Україну перетворюють на "сировинний придаток"

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 889

Чи знаєте ви, що одним з найперших документів, який видав Богдан Хмельницький відразу ж після поразки українських військ у війні з Польщею 1648-1652 років, був універсал про ... організацію при кобзарських спільнотах шкіл з підготовки кобзарів і лірників? Більше того, ці прообрази нинішніх музичних шкіл гетьман України взяв під свою особисту опіку. Вчителями там працювали козаки-кобзарі, які через старість або з інших причин не могли більше тримати зброю. Заняття проводилися індивідуально, і тільки тоді, коли юнак міг самостійно створити художній твір, він отримував право співати для людей.
Тим прикріше усвідомлювати, що струнку систему естетичної підготовки наймолодших українців, що складалася впродовж трьох з половиною століть, новітні “покращувачі життя” готові безжально зламати. І трапитись це може якраз у 2013 році, офіційно проголошеному Президентом Віктором Януковичем як Рік Дитячої Творчості.

ГРОШЕЙ У ДЕРЖАВНІЙ СКАРБНИЦІ ВСЕ МЕНШАЄ Й МЕНШАЄ. ЩО РОБИТИ?
Міністерство фінансів надіслало Міністерству культури лист, в якому пропонується низка заходів для оптимізації мережі бюджетних установ, які утримуються за рахунок бюджету.

У цьому документі, зокрема, під час наступного засідання робочої групи Міністерства культури України пропонується розглянути питання про надання повноважень місцевим органам виконавчої влади та органам самоврядування здійснювати реорганізацію та ліквідацію загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості.

Крім того, документом передбачений розгляд питання про встановлення «економічно обгрунтованої, на рівні не нижче собівартості, плати за навчання шляхом внесення певних змін до законодавства», а також «оптимізації загального числа годин навчальних планів у школах естетичного виховання з метою скорочення їхнього числа».

У документі згадана також необхідність «продовження роботи з оптимізації мережі закладів культури».
Наступний пункт - «затвердження регіональних планів об'єднання навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту (із збереженням фінансової самостійності) з урахуванням потреб демографічних показників».

А ще у документі зазначено, що можливий «перегляд відсотків фінансової підтримки установ і закладів культури з метою їхнього скорочення».

Плата за навчання дітей у школах естетичного виховання України не зростатиме принаймні до кінця поточного року. Про це заявив начальник відділу навчальних закладів Міністерства культури України Іван Походзей, якого цитує “Укрінформ”. "Принаймні до кінця цього року плата залишиться однозначно такою ж. Якщо навіть і будуть прийматися якісь урядові рішення, то, звісно, вони будуть вводитися з нового навчального року”.

Тим часом вчителям і директорам музичних та художніх шкіл, які виступили проти ідеї Мінфіну підвищити плату за навчання і скоротити кількість закладів, чиновники від культури погрожують звільненням. Про це заявив голова Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання Олександр Шаліт. Директор 35-ї київської ДМШ, прочитавши документ Мінфіну, спершу не повірив власним очам. Тому й забив на сполох, лише коли лист надійшов до профільного міністерства. Олександр Григорович, який створив школу “з нуля” і добре знається на бухгалтерських тонкощах, порахував: якщо батьки учнів справді б повністю оплачували собівартість навчання – зарплату вчителям, техперсоналу, утримання приміщень - то за навчання дитини грі на одному інструменті замість середньої суми – 55 гривень – довелося б витрачати до 4 тисяч щомісяця.

Нині в Україні майже півтори тисячі музичних і художніх шкіл, в них навчається понад 330 тисяч дітей. І їхні батьки та вчителі категорично проти таких новацій.

«Цього питання було б достатньо, щоб зруйнувати усю систему дитячого естетичного виховання – приведення розміру плати за навчання до економічно обґрунтованої собівартості навчання», - каже голова Всеукраїнської ради директорів шкіл естетичного виховання Олександр Шаліт.

ПРО ТИХ, ХТО В СРСР НІС НА СОБІ ЛЕВОВУ ЧАСТКУ БЮДЖЕТНОГО ТЯГАРУ
За часів СРСР шкіл естетичного виховання на території нинішньої України було приблизно стільки ж. Якщо не брати в якості прикладу Київ й декілька інших міст із мільйонним населенням, - економіка переважної більшості дитячих музичних шкіл трималася на дітях з єврейських родин та на дітях із офіцерських сімей.
Наші читачі старшого покоління неодмінно пам'ятають про те, що чимало офіцерів та старшин (пізніше перейменованих у прапорщиків) мріяли бодай кілька років прослужити або у Групі радянських військ у Німеччині (пізніше - Західній групі військ), або у Північній групі військ (тобто у Польській Народній Республіці), або у Південній групі військ (себто в Угорській Народній Республіці), або у ЦГВ (на території нинішніх Чехії та Словаччини). Ці країни так званого соціалістичного табору дали світові чимало визначних діячів культури й мистецтв, їхні жителі з покоління у покоління передавали нащадкам струнку систему сприйняття культурних цінностей. Що передбачало наявність зовсім іншої ментальності, ніж у Країні Соціалізму, Що Переміг.

Не дивно, що діти радянських військовослужбовців, які народилися за межами СРСР, поверталися до рідної місцини не лише з чудовими музичними інструментами (такі на радянських музичних фабриках, на жаль, робити так і не навчились...), а й з доволі амбітними планами щодо подальшого кар'єрного росту у музичній, образотворчій чи іншій “елітарній” царині.

Плата за навчання, що її стягували з офіцерських родин, була максимально високою: 20 рублів щомісяця за дитину, яка навчалася грі на фортепіано або баяні.

Друга категорія громадян УРСР, котра не шкодувала грошей задля своїх обдарованих нащадків, - це, звісно, громадяни єврейської національності. Поясненням цьому факту, мабуть, є генетично успадкована повага до представників будь-якої з “творчих” професій. Звичайно, крім властивих багатьом маленьким представникам древнього народу музичних здібностей.

Нині, надто після цитованого вище листа мінфіну України, починаєш розуміти, чому Радянський Союз так міцно утримував на своїх теренах представників єврейського народу.

Коли ж по-справжньому розпочалася Алія, себто масове повернення євреїв до відомої близькосхідної держави, у школах естетичного виховання настала перша хвиля занепаду.

Загальний рівень майстерності їх учнів помітно впав. Вже не спостерігався попередній ажіотаж під час вступних іспитів до 1 та 2 класів. Навчальний рік школи естетичного виховання звично зустрічали з недобором, тож вчителі пів-вересня поневірялися по загальноосвітніх школах, вмовляючи учнів (заради забезпечення себе бодай мінімальним навантаженням) йти до “музикалки”.

Коли ж Україна проголосила себе незалежною державою, “зачахнув” й інший “струмінь” грошових надходжень - від родин військовослужбовців. Чоловіків вже не звали служити за кордон. Грошове ж забезпечення новостворюваного Українського Війська було...самі знаєте яким. Навіть у випадках, коли офіцера на півроку-рік скеровували кудись у складі миротворчих сил ООН, по його поверненні зароблені гроші йшли на придбання квартири й автівки, на лікування батьків, на посаг улюбленій доньці тощо. Купувати своїй дитині коштовний рояль (навіть кабінетний) чи скрипку ручного виготовлення наважувалися одиниці. Не в останню чергу з-за відсутності у музичному середовищі країни колишньої “атмосфери змагальності”.

Тобто, підстави для того, аби стверджувати про необхідність “урахування потреб демографічних показників”, упорядники того “грізного” листа Мінфіну таки мали.

ЯК СПРИЙМАЄТЬСЯ СПРОБА “ВБИТИ” ШКОЛИ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ?
З пересічними викладачами цих шкіл авторові доводиться спілкуватись мало не щодень. Мало хто вірить, що “оптимізацію” справді розпочнуть і йому/їй доведеться хутко збирати кошти на закупівлю першої в своєму житті партії товару і йти з цим крамом на базар. Бо нічого іншого колишні працівники шкіл естетичного виховання робити не вміють. Ну не вчили їх у музичних училищах тонкощам вирощування ріпаку чи особливостям шиномонтажу!

- Я переконаний, що це ще один «постріл» чинної влади, причому з-за рогу, скажімо, такий підленький постріл по культурі власного народу, - прокоментував ситуацію народний депутат Володимир Яворівський, який входить до складу Комітету Верховної Ради з питань культури і духовності. - Українську культуру попросту добивають, що є сили. Я вже навіть не кажу про те, що цей крок відразу ж викине з творчого майбутнього найталановитіших дітей, батьки яких є незаможними, позбавить їх найчастіше єдиної можливості розвиватися у мистецтві і творчості. Це ще один доказ того, що ми маємо владу, яка вважає, що культура може виживати самостійно. Так чинять тільки дуже жорстокі тоталітарні режими, здатні таким чином поводитися з культурою власного народу. Я вже не кажу про «культурний» бюджет, який в Україні злочинно нікчемний. І про те, що вже буквально в липні-серпні в казні не буде ні копійки на зарплату співробітників культурної сфери, що фінансуються за державний рахунок. Це, безумовно, торкнеться і наших театрів, і бібліотек та інших культурних закладів.

Чим у цій непростій ситуації здатний зарадити комітет Верховної Ради з питань культури і духовності, який, нагадаємо, Володимир Олександрович очолював під час роботи парламенту минулих скликань?

Депутат від ВО “Батьківщина” не має щодо цього жодних “рожевих ілюзій”:
- Ми можемо звернутися з проханням до Кабінету міністрів не поводитися подібним чином із закладами культури. Тільки якщо це оптимізація, то, що тоді буде називатися війною проти культури? Такий крок просто знищить школи естетичного виховання, будинки творчості, які сьогодні таким чином ледве виживають, адже їх бюджетів мізерно малі.

Напередодні Дня Перемоги просто не в змозі не згадати ще й про часи гітлерівської окупації України.
Відомо, що українську молодь (попередньо впевнившись в тому, що вона не належить до “юде”, тобто не підлягає безумовному знищенню) тодішні “визволителі” ешелонами скеровували до Німеччини. Аби повні сил і завзяття юнаки й дівчата гарували на ланах та обійстях тамтешніх бюргерів, зокрема, забезпечували виконання “продовольчої програми” Третього Рейху.

Та не всім відомо про одне важливе обмеження при наборі “остарбайтерів”. Полягало воно в тому, що в Україні повинні були залишатися діячі культури й мистецтва, включно зі студентами та учнями відповідної системи навчальних закладів. Геббельсівська пропаганда тут була невблаганною: “еліта нації” має бути захищеною від примусових робіт, навіть якщо у “фатерлянді” гостро не вистачатиме їхніх робочих рук!
Саме завдяки такій от “броні” й вбереглися від облав із примусовою відправкою до Німеччини десятки тисяч українських працівників культури, діячів мистецтв.

У подібний спосіб урятувалася й моя матір, Ганна Павловська, яка у 1941-му працювала у шахтоуправлінні міста Дружковка Сталінської (тепер Донецької) області і з чималими труднощами повернулася до Житомира. Її батько, благочинний Житомирського округу протоієрей Петро (Павловський) за якихось два тижні підготував доньку до вступу до Житомирського музичного училища. Отримавши учнівський квиток цього навчального закладу (який, до речі, у 1972-му закінчив і автор цих рядків), моя мама позбулася страхів за своє майбутнє, - в той час як її ровесники зі сльозами від'їжджали з Батьківщини до незнайомого краю...

Втім, стверджувати, ніби ставленики Партії регіонів розглядають “безсловесне” населення ввіреної їм країни лише як рабів і цим вони гірші за німецьких окупантів, я б не поспішав.

МІНКУЛЬТ ПРУЧАТИМЕТЬСЯ ДО ОСТАННЬОГО
Микола Васильович Гоголь у своїх незабутніх "Мертвих душах" говорив: "Справа в тім, що прийшло нам рятувати нашу землю; адже гине вже земля наша не від навали двадцяти іноплемінних мов, а від нас самих...".

За логікою “донецьких”, вся територія сучасної України має бути перетворена на такий собі безперервно працюючий “мурашник”. Яким свого часу був Донбас, “всесоюзна кочегарка”.

Чи так вже важливі для безперебійного функціонування колоніального сировинного придатку якісь там художні, музичні чи танцювальні школи?

Зовсім ні. Для нещадно експлуатованого народу цілком достатньо житла з мінімумом зручностей (підходять й будівлі барачного типу), форменого одягу, надходження до закладів торгівлі певної кількості харчових продуктів, справного громадського транспорту (що доставлятиме робочий клас на зміну чи зі зміни). Школи? Так, їх доведеться закрити не всі, бо ж безсловесні представники Його Величності Робітничого Класу мають хоч якось вміти читати-писати, грамотно розписуватись у відомостях про одержання зарплатні...

Чиїм сировинним придатком зроблять нашу країну - Євросоюзу чи Митного Союзу?

Для “донецьких” це не так вже й принципово важливо. Головне, аби ніхто не посмів ставити під сумнів їхнє “священне” право управляти “неробами” (якими, з їх точки зору, є всі “недонецькі”). І ділити між собою те, що зароблено тяжкою працею інших.

Чи слугуватиме “охоронною грамотою” для цих суворих “наглядачів” диплом про закінчення навчального закладу системи міністерства культури чи аналогічний учнівський/студентський квиток? Сумніваюся. Гарувати задля набиття кишень “покращувачів життя” мають усі!

www.gre4ka.info - Інформаційний портал Прокоментувати “новацію” вітчизняного міністерства фінансів “Гречка” попросила першого заступника міністра культури України Тимофія Кохана.

- Якою ж може бути позиція міністерства культури щодо питання створення “фінансового зашморгу” школам естетичного виховання?! Вони й так “не у кращій формі”, - каже Тимофій Григорович. - Немає нових інструментів (музичних - авт.), немає нормальних умов. Школи не те щоб валяться...так собі, функціюють. Дуже все непросто в їх матеріальному стані. Але ще перекладати фінансовий тягар на батьків...Вони й так платять, здається, 10 відсотків від заробітку, допомагають школам по можливості.
Та не всі батьки спроможні на 100 відсотків забезпечити своїх дітей. У нас досить багато талановитих дітей, які виховуються, скажемо так, у родинах із невисокими статками. Я завжди повторюю: ми маємо тільки дякувати тим батькам, які зі свого невеличкого бюджету виводять гроші заради того, аби дитина нормально розвивалася.
У нас в країні всі проблеми - від безкультур'я. Не від економіки, а від безкультур'я.

- Що можна вдіяти в цій ситуації?

- У нас працює робоча група, яка хоче знайти дійсно оптимальний варіант. Скажімо, представники громадських організацій, батьківських організацій не проти, аби там...десь...трішки...Бо ж всі розуміють проблеми у державі, згодні трошки збільшити плату за навчання. Але ж не в тих розмірах, про які каже міністерство фінансів!

Я був на засіданні уряду, коли Віктор Янукович та Микола Азаров надзвичайно обурювались і просили розібратись із ініціаторами “оптимізації”.

- Микола Янович справді проти переходу на повну самоокупність шкіл?

- Я думаю, що така його позиція матиме наслідки і це питання найближчим часом взагалі буде знято з обговорення. Бо якщо дійсно спробувати вирішити проблему за рахунок батьків — у переважній більшості шкіл залишаться по 3-4 дитини, за яких батьки готові щомісяця платити по 2 — 2 з половиною тисячі гривень. А інші?!

У нас є Указ Президента “Про рік дитячої творчості”. Про яке збільшення фінансування за рахунок батьків взагалі може йтися?! Навпаки, мають, знаходитися резерви для збільшення фінансування з боку держави. Ми ж державні люди! Так, у нас за допомогою “оптимізації” будуть зекономлені кошти, - однак не буде майбутнього.

www.gre4ka.info - Інформаційний портал

www.gre4ka.info - Інформаційний портал

www.gre4ka.info - Інформаційний портал

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+1 # oleh 07.05.2013, 14:49
Чудова стаття! Особливо екскурс "історію" даного питання.
Цитата
 
 
+1 # Oleg 06.05.2013, 14:20
Зверніть увагу: Мінфін розробляв план з "оптимізації" не з доброго дива, а за дорученням Кабінету міністрів. Це можна прочитати вже в першому абзаці офіційного тексту. А тепер Микола Янович, мабуть, звично перекладе відповідальніст ь за знищення шкіл "на папєрєдніков". Мо', й на Юлію Володимирівну, дарма що та лежить майже рік у палаті із загратованими вікнами і фізично не могла диктувати Мінфіну той текст
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити