В Україні лише п'ять об'єктивних ЗМІ?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 809

Учора у державній агенції “Укрінформ” було проведено “круглий стіл” “Свобода слова в Україні: оцінки, проблеми, перспективи”, що його організував Фонд “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва”. Ключовий висновок поважного зібрання: в Україні зі свободою слова погіршало. Свідченням цьому є результати опитування журналістів, проведеного Фондом “Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва" з 22 травня по 3 червня цього року. Порівняно з 2012 роком, оцінка стану свободи слова знизилася. В 2012 році вона оцінювалася 4,5 бали.


www.gre4ka.info - Інформаційний портал СТАН СВОБОДИ СЛОВА В КРАЇНІ - 3,8 БАЛА ЗА ДЕСЯТИБАЛЬНОЮ ШКАЛОЮ
При оцінці сучасного стану складових свободи слова в Україні за п’ятибальною школою, де “1” означає вкрай поганий стан, а “5” - “дуже добрий”, жодний показник не набрав більше, ніж 3,4 бали.

 

Найгірше оцінили економічну самодостатність медіа (1,6), незалежність діяльності журналіста від тиску власників (1,7) та незалежність медіа від важелів економічного тиску (1,8).

Найвище оцінили запит у суспільстві на вільні незалежні ЗМІ (3,4) та законодавче забезпечення свободи слова і незалежності медіа (3,3).

Переважна більшість експертів вказала, що формально цензури в Україні немає, але реально вона існує. Так, 6 журналістів зазначили, що цензура існує в прямому сенсі, 44 журналісти сказали, що формально цензури немає, але реально вона існує. Один журналіст вважає, що ніякої цензури в українських ЗМІ немає. 4 журналістам було важко сказати.

Серед основних чинників, які заважають забезпеченні свободи слова та преси в Україні, журналісти зазначили позицію власників ЗМІ, які використовують їх для забезпечення власних інтересів та економічну неспроможність, збитковість ЗМІ.

Основні загрози для свободи слова та медіа в Україні журналісти вбачають в економічній залежності ЗМІ, відсутності відповідальності за порушення їхніх прав і перешкоджання професійній діяльності.

Загрозами, на думку журналістів, є також низька професійна солідарність і самосвідомість журналістів, а також Партія регіонів і Віктор Янукович.

Більшість опитаних журналістів вважає, що для забезпечення свободи слова в Україні потрібно створити громадське телебачення, дієві журналістські профспілки та усунути нинішню владу.

Крім того, відповіді журналістів розділилися майже навпіл з питання відчуття цензури в своїй роботі. Частина сказала, що вони зовсім не відчувають тиску та цензури в своїй роботі, а інша частина зазначила, що іноді відчуває незначний тиск і ситуативні прояви цензури.

Серед тих журналістів, хто відчуває тиск та цензуру, рівною мірою були зазначено цензуру з боку представників влади, редакторів і саме цензуру.

Основними темами, які найчастіше піддаються цензурі, журналісти назвали політику, критику влади та економічні теми, пов’язані з інтересами рекламодавців.

Винними в існуванні цензури журналісти вважають власників ЗМІ та Президента Януковича і його адміністрацію.
Всього було опитано 52 журналіста - 30 із Києва та 22 із регіонів.

- Ви ж розумієте, що опитування громадської думки зазвичай трішки відстають від подій, - пояснює директор Фонду “Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва” Ірина Бекешкіна. - Тому що спочатку треба людей запитати, потім зібрати дані, потім завести їх у комп'ютери, - і тільки тоді знатимемо їхні результати.

ПАРУ СЛІВ ПРО TVi, ПОБИТТЯ 18 ТРАВНЯ ТА ЕКЗИТ-ПОЛ ПО-ВАСИЛЬКІВСЬКИ
Ірина Бекешкіна закцентувала увагу учасників “круглого столу” (і заразом потенційних читачів звіту про нього) на трьох примітних явищах останнього часу.:

- Чому ми зібралися саме зараз для обговорення проблем вітчизняної журналістики? Звісно, найлегше відповісти: “...бо ж День журналіста!”. Та насправді всіх нас не може турбувати поява деяких “новел”, принаймні три з яких пов'язані з гострими й видимими конфліктами. Перша — конфлікт навколо телекомпанії ТіВіАй. Здавалося б, таке може бути всюди й завжди, позаяк журналісти працюють на цих “мінах” постійно і коли ці “міни” почнуть вибухати, не знає ніхто. Питання в тому, як взагалі від цього убезпечитися і що з цим робити? Ми спочатку думали запросити сторони конфлікту. Потім вирішили, що це просто тоді зведеться до з'ясування стосунків. Це вже багато хто з нас бачили, тому повторення було б неконструктивним кроком.

Друга ситуація датована 18 травня.

- Може, я й ображу когось із журналістів, але, на мій погляд, якогось цілеспрямованого побиття не було, - вважає пані Бекешкіна. - Було гірше. А саме — якесь рутинне ставлення до журналіста. Я можу зрозуміти того Вадика (жителя Білої Церкви Вадима Титушка, який був найнятий в якості “вуличного бійця” організаторами контр-мітингу і побив подружжя журналістів, Ольгу Снісарчук та Владислава Соделя — авт.), який знизує плечима: “Ну подумаєш, що я такого зробив? Ну хотіла вона (парламентський кореспондент відомого телеканалу — авт.) знімати, а я не хотів, аби вона це робила...”. Це в нас відбувається, на жаль, постійно. Хотів знімати — не дали. Хотів писати — не дали. Така ситуація просто стає рутиною нашого життя...

Нарешті, третя подія, що взагалі пішла повз увагу журналістів, - досить нова і зветься появою у стрічках інформаційних агенцій фіктивних подій. Маю на увазі інформацію про начебто проведений у Василькові екзіт-пол.

Виклад інформації пройшов у центральних інформаційних агенціях: УНІАН, “Укрінформ”, Агенції незалежних новин. Потім, наче пошесть, абсолютно неправдива інформація пішла практично по всіх медіа-джерелах.

- Ті видання раніше не відрізнялися “джинсою”, - зазначає І. Бекешкіна, - тож, на мій погляд, поява “результатів екзіт-полу” - звичайний пофігізм журналістів, яким все рівно, що ставити до стрічки новин. Просто брали і жодним чином не перевіряли! Це було і у “КоммерсантЪ”, і у “Коментарях”, і у “Кореспонденті”, і у “Дзеркалі тижня”, і у ТСН, і у “Известия в Украине”. Правда, до честі “Української правди”, лженовину не поставили до стрічки цього Інтернет-видання, так само як і до новин “Лівого Берегу”.

Перевірити ж достовірність “дези” було легко. І. Бекешкіна набрала у Google словосполучення “Інформаційно-аналітичний центр “Республіка”. Нічого в Інтернеті про нього нема. Крім того що він... проводив екзіт-пол у Василькові. Про цю “подію” в Мережі дуже багато новин.

Соціологи рівня пані Бекешкіної зазвичай знають, хто з колег проводить “замірювання на виході з дільниці”. Якщо не знають, то перепитують у інших.

- Я запитала у “Опори”, у Комітеті виборців України, - каже І. Бекешкіна. - Іх представники працювали у Василькові, проте на жодній з дільниць жодного інтерв'юєра ніхто з них не бачив! Ніяких прес-конференцій з оприлюдненням “результатів” начебто проведеного екзіт-полу теж не було! Є лише посилання на “прес-службу Центра “Республіка”.

Що відбувається в країні, якщо центральна інформаційна агенція ставить у новинну стрічку будь-що — і це будь-що розповсюджується по всіх ЗМІ України?

- Це дуже серйозна ситуація, - застерігає І. Бекешкіна, - надто напередодні президентських виборів 2015 року. Посилання на неіснуючий екзіт-пол з 2004 року до українських інформаційних агенцій, так само як і до друкованих ЗМІ не потрапляли. Провідні соціологічні служби вже на “бавляться” таким, вони знають, що репутація — це серйозно і ризикувати нею заради одномоментного якогось прибутку не варто.
Тому у Василькові “задіяли у грі” взагалі неіснуючу соціологічну компанію.

...ТО КОМУ Ж ТОДІ ВЗАГАЛІ ВІРИТИ?!
- У нас є лише три соціальні інституції, яким переважно довіряє населення, - це церква, ЗМІ та Збройні Сили. Звичайно, ЗМІ - це не церква, де баланс довіри-недовіри аж +50%. Але і не армія - де +11%. Все-таки ЗМІ довіряють більше, ніж армії, - і це нова тенденція. ЗМІ в Україні довіряють переважно або повністю 58%, не довіряють 34% - тобто баланс +24%, і такому балансу може позаздрити будь-який політик. Більше того, якщо порівняти з липнем 2007 року та квітнем 2012-го, ми бачимо, що довіра до ЗМІ зростає, - сказала І. Бекешкіна, підкресливши, що це накладає більшу відповідальність.

За її словами, зростає також довіра до громадських організації. "Вперше з всю історію опитувань баланс довіри-недовіри до громадських організацій позитивний - +2%. Це означає, що люди починають довіряти неполітичним інституціям", - зазначила директор Фонду.

Абсолютним лідером отримання інформації про політичні події залишається телебачення - 90,5%. Але при тому, що інтернетом в Україні зараз користуються більше 40%, лише для 21% він є джерелом отримання політичної інформації.

- Значним таким джерелом є місцеві газети - 36%. Тобто більше третини отримують політичні новини з місцевих газет, - додала І. Бекешкіна. Вона при цьому уточнила, що існує велика вікова різниця. Телевізор є лідером у всіх вікових групах. Але у молоді до 30 років на другому місці інтернет - 49% молоді отримують з нього політичну і суспільну інформацію. Старші люди - 45% - читають місцеві газети.

Щодо довіри до російського телебачення, то її значно менше, ніж до українського, і навіть на Сході України. При цьому ті, хто повністю або переважно довіряє російському телебаченню, орієнтуються на вступ до ЄС. Серед тих, хто довіряє йому переважно, думки діляться приблизно порівну - половина орієнтується на Схід, половина - на Захід. А от серед тих, хто довіряє російському телебаченню повністю, явно переважає орієнтація на вступ до Митного союзу.

Найоб'єктивнішими ЗМІ в Україні журналісти визнали "Українську правду", "Дзеркало тижня" і "Кореспондент". Найбільш об'єктивними телеканалами - 5-ий та Тві.
Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити