Скомпрометований міліціонер хоче стати суддею: життєва історія

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1375

Жан Запрута, який не пройшов атестацію на посаду судді Джанкойського міжрайонного суду АР Крим, вважає непрозорою процедуру призначення суддів вперше Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (ВККСУ). Про що й заявив столичним журналістам, коментуючи відмову ВККСУ призначити його на посаду через низькі моральні якості.
- В Україні закон про судовий устрій і статус суддів у частині призначення суддів не є прозорим, і є абсолютно суб'єктивним. А суб'єктивний механізм визначення моральних якостей дає ВККС можливості для маніпуляцій... Я не проти того, аби комісія вивчала моральні якості кандидата, але ця процедура має проводитися за суворими правилами. У країнах Європи, зокрема, для цього існують спеціальні тести, - стверджує Ж. Запрута.

Ситуація, прямо скажемо, незвична. Принаймні мені особисто ще не доводилося спілкуватись із людиною, яка, за її словами, впродовж кількох днів вперто не ходила на роботу (врешті-решт була у 1996-му) звільнена за прогул), у 2006-му році брала участь у масовій бійці на Бахчисарайському ринку, у 2010-му оштрафована за ст.130 за керування автомобілем у нетверезому стані, - і після визнання справедливими тих покарань все одно прагне стати… суддею міжрайонного суду. Після чого, цілком можливо, ще й далі піти службовими сходинками – аж до якогось столичного суду.

З досьє «Гречки» Жан Вікторович Запрута, 39 років. У минулому закінчив Алма-Атинське загальновійськове командне училище та Одеське училище міліції. Навчався також у Київському університеті права НАН України. Під час резонансного конфлікту на стихійному ринку в Бахчисараї, що розташувався на священному для мусульман місці «Азізлер», був одним з організаторів безладів бахчисарайців-слов’ян, які сперечалися з кримсько-татарським населенням за своє право торгувати на місці древніх мусульманських поховань. Тоді, як і впродовж наступних років, Ж. Запрута звинувачував у масових заворушеннях у Бахчисараї… керівництво держави. За твердженням Жана Вікторовича, саме Київ культивував систему національної нерівності у Криму, в якій створення моноетнічних груп («українців», кримських татар та росіян) подеколи сприяло успішному проведенню політики «розділяй і владарюй».

Та пан Запрута переконаний: ВККСУ вчинила посадовий злочин, відшукавши у його біографії низку фактів, за якими він притягувався до дисциплінарної відповідальності. За словами невдалого претендента на звання служителя Феміди, згідно з українським законодавством, дисциплінарні стягнення вважаються "погашеними" через рік після їх накладення. Таким чином, на його думку, ВККСУ в його випадку вчинила, крім вищезгаданого посадового, ще й кримінальний злочин, перевищивши посадові повноваження, втрутившись у його особисте життя. У зв'язку з цим, зазначив Запрута, він звернуся з позовом до Вищого адміністративного суду України з проханням визнати протиправними дії ВККСУ в частини збору, зберігання і використання його персональних даних, але одержав негативне рішення, і тому має намір звернутися зі скаргою на дії комісії до Генеральної прокуратури України.

На офіційному сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України прізвище Запрути відшукати просто. Цьогоріч колишній міліціонер та підприємець, а нині адвокат брав участь у конкурсі на заміщення вакантних посад суддів у місцевих судах загальної юрисдикції серед кандидатів, які перебувають у резерві. Результат здобувача вельми непоганий – 70 балів за кваліфікаційний іспит. Цього б цілком вистачило для одягнення жаданої мантії, скажімо, у Великоновосілківському районному, Дебальцевському міському чи Торезькому міському судах Донеччини. Для Джанкойського ж міжрайонного суду, куди, власне, й прагнув потрапити пан Запрута, згаданий «прохідний бал» виявився недостатнім. ВККС відмовила претендентові, пояснивши, що за моральними та етичними якостями бути суддею він не може.

До другого такого ж конкурсу, призначеного ВККС на 3 вересня, Жана Запруту взагалі не допустили. З тих же міркувань…

Позаторік, як пояснив журналістам пошуковувач престижного суддівського статусу, в аналогічній ситуації він не лише подав до суду на Вищу кваліфікаційну комісію суддів, а й паралельно звернувся до Вищої ради юстиції, Верховної Ради України, Європейського парламенту та… Дейвіда Вонна, керівника місії Агентства США з міжнародного розвитку, яка взяла на себе витрати з фінансування проведення в нашій країні судової реформи.

Наразі автор не готовий впевнено відповісти на питання: кого саме з вищеперерахованих керівників поважних вітчизняних та закордонних інституцій Жан Запрута вважає найвпливовішим.

Та якщо таким шановний пошуковувач вбачає Дейвіда Вонна, мушу нагадати: у Сполучених Штатах Америки вимоги до суддів аж надто високі! Людина, яка претендує на такий статус, навіть зацікавлена в тому, щоб зайвий раз засвідчити глибоку шану до Закону шляхом надання особистого дозволу на свою люстрацію у всіх формах.

Автор цих рядків, звісно, припускає у багаторазових відмовах ВККС можливість наявності якоїсь конфіденційної інформації, що могла б бути затребуваною керівниками вищої кваліфікаційної комісії суддів від органів внутрішніх справ чи секретної служби.

Чи можливе в принципі підтасовування подібної приватної інформації про колишнього офіцера системи МВС? Так, можливе.

Чи може контррозвідка, ознайомившись із маячнею, написаною якимось напівтверезим перевертнем у погонах, повірити їй у повному обсязі? Буває й таке. Бо ж співробітники СБУ такі ж живі люди, як усі, - лишень «трохи більше» за нас перевантажені марудною роботою. Уявному оперуповноваженому територіальної контррозвідки, звісно, легше скопіювати потрібну частину наказу про звільнення пана Запрути «за дискредитацію звання співробітника органів внутрішніх справ», ніж самому покопирсатися, з якої причини тодішній міліціонер вирішив оголосити «одиночний страйк». Відмовляючись ходити на службу – при тодішній просто-таки жахливій оперативній обстановці на Сонячному Півострові.

Зі слів пана Запрути, до полишення ним служби в міліції призвела нездорова атмосфера усередині міліцейського колективу.

- Закінчивши спеціальний навчальний заклад МВС із відзнакою, я й не уявляв, якими є насправді взаємовідносини у підрозділах нашої міліції, - каже Ж. Запрута. – Якщо вам всім відоме порівняння з «павуками у банці», - запевняю: у будь-якому з районних чи міських відділів умови для сумлінного служіння Вітчизні та народові України набагато гірші, ніж у тих створінь…

Дякувати Богові, пан Запрута не став деталізувати, навколо чого здебільшого сперечалися один з одним його колишні колеги. Так само претендент на суддівську посаду ухилився від розповідей про відшліфовану за десятиріччя свого існування методику вимагання хабарів панами міліціонерами (вкупі із передаванням частини тих грошей з Криму «до Центру», себто до Києва), про випадки знущання правоохоронців над затриманими за якісь дрібні правопорушення, про окремих садистів, здатних, на кшталт врадіївських перевертнів у погонах, завдавати беззахисній жінці небезпечних травм з-за власної «чоловічої неспроможності»…

Чи продовжив би пан Запрута, в разі свого призначення суддею Джанкойського міжрайонного суду, розвінчування… тепер вже своїх нових роботодавців та колег? Швидше – так, ніж ні.

- Не треба кривити душею, не треба робити інших дурнішими, ніж самі, - сказав Жан Запрута моїм колегам-журналістам. – Ніхто з судової та прокурорської системи не живе на одну зарплату. Всі живуть на неправомірні доходи. Хтось скаже: «Така вже в нас система… Така країна…». Ні, це не система винна! Просто такі у нас люди. Такий ось «гнилий» шлях приведе зрештою нашу країну до… Ось ви йшли сюди (через Європейську площу Києва – авт.), споглядали за роботою інспектора ДАІ та за автівками, що стоять на тротуарах, на які той міліціонер не звертає жодної уваги. Це вказує на повністю згнилу правосвідомість. У нас можуть напасти тільки на найнезахисніших. І таких само потім притягнуть до відповідальності…

Механізм призначення суддів на вакантні посади, на думку Жана Запрути, додає Вищій кваліфікаційній комісії суддів таку собі «корупційну складову». Мовляв, дивіться всі: ми ж можемо цього або іншого кандидата виключити зі складу претендентів у судді! Хай цей кандидат потім виграє суд і доведе, що дії комісії були неправомірні; все одно він на той момент вже буде «викреслений зі списку», а наступний конкурс буде лише через рік. І не факт, що на наступному конкурсі з цим кандидатом не трапиться те ж, що й на попередньому.
- Я не відкрию таємницю, якщо скажу про велику кількість інформації про сплату кандидатами на посаду суддів певних грошових сум, - веде далі кримський правозахисник. - Я не знаю, кому їх платять. Та, судячи з того, що окремих осіб взагалі ніхто не перевіряє, висуваючи водночас до інших надто високі вимоги, можу констатувати: такими діями, як от проти мене, Вища кваліфікаційна комісія суддів заробляє собі імідж дуже впливової структури, без врахування суб’єктивної думки якої ти інколи не станеш суддею. Як адвокат, я помічаю останнім часом: приходять молоді судді, які переживають за свою посаду, які іноді готові винести законне рішення. Проте… їм непрозоро натякають на те, що з ними буде в цьому випадку. Тому ці здібні фахівці й змушені приймати абсолютно неадекватні рішення – з-за сумнозвісного «телефонного права».
За 40 років життя, як визнає сам Жан Запрута, ним скоєно чимало різних вчинків; стверджувати однозначно, чи були ті вчинки гарними або поганими, не можна…

- … та смію запевнити всіх вас: я був би гарним суддею, - каже Ж. Запрута.

…Абстрагуючись від резонансного судового процесу над міліціонерами-гвалтівниками (слухання справи по суті розпочнеться у Первомайську Миколаївської області 8 жовтня), мушу висловити припущення: в разі прийняття колегією суддів рішення про допущення до зали суд засідань представників ЗМІ авторитет співробітників органів внутрішніх справ не зазнає суттєвого підвищення.

Чи зацікавлені українці в тому, аби такі ж нищівні удари завдавалися й по іміджу Третьої Влади колишніми міліціонерами, які дискредитували звання співробітників МВС, а після цього раптом стали виносити рішення Іменем України?

Особисто мені, попри справедливість озвучених паном Запрутою окремих тез, тверда позиція ВККС України щодо одного з претендентів на посаду судді Севастопольського, а згодом і Джанкойського судів, видається достатньо аргументованою. Висока моральність, слідування притаманним найкращим вітчизняним Служителям Феміди етичним принципам, - не якісь там «пустопорожні словосполучення», що їх такими вважає Ж. Запрута. В якості ж доказу справедливості цього «наївного», з точки зору нашого «героя», припущення дозволю собі процитувати фрагмент офіційного документу Організації Об’єднаних Націй - «Бангалорських принципів поведінки суддів», прийнятих у Гаазі 26 листопада 2002 року:
Дотримання етичних норм , демонстрація дотримання етичних норм є 4.1 невід'ємною частиною діяльності суддів.
4.1 . Суддя дотримується етичних норм, не допускаючи проявів некоректної поведінки при здійсненні будь-яких дій, пов'язаних з його посадою.
4.2 . Постійна увага з боку громадськості накладає на суддю обов'язок прийняти на себе ряд обмежень; і, незважаючи на те, що пересічному громадянину ці обмеження могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно і охоче. Зокрема, поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.
4.3 . У своїх особистих взаєминах з адвокатами, що мають постійну практику в суді, де розглядає справи даний суддя, суддя уникає ситуацій, які могли б викликати обгрунтовані підозри або створити видимість наявності у судді будь-яких переваг або упередженого ставлення.
4.4 . Суддя не бере участі в розгляді справи, якщо хто-небудь з членів його сім'ї виступає в якості представника будь-якої зі сторін або в іншій формі має відношення до справи.
4.5 . Суддя не надає місце свого проживання іншим адвокатам для прийому клієнтів або зустрічей з колегами.
4.6 . Судді, як і будь-якому громадянину, гарантується свобода вираження, віросповідання, участі в зборах і асоціаціях, проте в процесі реалізації цих прав суддя завжди піклується про підтримку високого статусу посади судді і не допускає дій, несумісних з неупередженістю і незалежністю судових органів.
4.7 . Суддя повинен бути обізнаний про свої особисті і матеріальні інтереси конфіденційного характеру і приймати розумні заходи з метою отримання інформації про матеріальні інтереси членів своєї сім'ї.
4.8 . Суддя не повинен дозволяти членам своєї сім'ї, соціальним і іншим взаєминам неналежним чином впливати на його дії, пов'язані із здійсненням функцій судді, а також на прийняття ним судових рішень.
4.9 . Суддя не має права використовувати або дозволяти використовувати авторитет власної посади для досягнення особистих інтересів судді, членів сім'ї судді чи будь-яких інших осіб. Суддя не повинен діяти або дозволяти іншим особам діяти таким чином, щоб можна було припустити, ніби будь-хто чинить неналежний вплив на здійснення суддею його повноважень.
4.10 . Конфіденційна інформація, що стала відомою судді в силу його посадового становища, не може бути використана ним чи розкрита кому-небудь у будь-яких інших цілях, не пов'язаних з виконанням обов'язків судді.
4.11 . За умови належного виконання своїх обов'язків суддя має право:
а ) займатися літературною, педагогічною діяльністю, читати лекції, брати участь у діяльності, пов'язаній з правом, законодавством, відправленням правосуддя та іншими подібними питаннями;
b ) на публічних слуханнях справ виступати перед офіційним органом з питань, пов'язаних з правом, законодавством, відправленням правосуддя та іншими подібними питаннями;
c ) бути членом офіційного органу, урядового комітету, комісії, дорадчого органу, якщо таке членство дозволяє судді залишатися неупередженим і зберігати політично нейтральну позицію; або
d ) займатися іншою діяльністю, якщо це сумісно з високим статусом посади судді і не перешкоджає в будь-якій мірі виконанню ним своїх обов'язків судді.
4.12 . Суддя не вправі займатися юридичною практикою в період перебування на посаді судді.
4.13 . Суддя має право засновувати або вступати в асоціації судді , входити в інші організації, що представляють інтереси суддів.
4.14 . Суддя і члени його сім'ї не вправі вимагати або приймати будь-які подарунки, позички, заповіти або допомогу в іншій формі, якщо це викликано діями, які суддя скоїв, має намір вчинити або бездіяльністю у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків.
4.15 . Суддя не має права дозволяти співробітникам суду, а також іншим особам, які знаходяться під впливом судді, у його підпорядкуванні або працюють під його керівництвом, вимагати або приймати будь-які подарунки, позички, заповіти, допомогу в іншій формі, якщо судді свідомо відомо, що це викликано його функціями або діями, які він скоїв, має намір вчинити або бездіяльністю у зв'язку з виконанням своїх посадових обов'язків.
4.16 . За відсутності заборон, що містяться в законі, або інших законних обмежень, пов'язаних з публічним викриттям, суддя вправі приймати відповідні нагоди пам'ятні подарунки, нагороди та привілеї, якщо вони зроблені без наміру будь-яким чином вплинути на виконання ним своїх посадових обов'язків і не мали інших корисливих намірів.
Олег БАЗАК

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити