Дар’я Чистиліна: «Компанія мала можливість переводити співробітників із зони АТО на роботу в маркети на мирній території України…»

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 387


Більшість людей зазвичай шукає виправдання своїм негараздам. Мовляв, мало грошей, тому що робота «не та». Немає розвитку, бо місто маленьке. Немає особистого життя, тому що гарних холостих парубків не лишилося. Подібні скарги на життя від людей, що мають усі умови для успішності, здаються дуже дивними. Особливо на тлі таких історій, як наша сьогоднішня. Дар’я Чистиліна – ровесниця незалежної України. Їй було 23 роки, коли всі життєві плани перекреслила війна, що розпочалася в її рідному Донецьку. Але це не зломило молоду дівчину. Заручившись підтримкою свого працедавця – компанії «АТБ», вона переїхала до Кіровограда. В малознайомому місті Дар’я призвичаїлася до нової роботи, просунулася вгору по кар'єрних сходах, знайшла супутника життя, вийшла заміж і тепер чекає на поповнення в родині. І усе це за досить короткий період часу. Зараз дівчина працює заступником керуючого магазином «АТБ» на Жадова.

– Дар’я, Ви така молода і вже працюєте на високій та відповідальній посаді. Як вважаєте, вдалося б досягти таких самих результатів, якби обрали іншу сферу діяльності? Яку роль зіграв той факт, що Ви прийшли на роботу до «АТБ»?
– Для мене ця компанія є першим і, отже, поки що єдиним працедавцем у житті. Я завершила навчання на економічному факультеті Донецького національного університету в 2013 році. А вже у 2014 влаштувалася бухгалтером-оператором в один із маркетів нашої мережі.

– Це був свідомий вибір чи збіг обставин?
– У відділі кадрів працювала моя знайома. Вона і запросила на співбесіду, яку я успішно пройшла. Це був дійсно найкращий магазин. Я потрапила у чудовий і дружний колектив, з багатьма співробітниками я підтримую зв'язок й досі.

– Що сталося потім?
– Я тільки-но влилася у роботу, як почалися бойові дії. Магазини стали закриватися, ніякої роботи не було. Я поїхала до Кіровограда, де жила моя подруга. Завдяки тому, що мережа «АТБ» об’єднує велику кількість магазинів у різних містах, компанія мала можливість переводити співробітників із зони АТО на роботу в маркети на мирній території України. Я зв'язалася з керівництвом і попросила контакти відділу кадрів у Кіровограді. Зателефонувала тутешнім менеджерам і зустріла дуже привітних людей. Мені сказали, що в місті є вакансія за моїм профілем, запросили мене на цю роботу, а місце за мною закріпили до мого приїзду.

– Дійсно приємно, коли працедавець так піклується про своїх співробітників…
– Це ще не все. Мені відразу ж запропонували підтримку, мовляв, якщо потрібно, то допоможемо з переїздом, пошуком квартири й з будь-якими іншими побутовими питаннями. Я вже знала, де житиму в Кіровограді. Як тільки приїхала, буквально наступного ж дня вийшла на зміну.

– Як Вас тут зустріли?
– Це дуже хороший магазин і дуже хороший колектив. Мене тут чудово прийняли. Як переселенець я за це найбільше хвилювалася. Але дарма. На мене вже чекали. Усі розпитували, як я доїхала, чи є у мене місце, де жити, тощо.

– В процесі адаптації до робочих процесів теж допомагали?
– В мережі «АТБ» діє єдина система стандартів, тому все, що стосується робочих процесів, для мене не стало чимось новим, я все знала. Проте допомогу пропонували. Причому співробітники не лише конкретного магазину (на Маланюка), а й інших маркетів мережі. Я з усіма «атебешниками» в Кіровограді познайомилася, адже місто невелике, магазинів не так багато. Тому спочатку співробітники дізналися про мене, а потім я знайомилася з усіма.

– Як далі складалася Ваша доля?
– Я поступово освоїлася в Кіровограді, стала жити окремо від подружки. На роботі все було добре. Я недовго пропрацювала товарознавцем, а потім пішла вчитися в освітній центр «АТБ», щоб підвищити кваліфікацію. Тепер я обіймаю посаду заступника керуючого магазином на Жадова.

– Чим Кіровоград, на Вашу думку, принципово відрізняється від рідного Донецька?
– Тут люди мають інший менталітет. Я пов'язую це з тим, що там промисловий мегаполіс, а тут все-таки більш аграрний регіон. Місто не таке велике, багато мешканців знають один одного. А що ж до самих людей, то вони скрізь однакові. У будь-якому населеному пункті можна зустріти як справжню людину з великої літери, так і негідника. Я дотримуюся принципу, згідно з яким ставлення до тебе залежить від того, як ти сам ставишся до людей. Це використовую і в роботі. Не можна, приміром, сказати, що я суворий керівник. Але за певних обставин, коли співробітники відверто «перегинають палицю», можу бути досить жорсткою. Хоча й упевнена, що будь-які проблеми та конфлікти краще вирішувати мирним шляхом.

– Продовжуючи тему, чи можу я поставити Вам запитання про плани повернутися до Донецька?
– У мене там залишилися батьки. Вважаю, що не вдасться переконати їх поїхати, бо там залишилося усе майно та квартира. Страшно усе це залишати, адже люди розуміють, що потім просто нікуди буде повертатися.

– Тобто думки про повернення все ж таки є?
– Я навряд чи повернуся до Донецька. Знаєте, після переїзду до Кіровограда я вже побувала вдома. Це вже не те місто, не таке, яким воно було раніше. Відповідно, немає бажання туди повертатися, та й чоловік не зрадіє від цієї ідеї.

– Як давно ви змінили свій сімейний стан?
– Ми зіграли весілля у вересні 2015 року. З майбутнім чоловіком, до речі, познайомилася вже у Кіровограді. Він місцевий. Зараз чекаємо на поповнення в родині.

– Вже знаєте, хто у Вас буде?
– Хлопчик! У колективі усі дуже зраділи цій новині, проте не хочуть, щоб я йшла у декретну відпустку.

– Те, що звичайні співробітники не хочуть Вас відпускати, є дуже яскравою характеристикою Дар’ї Чистиліної як керівника. Ви плануєте потім продовжувати трудову діяльність?
– Гадаю, що після декрету працюватиму далі в «АТБ». Мені б дуже цього хотілося.

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити