Причина злочинності на Кіровоградщині: не сформувався інститут сімейних цінностей?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 610

Чому діти йдуть на злочини? Це питання вже багато років залишається актуальним. І хоча, за останніми даними Міністерства сім’ї та молоді, рівень правопорушень серед неповнолітніми, зменшується, скоєні ними злочини стають жорстокішими.
Залежно від географії, різниться і причина злочинів. У сільській місцевості на злочин найчастіше йдуть діти, які ростуть у так званих неблагополучних сім’ях або родинах з низьким достатком. Інколи дитина, щоб вижити, змушена, наприклад, красти або жебракувати. У таких випадках виникає цілий ряд запитань до органів опіки та піклування, освіти, служб у справах дітей, міліції. Де ж були ці служби, коли дитина потребувала допомоги? Чому не забила на сполох громада?
У Кіровограді часто порушують закон діти із (на перший погляд) абсолютно благополучних сімей, котрим, як то кажуть, нудно жити, немає чим зайнятися. У таких випадках найчастіше мають місце злочини заради злочину.
Часом, місцем злочину стає і школа. Жорстока поведінка однолітків уже давно не новина. Іноді до рукоприкладства під час виховання вдаються і вчителі.
«На Кіровоградщині не сформувався інститут сімейних цінностей» – саме так минулого тижня, на семінарі «Сучасні тенденції і практики підтримки молоді у конфлікті із законом» Сергій Давидяк, директор обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, пояснив громадським активістам сумнівну першість області за рівнем соціального сирітства.
Соціальне сирітство – соціальне явище, спричинене ухиленням або відстороненням батьків від виконання батьківських обов’язків по відношенню до неповнолітньої дитини. Соціальні сироти – це особлива соціально-демографічна група дітей, які зосталися сиротами при живих батьках. Воно ж є одним із факторів сприятливих для розвитку дитячої злочинності.
Якою б не була причина злочину, скоєного малолітніми, знач-ну частину відповідальності за це несе і родина.
Згідно зі ст. 51 Конституції України, кожен із подружжя має рівні права і обов’язки у шлюбі та сім’ї. Батьки зобов’язані утримувати дітей до їхнього повноліття. Крім суто матеріальних обов’язків з належного піклування про здоров’я дитини, батьки зобов’язані дбати і про моральний розвиток свого чада (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Варто задуматися, що якщо сьогодні ви не звернете увагу на дрібну невихованість – кинуту на землю жуйку чи обгортку від цукерки − завтра з такою ж легкістю дитина «наплює» на заборону вживання алкоголю і куріння, або ж і на те, що красти не можна.
Важливим моментом сімейного виховання є довіра дітей до батьків. Якщо дитина не боїться обговорювати з вами свої проблеми, ви знайомі з друзями дитини, лише тоді ви можете бути впевненими в тому, що біда їй не загрожує. Коли син чи донька бачать у батьках захисника, знаходять з ними спільну мову, виховані з погляду моралі – шанс, що вони потраплять під вплив «поганої компанії», мінімальний.
Якщо у спілкуванні з батьками у дитини є проблеми, то долучатися до їх розв’язання мали б шкільні психологи та соціальні педагоги. Проте, такі спеціалісти навіть не у всіх школах є. Педагогічні працівники, згідно з вимогами ст. 56 Закону України «Про освіту», зобов’язані настановами та особистим прикладом утверджувати повагу до принципів загальнолюдської моралі. На жаль, за нинішньої системи, коли вчитель у сучасній школі і швець, і жнець, чекати, що саме про вашу дитину з десятків підопічних турбуватиметься педагог, не варто. Хочеш зробити щось добре – зроби сам! Школа може стати лише підмогою.
Якщо неповнолітні злочинці, старші 14 років, потрапляють до дитячих виправних колоній, то молодші – до спецшкіл соціальної реабілітації. Тут, як і у звичайній школі, діти отримують середню освіту, щоправда, є і свої особливості – карцер для непослухів, спальні типу казарми.
Минулого року Кабінет Міністрів ліквідував п’ять з 11 загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації для неповнолітніх правопорушників. Учні ліквідованих шкіл, згідно з документом, мали продовжити навчання в інших школах соціальної реабілітації, одна з яких – Балахівська (Кіровоградська область, Пет-рівський район).
Чому ліквідували школи? Такою була вимога ООН, адже подібна форма перевиховання в Європі вже давно відсутня.
Проблемою ж стало те, що закривати школи погодилися, а от чим їх замінити, як все ж працювати з малими правопорушниками – не вирішили, до того ж, ввели новацію – тепер, за заявою батьків, у спецшколу приймуть будь-яку дитину, каже Сергій Буров, член правління Української Гельсінської спілки. Він переконує, що у спец-школах, які залишилися, педагоги прагнуть допомогти дітям, проте не знають новітніх методик. Потрапивши у спецшколу часто із найскрутніших умов, коли діти не мали навіть власного кутка, вони потрапляють у казарму, де навіть власної тумбочки не мають. На думку активіста, перевиховувати проблемних дітей можна, лише шукаючи нові методики та надавши їм те, чого вони були позбавлені – довіру і відчуття родини.
Варто пам’ятати, що немає диму без вогню, і у дитячих злочинах винне суспільство.

Анастасія ДЗЮБАК

"Нова газета"

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити