Історії Небесної сотні: один день з Віктором Чміленком

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1804

 Яким були ті люди, які віддали життя за нашу свободу? Герой Небесної сотні з Кіровоградщині, Віктор Чміленко, залишив по собі незгладиме враження не лише у рідних та друзів.

Я спілкувався з ним лише один день, але за цей день він справив дуже сильне враження. Після цього я часом згадував його, розказував про нього колегам та ставив у приклад студентам.

Зустрілися ми під час експедиції. Я з аспірантом Інституту ботаніки імені М.Г. Холодного Денисом Винокуровим досліджували рослинний покрив долини річки Інгул в Кіровоградській області.

 Розпочали з витоку річки і поступово спускалися до низу. Одного разу заблукавши в пошуках цікавого урочища ми заїхали в село Борисівка Бобринецького району. Звернулися до господарів першої хати. Ті не змогли нам допомогти і порадили звернутися до фермера Віктора Чміленка, який за їхніми словами тут все об'їздив. На наше щастя той був вдома. Ми представилися - звідки і що тут робимо. Розговорилися і вже через деякий час Віктор покину свої справи і поїхав показувати нам самі цікаві місця на Інгулі в цьому районі.

Невдовзі ми попрощалися. Та згодом нас очікував сюрприз - опівдні він повернувся з смачним домашнім обідом для нас. Його супроводжувала дружина. Вони сказали, що дуже б хотіли знати, які рослини зростають тут у них, особливо лікарські. І запитали чи не могли б ми назвати деякі. Такий інтерес зустрічається дуже рідко, тому ми безперечно погодилися. Віктор з дружиною збирав рослини, показував їх нам, записував назви та розпитував про їх особливості. Я не пам'ятаю точно, але це тривало кілька годин. Така жага знань, щирий інтерес нас дуже вразив. Подумалося, от якби наші студенти-біологи виявляли такий живий інтерес до рослин під час практик!

Навіть така коротка наша зустріч показала, що він Людина дуже непересічна. Він щиро цікавився дикою природою рідного краю - міг показати усі цікаві урочища. Дізнавшись, що ми ботаніки вони з дружиною повели нас на подвір'я, щоб ми сказали їм назви невідомих їм рослини, які вони звозили звідусіль - їх садиба була досить багатим на інтродуковані та місцеві лікарські і просто гарноквітучі рослини. Також, він цікавився історією рідного краю -розказав нам трагічну історію свого села, а його подвір'я було прикрашено етнографічними артефактами.

Я вже не пам'ятаю достеменно про що саме ми говорили тоді під палючим серпневим сонцем. Єдине, що міцно закарбувалося, це розповідь про причини його переїзду в Борисівку - мале і м'яко кажучи не багате село. Деталі розмови забулися. Пам'ятаю лише суть - він переїхав в село з міста, тому що стомився кланятися численній чиновничій братії, а без цього вести бізнес стало не можливо. В селі ж, працюючи на землі він відчував себе вільною людиною.

Воїстину, на майдані загинули найкращі!
Світла пам'ять Герою!


Завідувач, професор кафедри ботаніки Херсонського державного університету, доктор біологічних наук Іван Мойсієнко.

За інформацією сайту "Мост"

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:

Коментарі  

 
+2 # Дід Піхто 10.03.2014, 22:43
Слава Герою!
Цитата
 
 
+4 # Oleg 10.03.2014, 14:08
Звісно, випадкових людей на Майдані у найважчі дні бути не могло. Тільки справжні Герої. Решта, включно з інформаторами тодішньої СБУ у "Свободі" та "Правому секторі", порозбігалися хто куди за кілька годин до початку активного наступу правоохоронців на простих людей
Цитата
 
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити