Десантник має любити жінок і блакитний берет: Кіровоград відсвяткував день ВДВ(ВІДЕО)

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 2677

Стати десантником, себто хоча б отримати берета кольору неба й смугасту тільняшку, не так важко: варто лише зібратися з духом, пройти інструктаж і відчути екстрім польоту з парашутом.  Втім для окремої верстви людей стрибок з висоти 700 м схожий скоріше на якийсь звичний життєвий процес, бо за життя їх здійснюють тисячами і далеко не для власного задоволення. Результати таких життєвих процесів, пов'язаних не лише зі стрибками з парашутом, показували кіровоградцям у Федорівці, де і проходили головні святкування Дня високомобільних десантних військ.

 Майже півтори години привітань, нагороджень грамотами, подяками і званнями під пекучим сонцем, пару приземлень з парашутами на захоплених глядачів, вручення беретів і майок посвяченим у десантники, постійні фінти літаків у повітрі і найцікавіша частина святкувань нарешті настала. Втомлені нудними розмовами маленькі десантники, які перетягнули на свої голови татові берети, швиденько пожвавішали і почали шукати поглядом хоча б щось, що може їх здивувати.

Вистріл, підбили літак, до полону захопили солдата з цінними документами. Жорстокі допити і вияснення необхідної інформації і тиша. За межами частини ворогів рух - свої прийшли на допомогу. Активна перестрілка зі звуковими спецефектами - солдат звільнений з полону, операція закінчилася.
Серед глядачів ця показова операція супроводжувалася далеко не такими звуковими спецефектами, а дитячими словами "Ого, мам, а мені дійсно стало так страшно!" або професійним "Там за машиною ще один ховається".

За імпровізованою операцією глядачів порадували синхронною рукопашкою, фігурними польотами з парашутом і перейшли, мабуть, до коронного в десантурі. Далі коментувати реакцію цікавих спостерігачів недоцільно, бо крім жіночих ахів і слів "Оце справжні мужики!" чи чоловічої солідарності "Оце молодці!", звучали хіба поодинокі дитячі викрики та фонові "За ВДВ!"

Таку реакцію викликали і лежання на битому склі, і розбивання головою, руками та ногами цегли, плиток, банок з рідиною, пляшок. Шокуючим стало розбивання шлакоблока молотом на животі в десантника і розкушування повних бляшанок (мабуть же ж з пивом?) зубами.

"Десантник повинен любити жінок. І як будь-який чоловік - повинен бути сміливим. Стрибати завжди страшно, але потім, коли перемагаєш той страх, то на землі вже ходиш як король. А між тим жінки стрибають навіть краще, ніж чоловіки, бо вони сміливіше, як кішки. Але найсерйозніша якість, якою повинен володіти десантник, любов до Батьківщини, справжня любов. Вона в нас є!", - розповідає, сміючись, полковник і практично легенда кіровоградського десанту Олександр Заболотний.

Не полишали традиції і пенсіонери, які пам'ятаючи свої молодецькі роки в армії, зібралися на полігоні, аби підійти до командира й сказати "Драстє! Ви мене пам'ятаєте? Я у вас служив. Рядовий таки-то" і знайти поглядом якогось товариша по службі.

Далі усі святкування за тими ж традиціями мали б перейти до фонтанів у центрі міста. Втім, єдиним робочим фонтаном виявився лише той, що біля "Копілки", а місцем єднань рідних десантських сердець - вул. Набережна. Та і то, побачити там можна було хіба з два десятки святкуючих у блакитних беретах, інші ж або вже спали, або чекали ночі, доки поснуть правоохоронці, або ж тверезою ходою і в обнімку прогулювалися зі своїми дівчатами. Отакі от вони, патріотичні сучасні ВДВ-шники!

Фоторепортаж з події

Світлана Дубина
Фото автора

Відео: Світлана Дубина, Валерій Лебідь

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити