Кастрована люстрація: як влада захистила продажних суддів

Опубліковано . в Суспільство

Кількість переглядів - 1436

Днями депутати Верховної Ради з великими потугами проголосували за прийняття Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Дехто з моїх знайомих вважає це великою перемогою і вже навіть серйозно думає, що вжиття передбачених цим законом заходів зробить українські суди чесними та непідкупними. Але давайте тверезо та зважено проаналізуємо деякі норми цього творіння депутатів.

Законом декларується визначення правових та організаційних засад проведення спеціальної перевірки суддів судів загальної юрисдикції як тимчасового посиленого заходу з метою підвищення авторитету судової влади України та довіри громадян до судової гілки влади, відновлення законності і справедливості. Саме з цією метою і має бути створена Тимчасова спеціальна комісія. Здавалося б, якщо створюється такий серйозний орган та ще й з такою важливою метою, то він має бути наділений правами, що дійсно дають йому можливість провести серйозну чистку в лавах катастрофічно корумпованих судів. Але…

Створюючи такий орган і декларуючи прагнення до відновлення справедливості, держава в той же час самоусувається від цього процесу та ще й обмежує коло суддів, які підпадають під перевірку.

Було б абсолютно логічним наділити Тимчасову спеціальну комісію правом самостійно ініціювати проведення перевірки щодо конкретного судді, але замість цього законодавець передбачив можливість її проведення лише за заявою юридичної або фізичної особи. При цьому до такої заяви встановлюється ряд вимог, без додержання яких вона розглядатись не буде, що суттєво звужує коло осіб, які в силу тих чи інших причин мають можливість правильно оформити заяву. Отже, певна частина заяв, навіть якщо в них будуть наведені факти не тільки порушення присяги, а й вчинення злочину суддями, просто не будуть розглянуті.

Обмеження кола суддів, що підпадають під перевірку, є відвертим ляпасом суспільству і приводом зітхнути з полегшенням хабарникам в мантіях. Законодавець чомусь вирішив, що перевірити необхідно лише тих, хто приймав певні рішення стосовно масових акцій протесту, останніх виборів до Верховної Ради України, позбавлення статусу народного депутату України. Також перевірці підлягають судді, які одноособово або у колегії суддів розглядали справу або ухвалили рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини.

Панове депутати, ви дійсно вважаєте такі заходи ефективним та достатніми?! Виходить, що такий собі чоловічок в мантії, який більш занепокоєний питанням заміни свого авто бізнес класу на авто представницького класу, ніж правосудністю свого вироку чи рішення в справі, але який не приймав передбачених тим законом рішень може жити спокійно і далі робити свої брудні справи. В наших судах вже давно за гроші можна все, а в кримінальних справах за вказівкою прокурора можна ще більше і прийнятий закон цієї ситуації не змінює абсолютно.

Дуже вдячні депутатам деякі судді і за наступний подарунок: перевірці підлягають ті судді, що приймали рішення в справах про накладення адміністративних стягнень на осіб, які були учасниками масових акцій протесту в період з 21 листопада 2013 року, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 1222 Кодексу України про адміністративні правопорушення за невиконання водіями вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу, на підставі статті 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця, на підставі статті 185-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення порядку організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, на підставі статті 185-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення за створення умов для організації і проведення з порушенням установленого порядку зборів, мітингів, вуличних походів або демонстрацій та про залишення зазначених рішень без змін судом апеляційної інстанції. А от в Кіровограді, наприклад, судді дуже слухняно відправляли на нари активістів по статті 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне хуліганство. Але до цих суддів законодавець претензій немає. Хай продовжують?

А хтось з депутатів задумувався як практично виконати норму закону про перевірку суддів, які надавали дозволи на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно осіб, які були учасниками масових акцій протесту? Уявіть ситуацію, коли за рапортом якогось оперуповноваженого Пупкіна вносяться відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань і в рамках кримінального провадження починається стеження, прослуховування телефонів, житла і тому подібне. Все це, звичайно ж, з дозволу певного судді, який абсолютно не переймався щодо законності. Потім Янукович тікає і кримінальне провадження закривається. Про стеження і прослуховування особи, відносно яких ці заходи здійснювались, просто не знають. То хто ж тоді подасть заяви до Тимчасової спеціальної комісії? Знову безкарність.

Якось дуже вже сором’язливо та в останню чергу законодавець згадує про перевірку суддів які розглядали справу або ухвалили рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні Європейського суду з прав людини. Якщо держава дійсно бажає відновлення законності, то мала б законодавчо закріпити безальтернативне звільнення всіх суддів, які допустили ці порушення. Замість цього вона навіть не приймає на себе обов’язку відслідковувати подібні справи. Результатом цього є постійне зростання сум, що мають виплачуватись громадянам України в якості компенсації за рішеннями Європейського суду з прав людини.

І головний сюрприз закону: Тимчасова спеціальна комісія не має права на внесення подання про звільнення судді. Вона лише проводить перевірку і приймає висновок про порушення суддею присяги, який направляється до Вищої ради юстиції. Далі вже розгляд справи в цьому органі, внесення подання Президенту або до Верховної Ради. Отже, можемо тільки уявити на який період часу затягнеться звільнення судді-порушника. І весь це час він буде вирішувати людські долі та отримувати дуже немалу заробітну плату.

Українські суди та правосуддя вже давно знаходяться в різних вимірах і між собою не перетинаються. Про рівень корумпованості суддів та їх готовність виконати будь-яку забаганку прокурора, як ми всі це бачили останні роки в багатьох гучних справах, навіть говорити не хочеться. Нова влада, в якій чомусь самі старі обличчя, оголосила себе реформаторами і робить вигляд здійснення реформ. Та насправді держава намагається черговий раз ошукати власний народ і вкрасти завойоване кров’ю право жити в країні зі справедливим судом, де все вирішується за законом, а не дзвінком чи номіналом купюр. Ми маємо чітко усвідомлювати, що ті чиновники, які зараз пролізли у владні кабінети не є чимось кращими від тих, хто з цих кабінетів щойно пішов. Навіть цей закон є результатом тиску суспільства на них. І навіть попри його недосконалість він все ж дає громадськості певні важелі впливу. Тому ми маємо згуртуватись і завалити Тимчасову спеціальну комісію роботою. І тиснути далі.

За матеріалом "Гречаного блогу" Геннадія Нікішова

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити