Кіровоградська молодь за рівноправність та обов’язкову наявність штампу у паспорті (ОПИТУВАННЯ)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 805

«Сім’я – це суспільство у мініатюрі, від цілісності якого залежить безпека всього великого людського суспільства» - зазначив якось австрійський громадський діяч Ф. Адлер. Втім це і не дивно, бо саме до двох головних виборів у житті кожної людини є, поряд із визначенням майбутньої професії, вибір створювати сім’ю чи ні.

Від успішності цього вибору залежатиме успішність людини у суспільстві, а значить і успішність суспільства загалом, бо воно і складається з маленьких «я». Про важливість вибору, відповідальність за нього студентам розповідали у бібліотеці ім. О. Бойченка під час лекції «Подружнє життя: права і обов’язки». Юні слухачі, на жаль, з несерйозністю поставилися до почутого, втім своїми декількома фразами встигнули показати своє ставлення до сімейного життя, прав та обов’язків у ньому. Висловили думки і з приводу весіль «по зальоту», і з приводу поділу обов’язків на жіноче і чоловіче. «Гречка» вирішила масштабніше дослідити сучасну тенденцію думок молоді щодо часу створення сім’ї, її важливості у житті кожної людини і держави загалом.

 

Стаття 21 Сімейного кодексу України говорить, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до змін, що були внесені до законодавчого документу 15 березня минулого року, шлюбний вік для чоловіків та жінок встановлюється у вісімнадцять років. Сьогодні часто говорять про тенденцію пізніх шлюбів, втім відповіді опитаних показали дещо іншу картину. Із 110 респондентів віком від 18 до 30 років 65% зазначили, що найсприятливішим віком для одруження є 20-24 роки, 32% вважають, що шлюб буде міцним і довгим, якщо його заключать у 25-30 років. По 2% опитаних вважають що одружуватися треба після 30 років і після 40, коли вже побудована кар’єра, придбаний будинок і машина.
Активно трапляються випадки і ранніх шлюбів, причиною чому зазвичай стає передчасна вагітність. 57 % респондентів відповіли, що у разі «зальоту» обов’язково справлятимуть весілля, 25 % відповіли, що залишать дитину собі без згоди партнера (ймовірно серед цих людей здебільшого були дівчата, хоча під час лекції у бібліотеці такий варіант озвучували саме хлопці). Лише 1 % зазначив, що небажана вагітність буде перериватися, ще 16 % зазначали, що подальшу дії залежатимуть від обставин, але такі речі потрібно планувати заздалегідь.

w2

Пара може називати себе сім’єю, якщо живе під спільним дахом, що є головною умовою сім’ї за Сімейним кодексом. Поговорюють зараз багато і про так званий громадянський шлюб, який хоч за законодавством шлюбом не вважається, але є популярним. Проте статистика знову ж таки показала зовсім іншу тенденцію: лише 12 % виявили бажання проживати із незаштампованими паспортами, майже половина – 45 % - зазначили, що печатка у документі – це можливість відгуляти весілля, взяти прізвище чоловіка/дружини, похизуватися весільними фотографіями та обручкою. 29 % відмітили, що реєстрація шлюбу є запорукою стабільності, впевненості, що разі розлучення діти отримуватимуть аліменти, а майно буде поділено згідно закону.

Згідно із статистикою по нашій області на 100 % одружень припадає 75 % розлучень. Незважаючи на реальні цифри 34 % майбутніх сім’янинів зауважують, що у будь-якому випадку намагатимуться залагодити усі конфлікти мирним шляхом, не вдаючись до крайніх дій, себто розлучення, 26 % опитаних зазначили, що розлучення не буде, бо діти не можуть жити у неповній сім’ї. За традицією, що склалася в Україні, дитина після розторгнення шлюбу залишається з матір’ю, батькові ж віддають дітей у поодиноких випадках. 11 % респондентів відповіли, що у разі розлучення зважатимуть в першу чергу на бажання дитини, на те, з ким їй буде корисніше і зручніше залишитись, втім 18 % категорично заявили, що заберуть не лише дитину, а й усе майно. Лише 4 % підпишуть усі угоди, заради того, щоб уникнути судових засідань чи стресів, 2 % зазначили, що такі проблемі вирішить шлюбний договір, який підпишуть ще до весілля.

w1

Згідно із Сімейним кодексом України, зокрема статтею 93, шлюбний договір регулює майнові відносини між подружжям, втім не може регулювати особисті стосунки. А от у Чехії, наприклад, такий документ може визначати навіть кількість зрад чи філіжанок кави на тиждень. Та за статистикою кіровоградського управління юстиції, починаючи з 2003 року у Кіровограді не було зареєстровано жодного шлюбного контракту. Про непопулярність цього документу серед молоді свідчать і результати опитування: лише 5 % опитаних зазначили, що обов’язково підпишуть шлюбний договір, 59 % відповіли, що наявність цього документу залежатиме лише від бажання партнера, а 35 % взагалі вважають договір непотрібним, бо саме він стає головною причиною сварок ще до весілля. Проте ті, які згодилися б заключити контракт, головними пунктами документу все ж назвали умови поділу майна (28 %), умови розподілу бюджету (12 %) та з ким залишиться дитина у разі розлучення (34%).

w3

І досі не з’їли собаку і на темі матріархату/патріархату в українських сім’ях. Учасники «гречаного» опитування враз вирішили питання пріоритетності в майбутніх українських родинах: 70 % опитуваних відповіли, що прагнутимуть у майбутньому до рівноправ’я, 29 % зазначили, що у сім’ї головним має бути чоловік, і лише 1 % (мабуть, заядлі феміністки) проголосували за матріархат. При пріоритетність опитувані визначали скоріше в особистісних стосунках, бо розподіл обов’язків на жіноче і чоловіче ефективним вважають не усі. 72 % відповіли, що усі справи у сім’ї мають робитися разом, 15 % обирають стандартний поділ (жінка миє посуд, виховує дітей, а чоловік заробляє гроші), лише 5 % зазначили, що усе ділитимуть у своїй родині навпіл (одразу згадується анекдот про чоловічі шкарпетки: «Кохана, у нашій родині все ділимо навпіл. Так от одну шкарпетку я вже виправ»), а 9 % зазначали, що розподіл обов’язків непотрібен або ж залежатиме від ситуації.

Як бачимо, сучасна молодь бачить образ своєї сім’ї не зовсім такий, яким він є наразі у суспільстві. Вважати ці цифри запорукою успішних сімей опитуваних, та й успішності усього суспільства як наслідок, не можна. Це скоріше ідеалістичні думки та мрії. Та наміри сьогоднішньої молоді з легкістю можуть заперечити і думки, що також крутяться у цьому світі, з приводу їхньої байдужості до свого майбутнього. Зрештою, думки мають властивість матеріалізовуватись…

Дубина Світлана

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити