Роздержавлення ЗМІ - це кінець "кишенькових" видань чи...?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1246

Днями в “Укрінформі” відбулася знакова для дотаційних засобів масової інформації подія: засідання Міжвідомчої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів “Відкрита розмова”.

Кореспондентові “Гречки” за багаторічну практику досить рідко щастило спостерігати у цій залі подібний “аншлаг”. Втім, воно й не дивно, надто для тих з моїх колег, хто в силу різних обставин міцно “прив'язаний” до влади. Засідання, попередньо призначене на 16 годину, спочатку перенесли на півгодини, потім іще на 15 хвилин. Як виявилося, - з-за сумнозвісних київських “корок”, в які по дорозі з Банкової щораз потрапляла прес-секретар Президента України Дарка Чепак. Без цієї пані, виявляється, нині в офіціозному газетному світі “й вода не святиться”...

 

Відомо, що витрачання державою коштів на утримання власних ЗМІ у більшості країн засуджено як надто “дороге задоволення”. В СРСР традиція поступово переводити друковані органи/газети влади на самоокупність спостерігалася ще з середини “горбачовської перебудови”. Відтоді штат наших шановних видань подеколи суттєво оновився. Проте, притаманий “бюджетникам” консерватизм, небажання ризикувати, критикуючи владців, - залишилися. З появою ж Інтернет-ЗМІ “паперова журналістика” стала збитковою.

Цю тенденцію не могли не помітити й “нагорі”. Бюджетне фінансування “кишенькових” видань міськрад, облрад та облдержадміністрацій скорочується щороку. Частина “неефективних” газет взагалі щезає, ніби їх і не було; таке спостерігається і у столиці, і в регіонах.

З іншого боку, влада наразі не готова повністю скинути як непотрібний “баласт” оті малотиражні видання. Надто у найбільш дотаційних регіонах (до яких, зокрема, статистика відносить Житомирщину та Кіровоградщину). Бо ж хто тоді переконуватиме громадян у тому, що “жити стало краще, жити стало веселіше”?! Погодьмося: забезпечити реальну якість життя набагато складніше, ніж двічі або тричі на тиждень змальовувати ідеальну картинку “процвітаючого орденоносного регіону”...

Розмови про неминучість роздержавлення тривають понад 8 років. У різних обласних центрах регулярно проводять відповідні навчальні семінари для редакторів “районок”, прагнучи заспокоїти людей. Мовляв, ніхто вас не кине у вир “ринкового моря”, враховуючи ваші безсумнівні заслуги перед “сільськими тузами”.
“Районщики” ж здебільшого не вірять. Позаяк держава “кидала” й не таких, як рядові трударі “пера та мікрофону”.

Подекуди співзасновники державних чи комунальних ЗМІ наважуються “зіграти на випередження”, створивши щось на кшталт “медіа-холдінгу районного масштабу”. Кореспондент “Гречки” знайомий з результатами подібних “дослідів”. Фінансові досягнення новоутворених медіа-холдінгів, у найкращому випадку, доволі скромні.

- ... а що ж тоді порадите моїм колегам з “районок”, які не мають можливості “назбирати” хоч мізерну суму рекламних коштів, позаяк в районі немає заможних агрокомплексів чи промислових підприємств?- риторично запитує редактор “Обріїв Ізюмщини” Костянтин Григоренко, голова Асоціації редакторів комунальної преси. - Ми й так змушені весь час “між крапельками” пересуватись. Бо кожна нова владна команда хоче мати “свого” редактора комунальної газети. Більшість редакторів звільнилися саме з цієї причини, не за власним бажанням, приміром, з редакцій газет «Вісті Барвінківщини», «Вісті Красноградщини», «Знамя труда» (Первомайськ), «Червона зірка» (Чугуїв) та інших. Деякі редактори залишили роботу за віком, хоча могли працювати й далі.

ДЕРЖАВНІ ГРОШІ ЗАБИРАТИМУТЬ В ДВА ЕТАПИ

- Зобов'язання провести реформування ЗМІ Україна взяла перед Радою Європи ще у 2005 році, - нагадує голова Національної Спілки журналістів України Олег Наливайко. - Проте тривалий час не вистачало політичної волі. Нині ж, як ніколи, наша країна близька до здійснення цього наміру. Ми, тобто медійні організації, працювали минулий тиждень із Держкомтелерадіо. П'ять наших пропозицій, пов'язані з майном, зі способом реформування, з фінансовою підтримкою на період реформування, Держкомтелерадіо підтримав. По всіх питаннях громадські організації з органом державної влади домовились. Цей проект, що вноситиметься в уряд, ми погодили без зауважень. В ньому два етапи: пілотний проект (він здійснюватиметься на добровільній основі і справа честі нас, громадських організацій та Держкомтелерадіо, - показати, що для "добровольців" цей проект успішний, привабливий і абсолютно надійнпй для журналістів). Міф, ніби ніхто не хоче роздержавлюватись - це абсолютна неправда. Планових якихось показників немає, тобто, скільки буде, стільки й буде. Упродовж трьох років пілотного проекту маємо довести, що знаходимось на правильному шляху. 

Прес-секретар Президента України Дарка Чепак:

- Президент наголошував, що при підготовці цього проекту важлива думка самих журналістів, профспілок і трудових колективів.

Голова Державного комітету телебачення і радіомовлення Олександр Курдинович:
- У законопроекті є кілька радикальних речей і думаю, що протягом 5 років нам вдасться провести саме таку реформу, за яку Україна підписалася, беручи відповідні зобов'язання. Перший етап реформування друкованих ЗМІ - 3 роки, другий - 2 роки. Трудовий колектив має пріоритетне право на визначення форм реформування, так само трудовий колектив самостійно обирає організаційно-правову форму суб'єкта реформування. Офіційні друковані видання перетворюються на друковані видання, засновниками яких є центральні органи виконавчої влади. Крім того, для редакцій реформованих друкованих ЗМІ встановлюється 15-річні пільгові строки надання в оренду приміщень з розміром орендної плати, установленим для бюджетних організацій (як ви розумієте, це досить маленька плата). Також відбувається безоплатна передача майна (крім земельних ділянок) у власність цього новоствореного суб'єкту господарювання - за умови збереження існування друкованого ЗМІ, збереження назви, цільового призначення та тематичної спрямованості. Гарантується державна підтримка реформованим засобам масової інформації за рахунок коштів державного бюджету України. Звісно, є й проблеми, які потребують політичного рішення з боку Кабінету міністрів, оскільки є, на жаль, негативна позиція міністерства фінансів та міністерства економіки.

  ЧОМУ ДОСІ ВАЖКО ЗАХИСТИТИ ПРАВА ПЕРЕСІЧНОГО ЖУРНАЛІСТА?

Незважаючи на наявність у новому Кримінальному Кодексі України окремої суто “журналістської” статті, моїх колег продовжують безкарно бити й принижувати. Мало того...

- ...дію статті 171 Кримінального кодексу про покарання за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів може бути поширено не лише на професійних журналістів, а і на громадських активістів, які повідомляють суспільству важливу інформацію. Така пропозиція обговорюється і є дискусійною, - зазначила президент Асоціації медіа-юристів України Тетяна Котюжинська на засіданні Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів.

- Професійні журналістські асоціації не підтримують широкого застосування статті 171, оскільки дана стаття має на меті захист саме професійної законної діяльність журналіста, - сказала Котюжинська.
Президент Асоціації медіа-юристів повідомила, що на засіданні експертної групи Міжвідомчої робочої групи з аналізу стану додержання законодавства про свободу слова та захист прав журналістів було прийнято рішення внести зміни до статті 171 Кримінального кодексу.

При цьому, за її словами, «єдиним дискусійним питанням» залишається те, чи поширюється дія статті 171 виключно на журналістів, які професійно займаються своєю діяльністю, чи поширювати її також і на осіб, які поширюють суспільно-значиму інформацію, при цьому не будучи журналістами, тобто роблячи це не системно, а, наприклад, одноразово.

- Безумовно, є ризики, які ми довго обговорювали на засіданні експертної групи, і вони полягають у тому, що під виглядом журналістів будуть працювати насправді не журналісти, які будуть вимагати такого самого посиленого захисту і це буде ускладнювати роботу саме професійних журналістів, - сказала Котюжинська.

Вона повідомила, що експерти пропонують внести наступну примітку до статті 171: «У цій статті під професійною діяльністю журналіста розуміється систематична діяльність особи, пов'язана із збиранням, одержанням, створенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Підтвердженням статусу журналіста є відповідний документ, виданий засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів».
Друга частина цієї примітки, сказала Котюжинська, є дискусійною, експерт Ради Європи пропонує, зважаючи на останні настанови (Рекомендації) Ради Європи, на документи, прийняті ОБСЄ і ООН, доповнити наступне: «До журналіста та його професійної діяльності у цій статті прирівнюється будь-яка особа та її дії зі збирання, одержання, створення, зберігання або іншого використання інформації про обмеження прав і свобод людини, вчинення правопорушення чи іншої суспільно-необхідної інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб».

Вона додала, що з точки зору громадянського сектора широке застосування статті становить інтерес, оскільки це сприяє поширенню суспільно-необхідної інформації. Проте, за її словами, «з точки зору професійних журналістських асоціації таке надзвичайно широке тлумачення може розмити зміст статті».
За словами Котюжинської, найголовніше, що варто підтримати, «це примітка до статті 171, яка визначала б що таке професійна діяльність журналіста. На нашу думку, критеріями є систематична діяльність і мета цієї діяльності, тобто поширення інформації, і документи, які це підтверджують».

Довідка «Гречки». Стаття 171 Кримінального кодексу України «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів».
 1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
 2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, - карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

 

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити