Чому сніг для України став надзвичайною подією?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1788

«Та такої зими не було, як ця весна!». Фразу, запущену в маси офіціозним радіо, прості українці щораз повторювали впродовж останнього вікенду. Другий «афоризм» з тієї ж серії: «В таку погоду добрий господар навіть снігоприбиральну техніку на вулицю не вижене!». Хоча за неповні 10 годин тільки на Київ випало 40 мільйонів тонн снігу! За останні 100 років такого ні російські, ні німецько-фашистські, ні радянські, ні українські метеорологи не фіксували.


- Стривайте, тролейбус, можливо, не поїде, - чую від житомирського кондуктора, який відмовляється брати від журналіста «Гречки» півтори гривні за квиток. - Щойно нам по мобільному головний диспетчер передав, мовляв, маршрут скорочуйте наполовину, рухатися можна лише до центру міста, далі дороги ніхто не посипав.

 

Пасажирів на кінцевій «Залізничний вокзал» небагато. Якщо черговий рейс скасують, аж надто значних збитків житомирському ТТУ завдано не буде.

Через хвилин 15 ми таки рушили. Правда, шкутильгали до Московського проспекту, замість звичайних дев'яти-десяти хвилин, всі сорок.

Погодна аномалія тільки-тільки стартувала.

Сказати, ніби стихія обрушилася на мирні українські міста раптово, було б явним перебільшенням. У повідомленні Гідрометцентру за середу йшлося: «У Києві у зв'язку з переміщенням активного циклону вдень 22 березня і протягом 23 березня очікуються складні погодні умови: сильні снігопади, сильні хуртовини, снігові замети, посилення швидкості вітру до 17-22 м/с, на дорогах ожеледиця».

Першими в ситуації зорієнтувалися чекісти. У понеділок у них професійне свято, День створення СБУ. Діючих контррозвідників та ветеранів КДБ СРСР начальник управління по Житомирській області Олександр Наумов (до слова, наприкінці дев’яностих - початку нульових він служив особистим охоронцем у тодішнього губернатора Донецької області Віктора Януковича) постарався у п’ятницю надовго не затримувати. Вже до 17-ї години вечора офіцери з найвіддаленіших підрозділів мали можливість дістатися до постійного місця служби.
До теми СБУ ми ще повернемося.

Наразі ж опишу, як виглядав Житомир у першу добу розгулу стихії.

Замети на вулицях і на подвір’ях багатоповерхівок сягали від півтора до двох з половиною метрии заввишки. Легкові автомобілі, що їх власники зранку вирішили «пощадити», не розігріваючи мотор, були заховані від автокрадіїв під снігом більш ніж надійно. Тролейбус, яким я слідував від вокзалу по Київській, «не поспішав» саме з цієї причини, - щоб не зачепити чийсь транспортний засіб, що став «на прикол» біля узбіччя. В таку заметіль машина перетворювалася на «невидимку» за лічені хвилини...

Більш-менш чисто було хіба що на Пушкінській, біля будівель обласної філармонії та музичного училища. 20 березня, в день народження геніального радянського піаніста Святослава Ріхтера в його рідному місті на річці Тетерів відкрився традиційний музичний фестиваль. Ну хто з організаторів міг припустити, що імениті гості з багатьох шанованих країн у світі виявляться не в змозі здолати якихось 132 кілометра київської траси?! Тим з артистів, хто заздалегідь оселився в житомирських готелях, теж навряд чи позаздриш. Бо метрам довелося дивитися з філармонічної сцени, в кращому випадку, в напівпорожній зал.

Саме 132-кілометровий відтинок автошляху міжнародного значення «Київ-Чоп» у ці дні і ночі став пасткою для водіїв та їхніх пасажирів.

Наводжу монолог народного депутата України Олександри Кужель:
- З ранку пролунав дзвінок - мені зателефонували автомобілісти, вже другу добу стоять у величезній пробці на Житомирській трасі. Вона розтягнулася від 19 до 80 км. У людей немає води та їжі, у багатьох скінчилося паливо, холодно, в машинах - жінки і діти. Просять допомоги. Дзвоню в приймальню Президента. Коротко розповідаю про те, що людям другу добу ніхто не приходить на допомогу, і прошу негайно почати операцію по їх звільненню зі снігового полону. /До речі, абсолютно незрозуміла позиція самого Президента. У країні НП, а де при цьому керівник держави, чим зайнятий?/ З адміністрації мене переадресовують до МНС. Там повідомляють, що про ситуацію обізнані, і на трасу спрямовані трактор і БТР. Знову зв'язуюся з бранцями, застряглими на трасі. Вони кажуть, що дійсно бачать техніку, тільки вона розчищає зустрічну смугу, а до них дістатися не може - заважає відбійник. Знову - дзвінок до МНС. Питаю, чи не можна численні загони добре відгодованих на наші податки «Беркута», «Грифона» та інших формувань із страхітливими назвами скерувати на допомогу людям? Не тільки ж опозицію їм на мітингах розганяти, може, послужать ще й українському народові, не тільки Сім’ї? Відповідь: «Вони нам не підкоряються». Знову приймальня Президента. Те ж питання - чи може Президент віддати наказ своїм формуванням про виконання їх прямих обов'язків - служінню людям, які їх утримують? Радять звернутися в приймальню Азарова. Дзвоню в приймальню Азарова. Там перенаправляють в приймальню Олександра Вілкула. Він проводить селекторну нараду з боротьби зі стихією. Коли звільниться - йому передадуть моє прохання зв'язатися. Чекаю дзвінка.

Схоже, Олександра Володимирівна, зразкова дружина, мати двох синів, таки не дивилася у п’ятницю футбол з Варшави. А там, між іншим, національна збірна України «зробила» господарів з рахунком 3:1. Серед тих, хто знаходилися у VIP-ложі стадіону «Народови» поруч із президентами Польщі та Угорщини, якраз і можна було угледіти главу української держави Віктора Януковича із головою Київської міської державної адміністрації Олександром Поповим. Звичайно, їх невеселі обличчя після закінчення матчу говорили про почуття співпереживання полоненим снігової стихії.

Перший заступник містоуправителя О. Мазурчак у п'ятницю, коли Київ уже на чверть накрило снігом, теж не сидів без діла. Супроводжуваний чималим журналістським пулом, Олександр Володимирович відвідав Київський зоопарк, в якому оголосив, що бере під особисту опіку карпатську рись.

З'явитися «в ящику» (якщо вже його бос Попов разом із Президентом країни полетів на футбол) або на якийсь FM-станції, пояснити ситуацію, підтримати киян бодай морально пан Мазурчак порахував нижче власної гідності. Так само як і розпорядитися про те, щоб всі наявні в розпорядженні міста евакуатори очистили узбіччя від припаркованих машин хоча б у центральній частині тримільйонного міста.

Оскільки і це не було зроблено, кияни та гості української столиці нахапалися «позитивних» емоцій на рік наперед.

На вулицях спостерігалися 10-бальні затори (особисті автомобілі, «аварійки», «швидкі» та інкасаторські машини витягувалися у багатокілометрові «стоячі» вервечки), повз/між них тупотіли сотні тисяч людей, які сподівалися за кілька годин «прогулянки» дістатися до будинку. Деякі заночували в офісі або ... в автосалоні. Вокзал «Київ-Пасажирський», як і менш великі приміщення, був заповнений вщерть; до того ж потяги звідусіль спізнювалися в середньому на 10 годин (це тільки за офіційними даними!). Аеропорти «Бориспіль» і «Жуляни» теж намагалися не відставати, раз за разом скасовуючи авіарейси. Таксисти за доставку клієнтів від станції метро до не найвіддаленіших мікрорайонів лупили по 40 гривень. З кожного! У продуктових магазинах вичерпалися запаси хліба, народ масово розкуповував будь-які супутні продукти. Підвозити ж нові було неможливо: у зв'язку з несприятливим становищем на дорогах ДАІ заборонила в'їзд в місто будь-якому автотранспорту, включаючи «продуктовий».

Все це було б не так сумно, якби вдобавок не з'ясувалося, що контроль за прибиранням снігу був доручений... вгадайте, кому? Якщо думаєте, що армії, міліції, внутрішнім військам або МНС, - помилитеся. Олександр Мазурчак, той самий опікун карпатської рисі, оголосив: кількість снігоприбиральної техніки на міських вулицях перевіряється ... контррозвідниками.

По прочитанні цієї новини склалося стійке відчуття, ніби я потрапив до Задзеркалля. З одного боку, ніхто той вивезений сніг не зважуватиме, про це «Гречці» нещодавно вже казав керівник Інституту міста Олександр Сергієнко. Тобто, гроші, виділені комунальним підприємствам та іншим, не комунальним (про що заявив глава уряду Микола Азаров), напевно розкрадатимуться. З іншого, - принаймні до сьогоднішнього дня я собі не уявляв співробітників Ленглі й ФБР, що дефілюють нью-йоркськими авеню з метою перевірки кількості снігоприбиральної техніки на Манхеттені. Виходить, що і в понеділок, у своє професійне свято офіцери СБУ документуватимуть випадки завищення керівниками структур (включаючи босів терміново відряджених до Києва грейдеристів з Полтави) даних про задіяну в боротьбі з негодою техніку?!

У минулі вихідні з боку локомотивних депо неодноразово лунали 5-хвилинні «колективні» гудки тепловозів і електровозів. Така у залізничників традиція: у момент виносу тіла будь-кого з їхніх колег проводжати його прощальним сигналом.

Скільки людей протягом трьох діб кошмару не дісталися до моргів та до цвинтарів, скільки грошей витрачено на перенесення похорону і повторні поминки? Зрозуміло, що за нерозчищені дороги до моргів, кладовищ і лікарень нікого не каратимуть.

Натомість за «непропіарену» рись спитають по повній програмі!

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити