Кіровоградська історія: кохання Марії Садовської та небожа Шевченка

Опубліковано . в Життя

Кількість переглядів - 4599

Історики вітчизняного театру неодноразово констатували обмаль даних про Марію Карпівну Тобілевич (Садовську-Барілотті, Петрову-Мову), представницю славного роду корифеїв сцени, яку за красу голосу називали соловейком. Учителька, учасниця аматорських театральних гуртків, мандрівних оперет, труп М.Кропивницького, М.Старицького, М.Садовського і П.Саксаганського, виконавиця всіх головних ролей та партій українського репертуару другої половини XIX століття залишається порівняно маловідомою в особистому, сімейному житті.


Чи не найбільше запитань щодо романтичних стосунків Марії Тобілевич з Йосипом Шевченком. Гнучка, статурна, трохи вища від середнього зросту, добре вихована (у сім’ї, школі та гімназії) за оцінкою другої дружини Карпенка-Карого Софії, щира, лагідна, проста, весела дівчина не могла не привернути увагу юнкера-кавалериста. Той щосуботи бував у будинку Тобілевичів на Знам’янській вулиці (тепер – Тобілевича). Там відбувалися справжні вечори української творчості, часто переслідувані царською владою. І, як згадував П.Саксаганський, “починались співи гуртом, коли збиралося багато, а більше співала сестра Маруся, Шевченко...”. І тоді в молодих голосах над Чечорою, від пагорба із Знам’янською церквою у бік Інгулу і степу, єдналися їхні палкі серця. Марія і Йосип брали участь у спільних репетиціях і прем’єрній постановці “Вечорниць” у клубі громадського зібрання на Палацовій вулиці. На груповій фотографії учасників “Вечорниць” Шевченко й Тобілевич стоять поруч. Ця гарна, помітна пара могла стати й на весільний рушник. Але спочатку – деякі факти з біографії Йосипа.

 

Уродженець Корсуня небіж Т.Г.Шевченка (Кобзар любив хлопця і часто згадував у листах) вступив до Єлисаветградського кавалерійського училища за сприяння його викладача військовика М.Новицького, який допомагав у визволенні з кріпацтва родичів Тараса Григоровича. Брав участь у роботі гуртка літературно обдарованої молоді, до якого входили брати Тобілевичі, разом із Садовським, Саксаганським, Грабенком і Дяченком готував газету. 1875 року в Єлисаветграді вийшла його збірка “Дещо із перекладів самостійних творів” (під псевдонімом “І.Грінченко”) з метою благодійної підтримки ремісничо-грамотного училища накладом 1200 примірників. Серед перекладів привертають увагу твори О.Пушкіна, А.Фета, Г.Гейне, П.Беранже, Р.Бернса. У власних поезіях звучать мотиви кохання (нерозділеного), соціальних проблем, просвітництва, моралі.

Софія Тобілевич, яка після описуваних подій близько зійшлася з Марією, писала: “Несподівано для самого себе Йосип Варфоломійович закохався в Машу і посватався до неї. Оскільки і він, і Маша були ще занадто молоді, то за порадою Івана Карповича весілля було відкладено на той час, коли наречений закінчить військову школу... Поїхав Шевченко на якесь свято додому, на Полісся, і звідти прийшла страшна звістка, що він, тяжко захворівши, помер. Маша сама тяжко захворіла, одержавши ту звістку. Молодість перемогла, вона одужала, але, рятуючись від туги, стала рватися з дому, шукаючи собі роботи, як забуття”.

Але коли звернемося до енциклопедій, то виявимо.., що Йосип тоді не помер. Закінчив училище 1874 року, брав участь у російсько-турецькій війні 1877 – 78 років. Прапорщик 15-го стрілецького батальйону був поранений під Шипкою. По завершенні бойових дій командував у Болгарії одним із округів, отримав доручення організовувати міліцію в іншому. Став капітаном, при виході у відставку отримав звання колезького секретаря по удільній службі, мав атестат за сьомий клас реальної гімназії. Як пише одеський дослідник Г.Зленко, літературну і військову кар’єру Йосипа урвала тяжка хвороба параліч. Коли ж здоров’я на деякий час повернулося до нього, то активно поринув в українське культурне життя. М.Старицький згадував, що 1881 року читав М.Кропивницькому свою драму в присутності М.Садовського та Й.Шевченка. Йосип записав “Споминки” свого батька Варфоломія про його названого брата Т.Шевченка. Дата смерті небожа Кобзаря вказується “до 1900 року”. Це вимагає уточнень спогадів С.Тобілевич про причини припинення стосунків Марії і Йосипа (можливо, щось підкаже його лірика невдалого кохання?).

За словами С.Тобілевич, звістка про смерть Й.Шевченка привела Марію до думки влаштуватися в мандрівну оперету (всупереч волі брата Івана), яка гастролювала в Єлисаветграді: “Досі покірна Маша наче збожеволіла. Я не можу залишатися вдома, казала вона уперто. Тут все мені нагадує про мою втрату, про Йосипа”. Потім, між гучними успіхами на сцені, були одруження з оперними співаками, акторами італійцем Барілотті та українцем Д.Петровим (Мовою), від яких народилося кілька дітей.

Сергій ШЕВЧЕНКО

Сподобалася стаття?
Поділитися:
Loading...

Додати коментар

Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит.

У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення

Захисний код
Оновити

мир тв