Топ-5 проблем, які заважають боротися з насиллям в сім'ї

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1664

 

Що заважає викорінити насилля в сім'ях українців? Якою має бути боротьба з насиллям: інформаційною чи подієвою? Саме ці питання були чи не основними з проблемних під час круглого столу у бібліотеці ім. Д. Чижевського, організованому членами Обласної інформаційної служби з актуальних питань жіноцтва у проекті «Мовчати не треба! Набери „Телефон довіри”», який підтримує Український жіночий фонд.


Інформаційна служба, яка по суті є спеціалізованою гарячою лінією, де надається правова і соціально-психологічна допомога постраждалим від насилля, проіснувала вже більш як 9 місяців (про результати її роботи, "Гречка" писала вже раніше). Проте незважаючи на досить невелику, у порівнянні з іншими областями, кількість звернень, організація виявила ряд проблем. Як їх вирішити, аби люди хоча б розпочали боротися із насиллям у своїй сім'ї, а не вважали це звичайними побутовими сварками, свідомо розуміючи, що так бути не може? Серед ораторів: держслужбовці, правоохоронці, соціальні працівники, психологи.

 

Проблема 1. Юрист-консультант Інформаційної служби Валентин Боровиков розповів, що жертви звертаються за їхнім телефоном через безвихідь. Мовляв, усюди відмовляли, відписували, допоможіть. "Телефон довіри" є путівником, який має направляти жертву по відповідним інстанціям, але ж вона вже впевнена, що їй там не допоможуть. Вирішити цю проблему можна лише за співпраці усіх інстанцій, які займаються питанням насилля серед населення.

Проблема 2. Часто жертві з району чи села, яка звернулася на "Телефон довіри", необхідно приїхати до обласного центру для оформлення тих чи інших документів. Проте приїзд буває неможливим, оскільки він може призвести до чергової порції агресії з боку насильства. Аби вирішити цю проблему, запевняють в Інформаційній службі, у районах відкриватимуть такі собі громадські приймальні. Корисно буде зібрати інформацію про громадські організації, психологів чи соцпрацівників, які могли б стати тим пунктом прийому громадян, або хоча б допомогти в організації такої приймальні.

Проблема 3. Насилля до дітей з боку співмешканців повинно контролюватися не лише соцпрацівниками чи дільничними інспекторами, а й педагогами шкіл і дитячих садочків. Оксана Кліменченко, психолог Міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, розповідає, що психологи і соціальні педагоги навчальних закладів намагаються не виносити "ссор из избы" і замовчувати чи обходити проблеми дітей. Можливо, це пов'язано з тим, що бояться ніби в наслідках насилля звинуватять саме навчальний заклад. Якщо і вдаються до соціальних працівників чи правоохоронців, то просять, аби проблему дитини вирішували "по-тихому". Часто -густо, психологи і соцпедагоги навіть не знають як правильно вчинити у випадку, коли бачать, що по відношенню до дитини вчиняється насилля, тож просто закривають на це очі. Проблему, вважають учасники круглого столу, можна вирішити лише якщо розповідати педагогам про існуючі служби, організації, які займаються питанням насильства в сім'ях, давати їх контакти й розпочинати співпрацю. Аби дізнатися про клімат стосунків дітей із батьками, варто регулярно проводити анонімні анкетування і, зважаючи на їх результати, організовувати інформаційну роботу з дітьми й батьками.

Проблема 4. Найбільш непроінформованими щодо можливих шляхів боротьби із насиллям в сім'ї є мешканці сіл, вважають консультанти "Телефона довіри". Саме тому, за неофіційною статистикою, і випадків насилля там більше. Проте начальник відділу оздоровлення та сімейної політики департаменту соціального захисту населення Кіровградської ОДА Марина Пустовойт запевняє, що проблема не в проінформованості, а в небажанні з цим боротися, адже повсюдно висять інформаційні плакати з номерами гарячих ліній та телефонів довіри, а їх не бачать.

Навіть якщо жертви звертаються до дільничних інспекторів, розповідає заступник начальника управління громадської безпеки УМВС у Кіровоградській області Олександр Дигас, у більшості випадків справи не доходять до суду. По-перше, у разі звернення міліції, за інструкцією, дільничний інспектор має право забрати кривдиника у відділок максимум на три години для складання протоколу, хоча раніше його можна було затримати на тиждень. Тож ефективність від звернення майже нульова, адже по поверненню насилля може стати навіть жорсткішим.

По-друге, якщо жертва звертається до міліції, то вона все одно розуміє, що кривдника можуть посадити. Це може вплинути і на фінансове становище сім'ї, і на емоційне, адже яким би не був насильник, він-рідна людина. Тому часто ще на стадії досудового слідства жертва і кривдник примирюються, знаючи, що у разі примирення обох сторін, згідно із чинним законодавстом, справу закриють.

По-третє, 70% судових рішень по справам щодо насилля в сім'ї, передбачають штрафи, які лягають на сім'ю, і які, зрозуміло, сплачує сама жертва. Арешти, які передбачені законодавством, виносяться у вигляді вироку досить рідко. Проблему могли б вирішити, вважає Олександр Дигас, громадські роботи, проте це у законі такого покарання не передбачено.

Проблема 5. Арешт на певний час чи штраф не є запорукою того, що кривдник не вдасться до сили чи психологічного тиску знову. З насильниками повинна проводитися корекційна робота. Такі реабілітаційні методи вже ввели у Київській області, проте змусити людину з села чи віддаленого району поїздити півроку до обласного центру майже нереально, особливо якщо вона робитиме це за власний кошт. Учасники круглого столу зауважують, що невеликі центри корекційної роботи можна було б організувати при сільських радах чи районних центрах, але це додаткові видатки на зарплати працівникам. Ідеальним варіантом, вважає Марина Пустовойт, було б відкриття окремого Центру корекційної роботи, де б певний час жили і працювали (хоча б на тих же громадських роботах) насильники, проходили консультації із соціальними працівниками та психологами. Проте і Центр корекційної роботи може бути хіба рожевою мрією, адже на його відкриття треба ще більше грошей, ніж на точкові Центри по області.

Світлана Дубина
Фото автора

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити