури, не вимученими чи вистражданими явищами в українській літературі. Варто, щоб кожен усвідомив, що це щось невід’ємне в свідомості і підсвідомості кожного українця. Тоді навіть не будуть виникати питання «Чому Шевченка не читають?», «А чи варто його читати?»і «Чи буде його слово вічним?»

Світлана Дубина

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
0 # Galina 24.03.2013, 21:09
Цитую Людмила:
А чи читає сама Світлана Шевченка та й інших українських поетів? Напевно, ні!. Моїй донбці 16 років, а вона в захваті від "Кобзаря". Знає багато напам’ять і не за шкільною програмою. Тож не ображайте молодь. Погано вихована молодь була в усі часи. До речі, знаєте саме дякуючи доньці я по-новому відкрила Шевченка і Тичину.


Амінь! От тільки питання: ваша донька - виняток чи більшість...
Цитата
 
 
+1 # Людмила 14.03.2013, 14:01
А чи читає сама Світлана Шевченка та й інших українських поетів? Напевно, ні!. Моїй донбці 16 років, а вона в захваті від "Кобзаря". Знає багато напам’ять і не за шкільною програмою. Тож не ображайте молодь. Погано вихована молодь була в усі часи. До речі, знаєте саме дякуючи доньці я по-новому відкрила Шевченка і Тичину.
Цитата
 
 
-2 # Не важливо 12.03.2013, 22:26
Хотілося б побачити статті на дану тему тих людей,які негавтивно відгукнулися на цю роботу... Не подобається напиши краще,а тоді вступай в дискусію. Критикувати всі вміють, Свєтік молодець
Цитата
 
 
-1 # Марія 11.03.2013, 21:17
Цитую Запорожан:
Серед нинішніх студенток справді не буваю. Але я був серед них цілих 5 років,з 1980 до 1985 року, коли навчався на філфаці Кіровоградського педінституту. Але в усі часи філолог має з повагою ставитись до основоположника рідної літератури.

Так і я за повагу! Але майбутнім вчителям відбувають бажання читати ще в університеті. А на мітинги потрібно ходити за власним бажанням, а не на чолі з ректором. Як він мусить від робляти, то ми ні кому нічого не винні;)
Цитата
 
 
+1 # Запорожан 11.03.2013, 20:51
Серед нинішніх студенток справді не буваю. Але я був серед них цілих 5 років,з 1980 до 1985 року, коли навчався на філфаці Кіровоградськог о педінституту. Але в усі часи філолог має з повагою ставитись до основоположника рідної літератури.
Цитата
 
 
0 # Galina 10.03.2013, 23:30
Цитую Запорожан:
Якщо студенток філфака до Шевченка треба заганяти, то ви мабуть помилилися із фахом, професією. Для філолога прийти у пам'ятний день до Шевченка -- поклик душі.


Якщо ви так впевнені у своїх словах, то ніколи не були серед студенток саме філологічного факультету.
Цитата
 
 
+2 # Запорожан 10.03.2013, 20:12
Цитую Марія:
після шкільної програми з літератури мене нудить від Франків і Шевченків... А ці постійні примусові загоняння студенток філфака до пам'ятника Кобзареві на всі свята взагалі ні в які ворота не лізе... Респект автору


Якщо студенток філфака до Шевченка треба заганяти, то ви мабуть помилилися із фахом, професією. Для філолога прийти у пам'ятний день до Шевченка -- поклик душі.
Цитата
 
 
+4 # лізок 10.03.2013, 13:51
хто хоче і має смак, той зрозуміє і знайде своє в Шевченкові. в радянські часи заборонених авторів без будь-якої популяризації знаючі люди цінували. Так, програму потрібно змінювати, всю освітню систету потрібно. Але стаття - це мабуть просто пошуки самого автора, якому казали що хтось геній і т.д., а він цього не відчував. ну і українські протиріччя - адже саме ми не визнаємо авторитетів і генієв свого народу. чужих - запросто. а от своїх = тільки хаяти
Цитата
 
 
0 # Світлана Дубина 14.03.2013, 18:20
Цитую лізок:
Але стаття - це мабуть просто пошуки самого автора, якому казали що хтось геній і т.д., а він цього не відчував. ну і українські протиріччя - адже саме ми не визнаємо авторитетів і генієв свого народу. чужих - запросто. а от своїх = тільки хаяти


Дякую, що відчули чим є для мене насправді цей матеріал. Писала про те, з чим зіткнулася в шкільному і університетсько му оточенні. Це лише моя суб"єктивна думка, з якою можуть погоджуватися і не погоджуватися. Я читаю Шевченка, надзвичайно подобаються його прозові російськомовні твори. Читаю і українських поетів, як сучасних постмодерних, так і минулих, футуристів та неоавангардисті в. Матеріал став тією платформою, де висловила своє ставлення до того, що є.
Цитата
 
 
+4 # Наталя 10.03.2013, 12:31
Цитую Марія:
після шкільної програми з літератури мене нудить від Франків і Шевченків... А ці постійні примусові загоняння студенток філфака до пам'ятника Кобзареві на всі свята взагалі ні в які ворота не лізе... Респект автору

Значить ви належите до тих, про кого я казала в своєм пості "...а ті, хто не знають, то і не знатимуть і не захочуть знати ні за вашим рецептом ні без нього. Їм більше не треба знати ні про Шевченка ні про кого іншого, бо вони за своєю природою до цього не прагнуть і не знайдеться сили, яка б їх до цього спонукала..." По-моєму, тут проблема не в шкільній програмі, хоча вона й недосконала
Цитата
 
 
-1 # Марія 10.03.2013, 11:50
після шкільної програми з літератури мене нудить від Франків і Шевченків... А ці постійні примусові загоняння студенток філфака до пам'ятника Кобзареві на всі свята взагалі ні в які ворота не лізе... Респект автору
Цитата
 
 
+4 # Наталя 09.03.2013, 18:49
І взагалі не згодна, що Шевченка не читають, і для того, щоб читали треба якась "приправа". Автор, напевно, спілкується з якимись дітьми підземелля
Цитата
 
 
+4 # Наталя 09.03.2013, 18:43
От читала вас, Світлано, раніше, і ви мені здавалися досить адекватною журналісткою. До цієї публікації... У мене подібні "мыслеизлияния" асоціюються з бузиновщиною - бажанням пропіаритися на імені Шевченка. Кажіть про себе, а не про всіх, що звичний нам Шевченко нібито вже не цікавий. Хоча я "за", щоб знати про нього більше, але те, що ви перелічили тут, як нову "приправку", жодним чином не характеризує поета якось по-новому, бо говорить знову ж таки тільки як про письменника і художника. Освічені люди і так усе це знають, а ті, хто не знають, то і не знатимуть і не захочуть знати ні за вашим рецептом ні без нього. Їм більше не треба знати ні про Шевченка ні про кого іншого, бо вони за своєю природою до цього не прагнуть і не знайдеться сили, яка б їх до цього спонукала.
Цитата
 
 
+4 # жорж 09.03.2013, 10:46
схоже, у самого автора допису стереотипи щодо Шевченка, адже є купа нових інтерпритацій та прочитань цього автора.(та сама Оксана Забужко), далеко не селянських і не традиційних.
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити