Патріотичне виховання: криза жанру?

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1228

 

За останні місці для українців ущільнився час. За ці місяці відбулось стільки дивного, вагомого, страшного, героїчного, на що зазвичай ідуть роки, а то й десятиліття. Про те, що змінилась психологія сприйняття українцями один одного кажуть і психологи. Ще кілька місяців тому «Слава Україні» для більшості було вітальним гаслом вояків УПА, а ніяк не нормальним привітанням як зараз. Ще кілька місяців тому люди не знали слів і не розуміли для чого взагалі співати той гімн. Ще кілька місяців тому українці «косили» від армії, а тепер самі стали штурмувати воєнкомати. Світогляд змінився за місяці.

 

А от наймолодше покоління чомусь продовжують виховувати за методами радянщини.

Отже у Кіровограді «з метою розвитку військово-патріотичного виховання, забезпечення формування громадянських, моральних і фізичних якостей у процесі виховання та навчання, набуття учнями знань, умінь і навичок, необхідних майбутньому захиснику Вітчизни» , виконком міської ради вирішив, що на меморіальному комплексі «Фортечні вали», де поховані учасники Другої світової, знову, як у СРСР, буде чергувати почесна варта.

Склад почесної варти формується з учнів 8 – 11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів міста Кіровограда у кількості 25 осіб щодня.

Школярі нестимуть почесну варту з 23 квітня по 23 травня, з 1 вересня по 1 жовтня 2014 року. Вартові з одного навчального закладу будуть задіяні протягом трьох днів з 12-ї до 15-ї години. (Шановні товариші педагоги, як поясніть як, тригодинне стояння на меморіальному, але все ж кладовищі, виховає у дітей патріотизм? Можливо, він має всмоктатись через п’ятки і так дійти до серця і мозку?).

Також буде створено сектор військово-патріотичного виховання учнівської молоді на базі станції юних техніків.

Як повідомляють вчителі, в школах цьогоріч, як і в минулому році, учнів зобов'язують взяти участь у проведенні міського військово-патріотичного конкурсу пісні і строю. (Як це проходило того річ? Школярів одягли у костюми а0ля «друга світова» у яких вони марширували Валами і наспівували Катюшу.) І це не зважаючи на те, що голова Кіровоградської ОДА Олександр Петік завірив журналістів, що відтепер подібного роду «обязаловка», як і примусові пришкільні оздоровчі табори практикуватись не будуть.

-Може досить дурньою займатись і треба дати дітям нормально здати іспити? - обурюються у соцмережах батьки, а інші взагалі стверджують, що не пускатимуть своїх дітей на такі заходи.

Можна було б просто посумувати над тим, що Кіровоград страждає ретроградством, але ні… За такою методикою вчать не лише патріотизму, а і інших предметів. Кілька років тому, студенткою, я вивчала методику викладання української мови. Як стверджувала наша викладачка, за «новим підручником», 1987 року. Це й самий підручник був і в новішому перевидання початку 2000,але суть від того не змінилась…Виходить, за 20 з лишком років нових ідей не з’явилось? Нічого не змінилось? Але ж змінились діти.

Так само цікаво, чому для прищеплення патріотизму дітей виховують суто на прикладі Другої світової? Чому таку тактику у свій час обрав для себе Радянський союз абсолютно зрозуміло: їм треба було уніфікувати історію, аби образ героя в Києві, Липецьку, Краснодарі і Магадані був єдиним. Козаків-запорожців притягти під цю потребу неможна було, визвольні змагання часів УНР також не можна було подати як геройство, бо ж українці воювали проти червоної армії, те саме і з УПА, яких фактично демонізували. Залишилась лише Друга світова. До того ж, для тогочасних дітей ця сторінка історії була найближчою. У кожного у родині хтось та постраждав на війниі.

Від часу визволення пройшло 69 років. Фактично не залишилось в живих ветеранів, а святкуємо ми щоразу все помпезніше. Хоча, у сучасних школярів воювати могли хіба прадіди. Сучасні діти переважно не усвідомлюють контексту подій, не розуміють чим відрізняється фашизм від нацизму, нічого не можуть сказати про перший український фронт, але марширують і наспівують. І це лякає. Агов, педагоги, дайте дітям замість дудки книгу! Нехай вони прочитають про визначні бої і бойову техніку того періоду, тактику ведення протистоянь, ліричні історії кохання в горнилі війни,а не тупо марширують…

Зрештою, чого ми зараз забуваємо про ті, заборонені в радянський час сторінки української історії? Чого не розкажемо дітям більше про УПА, Шухевича і Бандеру, історію,яку в останні роки взагалі викинули з підручників, а до того їй присвячували аж параграф? На гребені Євромайдану саме це зараз і цікаво! Цікаво дізнаватись нове, а не топтатись на місці.

Чому для виховання патріотизму, замість читати пафосні вірші, не дати поспілкуватись з тими, хто був у боях на Інститутській? Чому не звозити на екскурсію до нинішнього Києва? Не показати місце, де полягла Небесна сотня? Хай, як співається у пісні, вони знають, де ті кого було закатовано, спалено, порубано, побито, репресовано, де ті, що життя віддали за своє…

Можливо, викладені вище тези неактуальні і непрофесійні, тоді може нашим освітянам варто звернутись до колег із Польщі та запитати, як вони навчають дітей, аби ті не забували, що є Бог, честь, та Вітчизна.

Інга Дуднік, мама випускниці: «В цьому є багато граней. Відбуватись це буде в час навчання. Значить дитина буде змушена пропускати уроки, ще й в "гарячий" час для 9 та 11 класів - підготовка до іспитів та ЗНО. Крім того на Фортечних валах не має жодної споруди - не має де укритись від дощу та сонця. Поруч з дітьми має бути вчитель і може навіть не один - значить треба переглядати розклад і зривати навчання в інших класах. Є і інша сторона медалі - виховний процес. Примушуючи дитину , особливо в підлітковому віці до певних дії, ми викликаємо емоційний спротив. Тож такими методами ми досягнемо зворотного результату. Крім того, викликає подив шлях ухвалення рішення , яке стосується безпосередньо багатьох людей: дітей, вчителів, батьків. не було жодного обговорення. Начальник управління придумала, узгодила на виконкомі і рішення прийнято. А кому воно потрібне?

Чому взагалі з 23 квітня по 23 травня? Зрозуміло було б як би на один день - день Перемоги. Але чому місць, чому саме ці терміни?

Взагалі, ми не можемо відірватись від радянських методів виховання. На сьогодні школа робить все, щоб поховати в дітях патріотизм. Уявіть собі що дитина має пробути три дні на сонці чи під дощем. Що вона буде відчувати? Буде цим пишатись? То вона прокляне все на світі. Діти розуміють і відчувають нещирість дорослих, їх не можна обманювати.

Вже в 80-ті роки коли ми навчались, то ця "обязаловка" посту № 1 всім набридла і сприймалась тільки як можливість прогуляти школу.»

Олександр Різник: « Раніше у почесній варті були саме піонери. У них була своя організація, визначені ідеї і у варті вони були тому, що були кращі від свого загону. Це була честь. Якби зараз це робила якась скаутська організація або історичні гуртки, діти які дійсно знали історію і яким це не байдуже, то це б мало якийсь сенс. А якщо просто загнати школярів і вони просто стоять там кілька годин, то користі з цього нікому не буде.»

Люба, 9 клас: «Чесно кажучи, вперше про таке чую. Нам про таке не оголошували. Напевно, якщо почесна варта і буде, то до неї залучатимуть любимчиків-активістів. Але, думаю, якщо погода хороша, то мало б хто відмовився від такого. Не думаю, що хтось контролюватиме чи ми там стоїмо, та і офіційно уроки можна пропустити. А відробляти пропущені уроки потім не змусять? Звичайно я вчила історію, знаю, що там поховані герої Великої Вітчизняної, але що нам вартувати? Могилки? Там же є сторож.»

Анастасія Дзюбак

"Нова газета"

 

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити