Аналітика

У Кропивницькому не мають впливу на самовільне встановлення парканів у приватному секторі (ФОТО)

. 11475

Самовільно розширити ділянку перед власним будинком, встановити паркан, загородити пішохідну доріжку і не понести за це відповідльності - це реалії Кропивницького.

 

Тенденція винесення парканів на кілька метрів від будинку, до самої проїжджої частини, притаманна приватному сектору, й особливо відчутна у тих мікрорайонах, де безпечно рухатись вулицями лише попід вікна через відсутність тротуарів. Побачити будинки з винесеним високим парканом можна, наприклад, у мікрорайонах Новоолексіївки, Кущівки. "Гречка" дізнавалась як у законодавстві ідентифікується це порушення і яку відповідальність може понести власник домоволодіння, біля якого виріс такий паркан.

"Згідно Земельного кодексу України, паркан має знаходитись на приватизованій земельній ділянці, а не на межі. Встановлення паркану за межею земельної ділянки є самозахопленням. Раніше сільгоспінспекція, яка інспектувала факти самовільного захоплення земельних ділянок, порушення у використанні земель сільськогосподарського призначення, називала самозахопленням землі встановлення такого паркану, який неможливо взяти і пересунути", - коментує начальник управління земельних відносин та охорони навколишнього середовища Кіровоградської міськради Родіон Владов.

Нині управління сільсгоспінспекції в Кіровоградській області перебуває в процесі реорганізації, тож "Гречка" звернулась за роз'ясненнями з цього питання до Державної існпекції сільського господарства України. Однак жодної реакції на свій інформаційний запит ми так і не отримали.

Чи трактує появу винесених до проїжджої частини парканів порушенням Державна архітектурно-будівельна існпекція офіційно вдалось дізнатись лише через інформаційний запит, до якого були прикріплені фото, зроблені у Кропивницькому. З відповіді ДАБІ дізнаємось, що огорожі належать до малих архітектурних форм (абз. 10 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів»), а малі архітектурні форми є елементами об’єктів благоустрою (відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 21 того ж Закону), тому контроль за влаштуванням огорож не належить до повноважень органів держархбудконтролю.

"Згідно з ст. 40 Закону, самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами", - йдеться у відповіді ДАБІ.

Однак у земельному управлінні міськради переконують, подібних повноважень не мають. Така ж відповідь і в управлінні архітектури та містобудування.

У спеціалізованій інспекції, що працює при Кіровоградській міській раді, пояснюють встановлення парканів та огорож за межами приватизованої або орендованої ділянки є захаращенням території загального користування, за що передбачений штраф від 340 до 1360 грн. Однак рішення про виплату штрафів адміністративні комісії, що діють в Фортечній та Подільських райрадах, а також міській раді, часто-густо не виносять.

"Ми складаємо протоколи по таким порушенням, але ж ми не змусимо папірцем прибрати паркан. Протоколи складаються, відправляються на комісії, але часто вони не виносять рішень про призначення штрафів, бо ж такі паркани самі розумієте які люди ставлять. Ми можемо скласти протокол лише раз у рік, тому цей спосіб недієвий. Або треба, щоб штрафи великі були, або щось інше. Ще ніхто після наших протоколів не зніс паркан", - прокоментував "Гречці" в.о. начальника спецінспекції Олександр Брюховецький.

Водночас керівник спецінспекції відзначає, насправді випадків, коли ставлять паркани без дозволів небагато. Для цього отримують відповідні дозволи в управлінні архітектури та містобудування або навіть беруть земельну ділянку перед будинком в оренду.

Родіон Владов вважає, подібних питань би не виникало, якби депутати затвердили план червоних ліній. Тоді б архітектор не підписував дозволи на встановлення таких об'єктів, адже це було б прямим порушенням норм містобудування.

А тим часом Земельний кодекс України дає право громадянам, які тривалий час користуються неприватизованою земельною ділянкою, отримати її у власність за набувальною давністю. Згідно ст. 119 кодексу "громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування".


Світлана Дубина

 

Поширюйте

Коментуйте


Реклама