Замість вшанування пам’яті - «фронтові сто грам»…

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1164

Із 2004 року весь світ відзначає 9 травня - День пам’яті та примирення. Країни ж колишнього СРСР, у тому числі й Україна, святкують День перемоги.

 Це свято, як і трагедія Великої Вітчизняної війни, дісталося нам у спадок від Радянського Союзу, який святкував перемогу Радянської армії над фашизмом. Але ця перемога, досягнута такою кількістю крові і мільйонами жертв, змішана зі слізьми. Власне, у жодній війні немає переможців. Є винні перед Богом і є скалічені жертви.

З кожним роком все менше залишається справжніх ветеранів, які пройшли всі жахіття війни. Вони розказали б, як багато віддали б, щоб цього свята не було, як і самої війни. Вони йшли у бій не заради азарту перемоги, а на захист своєї Батьківщини (для когось такою була Україна, для когось СРСР), своїх близьких, своїх дітей. У першу чергу, захистити.

 Тих, хто зміг пережити війну, забирає час. Натомість щороку все помпезніше святкуємо День перемоги, перетворюючи цей день, коли варто вшанувати всіх, хто поліг у бою і хто вижив, на карнавальну ходу, черги за «польовою кашею», шашликами і «фронтовими ста грамами». Сучасні дітлахи, напевно, думають, що їхні вже покійні прадіди виграли у німців, щось на кшталт у футбол чи ще яку забаву, бо ж про вшанування пам’яті і страшну трагедію нагадує лише хвилина мовчання. А потім – пікнік, відпочинок на природі і хіба що тости, тематично пов’язані з днем календаря.

Буває й так, що з червоними прапорами, державною символікою Радянського Союзу, крокують не ті, для кого цей прапор був символом, а спекулянти на почуттях старшого покоління.

Нещодавно пів-України обурювалася рішенням Львівської міськради заборонити у Львові «окупаційну символіку СРСР, комуністичну і нацистську символіку» протягом 8-9 травня. Нібито, це неповага до ветеранів, для яких радянський прапор був рідним. Але невже повага полягає у використанні кольорів? Щороку до Львова з’їжджаються десятки провокаторів і День Перемоги перетворюється на криваву бійню приїжджих з нестриманими місцевим молодиками, що реагують на недостойну поведінку, показуючи кулаки. Отакі криваві «бої» відбуваються на фоні червоних прапорів.

Бувають і такі, що намагаються закинути, мовляв, там, на заході, не шанують радянських воїнів, адже самі воювали проти них – у лавах Української повстанської армії. Керуючись приказкою «хто не з нами, той проти нас», вояків УПА люблять прирівнювати ледь не до фашистів або називати «націоналістами», «бандерівцями», вкладаючи у ці слова чомусь негативний зміст. Парадокс, але для російського громадянина «русский националист» звучить гордо, для громадянина США патріот і націоналіст – це синоніми, а в Україні чи не половина співрозмовників вважає, що «націоналіст» - це образа. Ти пишаєшся своєю державою і національністю? Фу, ай-яй-ай! Як тобі не соромно!?

Ніяк не прийде усвідомлення того, що вояків УПА треба шанувати не менше від тих, хто захищав Україну під червоними прапорами, адже їм, можливо, було вдвічі важче – боролись вони і проти німецького війська, і проти радянських сил. Така собі засада із двох флангів. Підкреслюю ще раз, проти радянських сил, а не конкретно проти окремого солдата українського чи неукраїнського походження. Вони так само захищали Україну, часткою якої є Галичина. До речі, незважаючи на меншу активність, «упівці» були у всіх областях України, і на Кіровоградщині також, але це вже інша історія.

Тим, хто хоче поговорити про злочини, криваві розправи, які нібито здійснювали повстанці, заперечувати не буду. Війна є війна. А «гріхи» є як і в «упівців», так і в радянських вояків та партизанів, перелічувати їх не варто – для цього є фахова література. Головне не забувати, що не можна навішувати ярлики за чийсь вчинок на всіх і кожного.

Досі вважаєте, що подібна заборона «серпа і молота» на свято – це знущання і неповага? 23 квітня на Світловодщині правоохоронці затримали хуліганів, які підняли руку на світлу пам’ять радянських воїнів – пошкодили кілька гранітних плит на братській могилі, де захороненні більше п’яти тисяч вояків, загиблих у Великій Вітчизняній війні. І хто б це зробив? Осквернили могилу не «бандерівці», не націоналісти. Двоє підлітків, жителів Світловодського району, ті, чиї діди-прадіди, швидше за все, воювали у Другій світовій. Не пояснили, не виховали, виростили не достойних юних громадян, а, вибачте на слові, свиноту. І в цьому вже немає кого винити, крім себе. От у таких випадках має щеміти серце. От проти такого виховання варто боротися.

Тож, чи не час припинити міжусобиці у власній державі і погодитись, що шани і поваги достойні всі, хто захищав Україну, як міг і умів? Чи не прийшов час взятись за руки і пробачити винуватцям провини на цьому світі, а далі вже Бог розсудить?

Анастасія Дюбак

"Нова газета"

Фото звідси

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити