Хто ж насправді так старанно розхитує "сирійський човен"?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 613

У вівторок в інформаційній агенції «Інтерфакс-Україна» відбулася очікувана багатьма прес-конференція за участю нещодавно звільненої із сирійського полону Інтернет-журналістки Анхар Кочнєвої. Жінка, як вже повідомляла «Гречка», прямує до Москви, аби побачитись із донькою. Далі – знову Сирія…
- Ми раді, що є люди, які потребують правди, які не задовольняються сфабрикованою картинкою «Аль-Джазіри», - сказала на початку сьогоднішнього заходу пані Кочнєва. - Тому й назвали цю зустріч «Події у Сирії: міфи та реальність». Моя історія – крапля в морі. В одному Дамаску зараз викрадено десь близько семи тисяч людей. Серед таких є й іноземці, й сирійці. Мені казали, що якісь двоє мадярів сидять у полоні з травня минулого року, ними ніхто не займається, угорський уряд визнав отих бандитів, тому сирійська сторона не має можливості надавати їм підтримку. Ті мадяри покинуті усіма, забуті. Коли подібні речі трапляються з іноземцями, про це хоча б хтось говорить, здіймає галас. Та ніхто не замислюється: а що ж відбувається із самими сирійцями? Йде геноцид шиїтської частини населення. За альтернативну думку можна бути по-звірячому вбитими, закатованими.

А ДІТЕЙ НАВІЩО ВИКРАДАТИ?!
- До Сирії приїздить чимало журналістів. Проблема полягає в тому, що вони пишуть не матеріали й репортажі, а виклад. Тобто, подивились чийсь сюжет, почитали, переіначили – і видають за своє власне. Перевірити ж, наскільки це відповідає правді, пересічна людина не в змозі, бо вона не спеціаліст.
Простий приклад: 10 травня минулого року були два страшні вибухи, подвійний теракт (в тому числі підірвали машину з тисячею кілограмів тротилу), постраждали загалом понад чотирьохсот чоловік. «Аль-Джазіра» ж стверджувала: «Ні, це сам Башар влаштував, а жертви – то є вбиті прибічники опозиції, їх спеціально підірвали…». Я залізла у ківш екскаватора, побачила розбитий шкільний автобус: нікого, крім дітей, в тому розбитому автобусі не було; а на самій машині лежала іграшка…
Рік тому по сирійському ТБ виступала жінка з провінції Хама, яка зібрала 30 тисяч підписів проти війни. За це бандити вбили її 12-літнього сина, зняли похорон дитини, видавши її за «жертву режиму», після чого… не дали поховати тіло. Жінка потім звідти втекла, розповіла, як відбувалося насправді, однак… нас ніхто не чув, бо ми відімкнені від світу.
Мене заступник міністра іноземних справ Сирії урочисто передавав послам Росії та України. Він розповів: «За те, що я працюю в уряді, до будинку, де мешкає мій 86-річний батько, вдерлися бандити і почали виносити старого. Прийшов якийсь родич, здійняв галас, почав битися з непроханими гостями. Дідусь скористався моментом, вибіг на вулицю, почав кликати на допомогу інших родичів. Бандити змушені були полишити дім, однак викрали 13-літнього племінника. Вже два тижні як про хлопця нічого не чути…».
Точно така ж історія була в однієї артистки в Алеппо. Теж вкрали дитину, намагалися на жінку тиснути, аби вона поміняла позицію.

СТАТИСТИКА НА ТУРЕЦЬКИЙ МАНЕР
- Ті, хто більше всіх кричать, ніби в Сирії тепер свобода й демократія, або давно не були в країні, або… їм заплачені гроші. Я можу сказати конкретно по Москві: коли у працівника якоїсь малесенької «Шаверми» з’являється власний ресторан на Таганській площі, то… тут щось не те…
Є така собі нібито екологічна організація «Авас», базується у Берліні. Приїздила Стефані Бранкафорте, викликала до кафе людей поодинці (це була вербовка). Я їй сказала, де її справжнє місце… Поруч сидів якийсь чоловік, потім хапав мене за рукав: «Дівчино, ви праві, вони справді сволочі, ось в мене чарка горілки і я п’ю за ваше здоров’я!».
Сирію я відвідую з 1999 року як турагент. Це дружня країна, що опинилася в біді, повернутися спиною до неї не можна. В якості перекладача я працювала з чотирнадцятьма ЗМІ, в тому числі з українським каналом «1+1». НТВ там 21 день перебувало, РТР приїздило разів 8.
Нібито «правозахисні організації» кричать, мовляв, армія вбиває народ. Насправді ж народ вбиває зовсім не армія. Можна стати жертвою теракту, можуть бандити прийти додому. Здійснюється злочин проти 23 мільйонів людей.
Офіційно вважається, ніби жертв «звірств Асада» 100 тисяч людей; але про 120 тисяч жертв з протилежного боку мовчать!.. Чимало журналістів загинули за те, що писали й передавали правду. Не були б ми об’єктивні, може, й не чіпали б нас.
Для Вільної армії у Туреччині понашивали одностроїв. От зверніть увагу на 8-значні номери, що є на формі кожного. Виходить начебто 11 з лишком мільйонів. Але ж, пробачте, в країні всього 23 мільйонів громадян, з них є родини з сімома-вісьмома дітьми; жінки є, старі. Звідки майже 12 мільйонів чоловіків, які нібито підтримують…оте?!
Насправді ж тих людей мало. Проте десяток озброєних можуть захопити маленьке село, поставити снайперів задля контролю вулиць, – і все поселення під їхньою владою. Оця меншість й намагається, як це зазвичай буває, видавати себе за більшість та, виправдовуючи свою діяльність, надати собі певну легітимність.

ЯКЩО ВОНИ ТАКИ ПЕРЕМОЖУТЬ АСАДА – ТО НЕВДОВЗІ ПЕРЕГРИЗУТЬСЯ МІЖ СОБОЮ
- Опозиціонери, котрі перебувають у Москві, Стамбулі чи Парижі, не знають, що про них думають ті, хто зі зброєю власне воюють. А ті кажуть: «Ми їх і близько до влади не пустимо!». Тобто буде гризня, якщо не дай Бог Вільна армія все-таки прийде до влади на американських багнетах (бо інакше не виходить!).
Та й зараз між собою гризуться одна з радикальних груп, що визнана США терористичною, та більш поміркована. У першій дійсно багато найманців. А ті, в кого я була, - сирійці, вони не настільки кровожерливі. Тієї ж зими були викрадені двоє росіян та італієць, вони, можливо, знаходились у тих же людей. Вони кажуть, що ставлення до них було достатньо непогане. Мені щодень не казали: «А знаєш, ми тебе завтра вб’ємо!», такого не було взагалі. Попервах охоронці повторювали: «Ти незабаром будеш вдома, побачиш доню…». Ставлення з часом змінилося, мабуть, з-за проблем із психікою, бо людина один день гарна, інший – погана.
За 5 місяців мене повністю виключили з інформаційного простору. За цей час в країні стало гірше: в опозиціонерів з’явилися «стінгери», гвинтівки з оптичним прицілом за $10 тисяч (при зарплатні бойовиків у $100).
Коли мене везли назад трасою від Хомса до Дамаска, то, якщо раніше там було одне спалене кафе та кілька розбитих автосалонів, - тепер немає жодного цілого будинку. Мабуть, бойовики займають ті будівлі і армія змушена звідти їх «викурювати». Дамаск раніше був абсолютно спокійним містом, а зараз й там чутно якісь обстріли, падіння важких снарядів. Тобто бандити звідкись дістають важке озброєння за чималі гроші.
З одного боку, світська Сирія не потрібна країнам Затоки, тій же Саудівській Аравії. Там можна саудітам прокласти газопровід, відключити Сирію від великого газового покладу, недавно знайденого. Та й Катару Сирія не потрібна – бо в тих вельми заможних країн з’явиться конкурент.

А ЖИТИ В СИРІЇ БУЛО НЕ ТАК ВЖЕ Й ПОГАНО. ЯК І ЗА ЧАСІВ СРСР, НАПЕВНО
- Ринок у 23 мільйони чоловік – це багато. Можна було б непогано заробляти, надто в світі криза. Сирія тим була незручною, що в ній вироблялося все, причому досить дешево. Там свої ліки, свої власні автівки складалися. Упродовж останніх 10 років країна зробила гігантський крок уперед.
Зараз. за офіційною інформацією, в Алеппо та Алеппській області крадуть обладнання з заводів й вивозять до Туреччини. Вивезено повністю півтори тисячі заводів! Або телефонують власникові: «Давай-но таку от суму грошей - і ми тобі назад повернемо…». У заручники беруть навіть заводи. Себто – натуральний розбій.
Дійсно, іноді трапляється, що вертоліт урядових військ скидає вибуховий пакет. А загалом армія уникає наземних операцій, прагне діяти обережно. Бо ж як пройти танкам чи піхоті, якщо поле заміноване?
Десь за 2 дні до мого звільнення бойовики обстріляли нафтозавод у Хомсі. А якби вибухнули ємності з газом? Була б пустеля після цього!
На окремі населені пункти, на автотраси вилізають оті «товариші», що з ними робити? Терпіли їх 2 роки. Природно, армія намагається застосовувати якесь важке озброєння. А що робити?..
Є така собі організація національного примирення, з кожного боку зібралися по 20 чоловік, обіймалися, браталися. Тих, хто прийшли з боку опозиції, всіх убили. Миритись не дають.
У новому парламенті та уряді Сирії є декілька представників від опозиції, вони обрані у законний спосіб.
За мене просили 50 мільйонів доларів, при цьому якось доглядати мене, аби я не здохла, не зуміли. Як можна дати таким людям країну в руки, якщо лише одна звичайна жінка виявилася їм не під силу? От прийдуть до влади – і корупція буде ще більшою, ніж зараз. Так, з нею шляхом реформ намагаються боротися, та заважають ззовні – убиваючи людей, розриваючи економічні зв’язки, так потрібні Сирії.
Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити