Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Письменник Юрко Іздрик сказав якось про колегу Тараса Прохаська: «Прохаська люблять усі».

Не знаю, як там усі, але я люблю. Коли Прохасько говорить – своїм рівним теплим голосом – я б його слухала і слухала. І не важливо, про що саме він розповідає. Здається, коли б він просто взяв телефонний довідник і почав його читати, то у цьому також була б якась родзинка. Тож з тих пір, як уперше почула його і про нього, ловлю кожну нагоду такої зустрічі.

...

Те, що ми хочемо знати про публічних людей, зазвичай таке, що на публіку не виноситься.  У форматі «публічного інтерв’ю» на «Книжковому Арсеналі» письменниці Лариса Денисенко й Ірен Роздобудько поділилися чимось подібним. (Хоча мені це більше було схоже не на інтерв’ю, а на дівочу розмову, під час якої співбесідниці нерідко говорять одночасно: жінки є жінки – що з нас візьмеш?).

Так от, ділилися вони уривками із книжки, де опублікували щире листування між собою приблизно семирічної давності. Ірен при цьому зазначила, що, на її щастя, книги цієї у продажу вже немає. Серед іншого Роздобудько писала Денисенко, що не любить, коли їй хтось лізе в душу. А Денисенко згадувала одну з перших зустрічей, коли її дратувало погано пофарбоване біле волосся Ірен. Але це, знову ж таки, про жіноче. Говорили і про творчість, плани, містичне і, само-собою, ситуацію в Україні.

...

Книжковий світ на виріст

Posted Автор: Створено: в Культура

         Я хочу, щоб дитинство ніколи не закінчувалося. От уже кілька років я намагаюся собі штучно його продовжити – читаю книги, відвідую лекції з дитячої літератури і залюбки беру участь у майстер-класах пластилінової ілюстрації. Тому, коли відбуваються цікаві книжкові події, мене зажди можна знайти на стендах дитячих видавництв. І байдуже, що мені вже понад двадцять!

          Цьогорічний Книжковий Арсенал порадував моє книгофільне єство не тільки оригінальними книжками, а й цікавими заходами. Так-так, то я стояла біля стенду «Видавництва Старого Лева» і придивлялася до книжкових гарнітур. Ви не помиляєтеся, - то я перевіряла всі книжки видавництва «А-БА-БА-ЛА-МА-ГА» на якість і екологічність паперу. І так, то я безсоромно гортала видання «Грані-Т», щоб перевірити тип скріплення. Але повернемося до заходів.

...

Література формату Twitter. Не без політики

Posted Автор: Створено: в Культура

Коли б мені сказали, що можна провести літературний захід із майже двадцятком учасників усього за півгодини і так, щоб кожен із них не раз висловився – я б не змогла цього уявити.

Але, з’ясувалося, «таки да», можна. Одним із заходів цьогорічного «Літературного Арсеналу» була зустріч із письменниками «Література формату Twitter». Більшість із учасників – покоління так званих двотисячників. Хоча взяли участь і доросліші автори: Іван Малкович й Іван Андрусяк.

...

«А ну-ка, давай-ка…роботу ти шукай!»

Posted Автор: Створено: в Загальне

 

     Невеличке авторське прохання: не намагайтеся відтворити це у реальному житті, а якщо й відтворите, то хай це буде просто нереально, бо ви цього варті.

І так, типу розділ перший або «Расскажи, Снегурочка, где была, Расскажи-ка, милая, как дела…». 

Ну…я це..дівчина, яка закінчила філфак, майже рік тому, п’ять курсів старанно відмотала, як кажуть, і – у вільне плавання, майже вільне, бо на якорі висять аж цілих три роки громадських робіт (іншими словами державі треба повернути мої, рідненькі, стипендіальні гроші назад). І тут я така 28 червня отримала диплом, виїхала з квартири і гайда додому, в рідненьке село. А в голові крутиться «вау, лялечко, у тебе все літо попереду, фарбуй очі та бігом з дівками на гульки, тобі до пар тепер не треба готуватися і т.д.».

Складно написати про те, що любиш. Тобто не просто написати, а написати саме те.

Я люблю Сергія Жадана. І видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га». І літературні зустрічі. І про це також не вдається розповісти так, як воно є насправді.

...

Непізнаване

Posted Автор: Створено: в Політика

Ворожа армія прийшла воювати, але супротивники не вийшли на поле бою.

Колись почула цю міні-притчу і мені така тактика видалася надзвичайно цікавою. Таким утопічним способом уникнення агресії.  Східним варіантом мужності. Кортіло дізнатися, що б сталося, коли б подібна не-війна трапилася. Але була впевнена, що ніколи цього не побачу, бо: по-перше, в Україні найближчі багато років війни не передбачається; по-друге, в реальності нічого подібного не буває.

...

Проект гражданской дипломатии

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Проект гражданской дипломатии

Цель: усиление коммуникации между гражданами разных частей Украины, а также между гражданами Украины и Российской Федерации. Давайте обмениваться объективной информацией! Давайте искать общий язык!

Прими участие в мирном противостоянии агрессии!

Ссылка на группу в Контакте:

http://vk.com/civil_diplomacy
http://vk.com/stopfakenews

Переглядів: 1608 Коментарів: 1

Путін головного мозку

Posted Автор: Створено: в Суспільство

    Дике ревіння, судомні оплески, вишкірені посмішки. Путін заходить в зал. Дами і гаспада заходяться  в шаленій ейфорії від троєщинського манекена, який вже давно втратив натяки на природність.

           І вже у першій фразі -  «…представители Крыма. Граждани России». Нечуваний фурор. Зал встає, переливається  скаженою радістю, нещадно плескає в долоні (так, наче від того залежить їхнє життя).

...

Чи готові ...

Posted Автор: Створено: в Загальне
Чи готові “русские” до діалогу?
Сьогоднішній випадок у супермаркеті.
− Это сыр? − раптом запитує в мене жіночка, яка стоїть поряд.
− Вот сыр, а вот продукт сырный, − перейшов я на мову, якою до мене звернулися.
− А кто производитель сыра?
− Україна, Рівненська область, місто Дубно, − читаю я вголос напис на упаковці.
− Западная, − неочікувано скривилась до мене жіночка. − У меня на них алергия.
− А чо? − цікавлюся я.
− Потому что я − русская! − гордо підкреслила госпожа.
− Вас кто-то ущемляет в правах?
− ...Шукаєш тупую? − по паузі частково перейшла на українську вона і поклала сир на полицю.
− Просто ищу ответ, − пояснив я, але вона вже не схотіла зі мною спілкуватися, і пішла далі (мабуть, шукати сир із Челябінської області).
Після цього випадку я вчергове переконався, що справді є люди, які готові безумно бити себе в груди і наголошувати, “что я − русская!”, зневажаючи бодай натяк на українську присутність. Переконаний, що такі є в Криму, на Сході і так далі... Чи треба з ними говорити? Звісно, так. Але як іще? І чи готові такі “русские” до діалогу?
Питання доречно переадресувати і нинішньому вождю всіх “русских” − чи готовий Владімір Владіміровіч до діалогу з нами: тими, хто ну не народився “рускім”, хто мав небезпеку з'явитися на світ у Рівненській, Закарпатській, Івано-Франківській чи будь-якій іншій області України; для кого українська мова є нормальною, неалергійною, неалергенною, хто визначає якість того ж самого сиру не за місцем виготовлення, а за складом продукту?
То ж хто відповість: задля захисту кого господін Путін ввів війська Російської Федерації на територію Криму? Боронити тих, хто фиркає на українські товари? Чи загострювати їх алергічну реакцію на “западенцев” і “бандеровцев”? Чи то пак, значно простіше: розширювати сферу власних бізнес-інтересів на території сусідньої держави за рахунок таких-от “русских”? Тоді діалог “русским” на рівних просто непотрібен.
Василь Левицький
Переглядів: 1609 Коментарів: 6
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори