Спогади про армію, або як кіровоградські чоловіки лося, фанеру й «дєдушкін» кулак пережили. Частина 1.

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1028

Замість епіграфа
В нас будь-яка ієрархія існує лише по військовим званням. Можемо новеньких слонами називати, але і на тому. Є лише традиція посвяти в десантники: після першого стрибка б’ють «піджопника» парашутом і вручаються берет з тільняшкою. Служба для нас це робота. Поза службою ми усі друзі і жодних пресингів у нас немає.

Костя, контрактник кіровоградської військової частини А0860

 

Якось сидячи із одним знайомим за чашкою якогось китайського зеленого чаю серед підліткового шуму і гаму в одній із кіровоградських забігайлівок, заговорили за армію. Слово за слово і пішли спогади про духівське життя, знущання дідів, пошуки згущенки з цигарками… Далі розмова зайшла про те, що у 2013-му був останній призов на строкову військову армію і чим це може закінчитися.

 

Єдиною думкою, що на той момент прийшла у мою голову, було можливе зникнення тих традицій, які існували, як то кажуть, ще за царя Гороха. Як виявилося контрактники - свідомі військовики, поза статутом не служать. Тож імовірно увесь скарб армійського фольклору та обрядовості зітреться на пух і прах і розлетиться по спогадам тих чоловіків, які ще застали «дєдушкіного» кулака. Власне те, що Ви можете прочитати нижче, стало майже не цензурованим результатом моїх особистих пошуків того цінного, що каста чоловіків, а вже і жінок, може не «внєдріть» у своє контрактне військове життя.

«Первый шаг он трудный самый…»

В’ячеслав Шевченко, голова Кіровоградського обласного осередку Всеукраїнської федерації Фрі-Файту та контактних єдиноборств. 1997-1999 роки служби. Автобат.м. Одеса. Приїжджаємо тільки ми в частину вночі. Заводять нас на територію. Зустрічає нас таке чмо, квадратний такий, морда така велика і сапоги високі розрізані зверху, бо нога не влазить. Шапка на ньому навскіс вдягнута і він такий стоїть, посміхається «ги-ги» і каже: «Вешайтесь духи!» Ми там і сіли. Зранку вивели нас у їдальню, а ми ще у цивільному ж одязі. Йдемо по плацу, а навколо з вікон виглядають солдати і показують таку вєрьовку на шию, типу вішайтесь і по вікнам стукають.

В армії нікого не цікавить хороший ти чи поганий, розумний чи ні. Там усе для всіх однакове. Я навіть прийшов каратистом, але мене настільки психологічно забили, що я згадав про це лише під кінець служби.

Богдан Березобальський, студент. 2012-2013 роки служби. 249-й окремий полк радіоелектронної боротьби. м. Київ. Коли приходили молоді тільки, старші мали їх усьому вчити. Ну починали зі звань. Нас так не дурили, а ми вже пояснювали так як нам хотілось. От говорили, що майор - одна зірка, а далі йде підполковник - дві зірки. Але нам не пояснювали, що то підполковник, пояснювали, що то два майори. Ну от якось хтось із солдатів так і звернувся, то йому докладно пояснили, що таке два майори і що ці майори можуть зробити. А ми як прийшли, то тільки усю роботу за старших виконували, - вони лише їли самі і зуби чистили, - а так особливо вони над нами не шуткували.

Роман Бойко, кошовий отаман кіровоградського коша Українського дитячо-юнацького товариства "СІЧ". 2006-2007 роки служби. 3-й полк військової розвідки. Нам весняні призовники були дідами. Мало того, що вони оце не завжди благополучні, так вони ще такі вишкварки, геть невисокі, а ми бугаями були. Нас ще й більше було. Так от вони з'являлися як такі, що тобі усе розкажуть, але під загрозою страху. А ми ж нічого не знаємо, потрапили раптово в нові умови...Але я як людина вже з вищою освітою, то дивився на це трохи зверху, крім того я на той момент був вже одружений, так що я одразу дав зрозуміти тим дідам, що з мене вони нічого не візьмуть. Доводилося лише на початку робити те, що вони скажуть, щоб інші не страждали через мене.

Сергій Шевченко, таксист. 2004-2005 роки служби. Авіація. м. Сімферополь. Перші півроку в учебці я жив по статуту, дідівщини в нас не було, її жорстоко контролювали. За те, що не слухалися, наказували фізичними загрузками або сміттєзбірниками. І тоді кращим варіантом вважався перший - повіджимався, побігав, поприбирав сніг чи листя. Бо із другим варіантом було гірше: потрібно було прибирати сміття із величезного контейнера, куди скидувалось усе сміття. Воно там довго лежало, заводились щури. І коли треба було прибирати, то від тих щурів лопатами відбивалися, а через сморід на одязі (в баню ж водили лише раз на тиждень) людей навіть обідати садили за інший стіл, і спали вони в іншій кімнаті.

Кроком руш… по ієрархії

Богдан Березобальський, студент. 2012-2013 роки служби. 249-й окремий полк радіоелектронної боротьби. м. Київ. Це така купа традицій, що навіть не знаєш, як те все можна було придумати. Взагалі у нас була строга неофіційна ієрархія: до першої бані ти вважаєшся запахом, потім стаєш духом, після КМБ і присяги стаєш слоном («солдат любящий офигенные нагрузки») і рахуєш «дєду стоднєвку», десь через півроку від початку твоєї служби, стаєш черепом («человек еле работающий если попросить»). Коли твій «дєд» вже «дємбєльнувся» і залишив тобі письмове послання, то ти стаєш «бумажным дєдом» і типу боїшся вогню. Коли вже всі діди старшого призову пішли, тоді ти сам вже стаєш дідом і тобі вже рахують 100 днів до наказу. Як ті 100 днів закінчились, то ти стаєш «дємбєлєм».

В’ячеслав Шевченко, голова Кіровоградського обласного осередку Всеукраїнської федерації Фрі-Файту та контактних єдиноборств.1997-1999 роки служби. Автобат.м. Одеса. У нас не було такої дідівщини, що комусь щось ломали чи відбивали. Були свої методи виховання, які, як виявилося, виправдалися у майбутньому.

Спочатку ти навіть не дух, а запах. Тебе в духи ще мають прийняти! У нас було так: перевертають табурет вверх ніжками, ти стаєш на нього руками і ногами отак в неприємній позі і тебе луплять по заду рємньом оцим з зірочкою. При чому роблять це бляхою. Отак всю роту прийняли у духи - 120 чоловік. А потім такий казус вийшов: коли білуху (щось типу спідньої білизни) видавали якось після бані, утворилася черга. Всі ж рівненько стоять і в кожного на задах зірки після тієї посвяти в духи. Старшина тоді бум підняв, типу ви ж розумієте, це ж позастатутні стосунки.

Читайте продовження на "Гречці" згодом.

Світлана Дубина
Фото із соціальних мереж

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити