Керівництво Збройних сил України махінує з благодійними фондами?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 3700

Міністр оборони України Павло Лебедєв оголосив війну корупціонерам у погонах. У мирний час без такої маленької переможної війни, як відомо, не проживеш. Павло Валентинович спеціально акцентував: ініційовані керівництвом Міністерства оборони України рішучі заходи по боротьбі з проявами корупції, крадіжками військового майна, іншими порушеннями чинного законодавства повинні отримати максимальну підтримку на місцях.
Сам Лебедєв знаменитий тим, що, будучи офіцером радянської армії, у 90-і не поступився своїми принципами. У період формування Збройних Сил незалежної України Павло Валентинович ніс службу на Буковині. І категорично відмовився присягати на вірність нашому народові. У новітній історії України це незвичайний випадок. Зазвичай на високі міністерські посади призначалися саме генерали, котрі вчасно поквапились зректися клятви вірності неіснуючій великій державі під назвою «СРСР». Та й полковники з підполковниками здобували право носіння жаданих штанів з лампасами, стаючи затятими захисниками всього українського...

Звільнившись у запас, Лебедєв досяг успіху на комерційній ниві. Хто-хто, а він щораз щиро радів, почувши про черговий план скорочення чисельності армії або про новий етап конверсії. Позаяк розбирається, на чому можна заробити. А ще - з ким слід «водитися». Одним з найбільш впливових покровителів майбутнього глави МО України був легендарний «армійський олігарх» Іван Юрійович Марко, який заробив свої статки не завдяки скромній генеральській платні, а внаслідок безпрецедентно тривалої служби на посаді керівника головного фінансового відомства Міноборони.

Проблеми українського війська загальновідомі. Понад 90 відсотків техніки та озброєння вичерпали свій ресурс. На ремонт і заміну держава грошей не виділяє, мовляв, ми ні на кого не збираємося нападати. Продукцію наших підприємств ВПК охоче купують за кордоном, але до своєї рідної української армії вона надходить рідко. Знову ж таки, через недофінансування Збройних Сил. Виділених із держбюджету коштів вистачає хіба що на харчування та матеріальне забезпечення рядового, сержантського і офіцерського складу.

Натомість так звані «земельні та речові аукціони» трапляються регулярно. На них фактично за безцінь - якщо порівнювати з реальною собівартістю - розпродаються десятки і сотні гектарів земель Міноборони, будови колишніх військових частин і складів, технічно справна техніка військово-господарського призначення.

До багатьох подібних операцій якраз і мав стосунок Павло Лебедєв. Завдяки чому й був призначений на високу посаду.

Черговий проект нового глави МО - створення благодійних фондів. Зрозуміло, робиться це не від хорошого життя. На потреби Збройних Сил у 2013 році виділено 15 мільярдів гривень, з яких півтора мільярда підуть на закупівлю нової техніки і ремонт старої. Президент Віктор Янукович доручив також додатково виділити на закупівлю озброєнь ще 1,8 млрд. грн. Цих сум вкрай недостатньо, тому в бюджеті передбачено близько 700 млн. гривень спецфонду, - коштів, які Міноборони має заробити за рахунок господарської діяльності.

Як правило, спецфонд забезпечувався в середньому на 10%. Павло Лебедєв розраховує збільшити надходження за рахунок продажу зайвих військових містечок. Вже вивільнено 411, і ще 230 звільнять за два наступні роки: "Міноборони зробить ринкову оцінку майна і передасть його Фонду держмайна, який зобов'язаний продавати все на відкритих аукціонах".

Благодійні ж фонди міністерства оборони України, - з тих, що не призначені для лікування хворих офіцерів і відставників (як, наприклад, фонд «Захисник Вітчизни-Рятівник») - віднедавна потрапили «під приціл» ЗМІ.

Як заявив на минулому тижні директор фінансового департаменту Міноборони генерал-лейтенант Іван Марко (до слова, нинішня посада Івана Юрійовича — лишень полковницька ... - авт.), до якогось благодійного фонду при міністерстві вже надійшло 26 мільйонів гривень на придбання житла для військовослужбовців. Це непогано, бо ця сума цілком може конкурувати з бюджетним фінансуванням покупки житла для війська.

Комерсанти, які прагнуть потрапити на ринок Міноборони, вперше за період своєї роботи з військовим відомством зіткнулися з вельми цікавою забавою - існуванням вищезгаданого благодійного фонду. За відомостями з Міноборони, П. Лебедєв під час своєї роботи комерсантом мав відмінний досвід по створенню подібного роду фондів. Тому й переніс свій комерційний досвід на родючу ниву міноборонівського бюджету.

Жодних відомостей про цей фонд на офіційному сайті військового відомства немає. У самому міністерстві про цей фонд вголос не говорять.

ЗМІ припустили наявність добровільно-примусового характеру участі підприємств у перерахуванні коштів на благодійність міністра оборони, що відкриває їм можливість взяти участь у тендерних закупівлях. Це хвацько переводить всю конструкцію в площину кримінального права. Судячи з усього, в правовому департаменті Міноборони нікому підказати міністрові, що існує Закон "Про засади запобігання та протидії корупції". Справа - за малим. Тепер правоохоронцям потрібно провести порівняльний аналіз благодійників та постачальників майна та послуг для Міноборони. Чи є серед них ті, хто хоч якось помічений у зносинах з Міноборони?

З метою спрощення цього завдання публікую номери рахунків у Держказначействі для перерахування благодійної допомоги (за текстом довідки, отриманої від однієї з комерційних структур в Міноборони):
"Для будівництва (придбання) житла для військовослужбовців ЗСУ -31 252 277 220 021;
Для забезпечення діяльності ЗС України та підготовки військ (закупівлі речового майна, паливно-мастильних матеріалів, продовольства, послуг, у тому числі з ремонту техніки) -31 251 277 220 390;
Для медичного лікування, реабілітації, санаторного забезпечення особового складу ЗСУ -31 259 277 220 565".

Благодійник, передаючи Міноборони цінності у матеріальній формі, повинен відобразити це в обліку Держказначейства. І нічого, що ст. 17 Закону "Про засади запобігання та протидії корупції" таку допомогу прямо забороняє.

При моделюванні ситуації виникають питання: а якщо підприємство чесно (?) виграло тендер і раптом відмовилося брати участь у благодійності? Який тоді сценарій розвитку подій обере керівник міністерства оборони? Загрожуватиме? Визнає тендер недійсним? Не заплатить за виконання договірних зобов'язань? Або використовуватиме відразу всі свої можливості?

Як на мене, з перелічених щойно номерів рахунків для перерахування благодійної допомоги лише третій (що стосується згадуваного раніше фонду “Захисник Вітчизни-Рятувальник”) заслуговує на підтримку внаслідок наявності високих моральних чеснот - у тих, хто потребує коштовного лікування.
А от другий фонд, крім іронічної посмішки, нічого не викликає. Позаяк закуповувати “речове майно, паливно-мастильні матеріали, продовольство, послуги, у тому числі з ремонту техніки” має держава. І тільки вона.

Звісно, інша держава, на вірність якій свого часу так твердо й непохитно присягнув Павло Валентинович Лебедєв, колись всіляко підтримувала прагнення матеріально допомогти Червоній армії. Цей патріотичний порив старанно виховувався у середовищі довірливих обивателів. Піонери й школярі збирали гроші, на які начебто купували танк і дарували могутню машину певному танкістові. На Уралвагонзаводі (відомо, що нині це величезне підприємство Нижнього Тагілу щосили демонструє вірнопідданицьку любов до В. Путіна) у роки Другої Світової війни танк Т-34 без видимих проблем могли купити...члени однієї простої родини, аби передати його фронтові. І дорослі, і діти також купували цілі ескадрильї винищувачів та бомбардувальників, аби якнайшвидше знищити фашистського ворога.

Не знаю, чи повірять у благі наміри Лебедєва усіма нами шановані Дмитро Фірташ, Віктор Пінчук, Рінат Ахметов та Ігор Коломойський. Підозрюю, що не до кінця. Бо завдяки розгалуженій “шпигунській” мережі (що її має кожен з мільярдерів) чудово обізнані з попередніми “проектами” глави МО.

“Поведуться” на цю “вудку” хіба що менш значущі фігури вітчизняного бізнесу.

Окремі ж українські родини — “вчительські” чи “лікарські” - з-за своєї мізерної офіційної зарплати в наші дні здатні купити для Збройних Сил хіба що майстерно виконані макети того ж танку виробництва Харківського заводу імені Малишева. Надсучасний літак-винищувач наврядчи придбають для рідної армії й наші любі школярі. Він коштує ну дуже грубі гроші, а вони сьогодні ледь-ледь спроможні “заробити” нещасні 36 гривень за один канікулярний день, крадучи метал, “що погано лежить”...

Реакція Президента Віктора Януковича на опубліковані моїми колегами журналістські розслідування наразі не відома. Сумніваюся, що Віктор Федорович піде за прикладом Володимира Володимировича Путіна і з тріском вижене з МО злодійкуватого міністра з незаперечними замашками екс-міністра оборони РФ Анатолія Сердюкова (на прізвисько “Табурєткін”, бо пан Сердюков колись опікувався виробництвом меблів — авт.)

Подейкують, ніби за махінаціями з фондами видніється тінь Сім'ї. Тобто, схема стягнення «благодійних внесків» затверджена Олександром Януковичем, старшим сином глави держави і новоспеченим українським мільярдером. У цьому випадку чекати публічного засудження «армійських олігархів» - заняття марне; та й зібрані ними кошти треба кудись подіти. Ну не на допомогу ж бездомним офіцерам і не на операції членам сімей військовослужбовців такі гроші розкидати!

Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити