Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

15 тез про Олега Лишегу від Тараса Прохаська

Posted Автор: Створено: в Культура

Ці нотатки – продовження моїх звітів із чудесних лекцій «Історія літератури в авторах і текстах»від «Культурного проекту». Цього разу – про сучасного поета Олега Лишегу. Лектор – Тарас Прохасько. Тарас сказав: «Лишегу треба слухати». Я кажу: «Прохаська треба слухати». Бо усі тонкощі його розповіді передати тут просто неможливо. Тож навіть не намагатимуся. Але зовсім залишити поза увагою цю літературно-просвітницьку подію не можу. Тож нижче подаю кілька тез Прохаська про Лишегу. Подивитися ж запис (як і попередні лекції) можна на сайті організаторів.

  1. Якось домовилися з Олегом зустрітися в одному «культовому» кафе на презентацію книги. У галицьких звичаях добре витримати квадрант, 15 хвилин. Мені ж довелося півтори години розповідати про Олега Лишегу, кажучи, що він скоро буде.
  2. Можна було б сказати, що розповідатиму про одного з найцікавіших українських поетів. Але ніякий він не цікавий, ніякий не один із, ніякий не сучасний. Хоча він справді є одним з найцікавіших сучасних українських поетів.
  3. Олега Лишегу треба слухати. У нього є щось таке, що називається «впадати в думку». Потік роздумів: він говорить, потім слухає, що говорить, і потім продовжує.
  4. Коли він готує щось для гостя, то, якщо гість голодний,– краще йому мати якийсь рогалик в кишені.
  5. Олег Лишега у поезії є комунікатором із сліпоглухонімими. Мусить промацати, пронюхати, провідчувати. Він не знає, яке слово буде далі, який поворот.
  6. Його страх – найсимпатичніший. Він лякається, наскільки людина віддалилася від справжнього, під першооснови. Його лякає «діснейленд»: як людина може піти шляхом феєрверків, каруселів. У нього основні персонажі – вода, вогонь, риба, гілка, дерево, птах.
  7. Поезія Олега Лишеги у певному сенсі є античною. Для нього страшенно важливо, щоб вона була оповідною. Цим він подібний на Бродського. Але я не хочу сказати, що його поезія подібна на поезію Бродського.
  8. Для Олега Лишеги просто їсти кусок хліба – це подія, це частина історії. Йдеться про увагу до базових речей.
  9. Був серед тих, хто зробив у Львові альманах «Скриня», – перший в Україні самвидав, який абсолютно нічого не мав політичного. Збірка була подана як величезна удача КДБ. Неполітичність виявилася дуже небезпечною. Олега Лишегу не посадили. Всього-на-всього вигнали з останнього курсу університету, просто усунули з того, що називається «літературний процес».
  10. Він став справжнім андеграундом. Він не мусив нічого вдавати, шифрувати. Хоча він і тепер так пише, що здається, що шифрує. Так незрозуміло.
  11. Пробує довести поезію до абсолюту. Пише, не щоб розказати щось, а виявити, що ж таке поезія.
  12. Олег Лишега казав, що справжній поет не повинен включатися в інтерв’ю, виступи, коментарі, автографи… це ганебний шлях. Бу-ба-бісти ж казали, що це потрібний шлях, що ми не можемо нехтувати українською популяризацією. Кожна зі сторін була б не проти по практикувати те, що заперечує.
  13. Перебуваючи в Америці стусувався з якимись індіанцями, з якимись чеськими бомжами. Але там запізнав, як можуть виказувати повагу письменникові його рівня. Та вся американська пригода закінчилася тим, що перекладена збірка його віршів англійською отримала премію американського пен-клубу. Дві треті лауреатів цієї відзнаки далі отримують Нобелівську премію. Таким чином у світових розкладах піднявся до найвищих пунктів.
  14. Це поезія, яка не має шансів бути широковідомою. Це поезія, яку ніколи не читатимуть широкі кола людей.
  15. (У відповідь на запитання про можливу реакцію на лекцію). З одного боку, йому було б сумнівно, що хтось може прочитати добру лекцію про нього, а з іншого – радісно, що його згадують.
Переглядів: 1793 Коментарів: 0

Воїни Світла: одним реченням

Posted Автор: Створено: в Суспільство

          Євроінтеграція. Усмішки. Мільйони. Євромайдан. Прапорці. Захоплення. Ейфорія. Гімн. Сонце. Протест. Репост. Плакати. Віче. Україна.

          Беркут. Студенти. Зачистка. Кров. Побиття. Сльози.  Гнів. Обурення. Протест. Віче. Ліхтарики. Океан Ельзи. Незламність. Воля. Дружба. Любов. Побратими. Автомайдан. Тітушки. Барикади. Сніг. Громадське ТБ. Шампанське. Кутя. Казани. КМДА. Будинок профспілок. Жовтневий палац. Закони. Партія Регіонів. Протест. Ув’язнення. Палатки. Укріплення. Розширення. Опозиція. Народна Рада. Правий сектор. Патріотизм. Обурення. Мирний протест. Урядовий квартал. Коктейлі Молотова. Політичні в’язні. Арешт. Утримання. Беркут. Газ. Кийки. Відступ. Напад. Балаклава. Репресії. Самооборона. Маріїнський парк. Антимайдан. Тітушки. Санкції. Віче.

...

Виправдання                                                              

Буде багато тексту. Будуть факти, не цікаві більшості. Тож усвідомлюю, що цей пост мало хто прочитає. Але мені його потрібно написати й опублікувати. Бо дуже нетиповою видалася субота. З огляду на досвід України за останні три місяці, здавалося, що нас уже важко чимось здивувати (чи налякати?). Але ні.

...

Поки політикани ділять трофеї, наші «екстремісти» живуть своїм життям. Учорашній Майдан – був як музей, де всі експонати вже ніби й бачили по телевізору та в Інтернеті, але хотілося бачити й наживо. А раптом то було не в Україні? А раптом страшний сон?

А я не плакала ні тоді, як була на вулицях, де загинули наші герої, ні тоді, коли покладала квіти, ні тоді, коли була там, де їхніми безмовними тілами обкладали бруківку. Душа моя розривалася. Я йшла і думала: як тепер жити, як ходити Хрещатиком, Інститутською, по вулиці Грушевського? Як тепер з усім цим бути? Як засинати, щоб перед очима не було блакитної каски? Що робити, щоб заглушити в голові ту поминальну пісню?

Як не дивно, на Майдані мені було спокійно і зовсім не страшно. А сьогодні-от розплакалася. Істерично розревілася, прочитавши останні слова одного з героїв Небесної сотні. Йому влучили прямісінько в серце, але він ще залишався живим. Лікарі сказали, що вже нічим не можуть допомогти. Помираючи на руках свого товариша, він сказав, що дуже хотів жити. Розумієте, дуже хотів жити…

Вони ділитимуть крісла і президенство. А в моїй пам’яті буде тільки те, як двоє наших хлопців, засмальцьованих і втомлених, сиділи на купах шин і слухали, що говорять на сцені. До них підійшли дівчатка-активістки, які роздавали цукерки. Хлопці порозмотували солодощі - і гайда жувати. У цій деталі – стільки природності, стільки простоти і шляхетності. Ті, хто до останньої хвилини відстоював нашу гідність, не шкодували ні свого життя, ні здоров’я, мовчки сидять на шинах і радіють цукеркам. А ті, які нас нищили і підставляли під кулі, жирують і прикриваються іконами святих.

«Михайло Гаврилюк» -, крикнув хтось з натовпу, і всі почали фотографувати справжнього козака. А Михайло: «Дайте хоч поїсти нормально». І у тій відповіді – вся щирість і душа нашого народу.

Це ті можуть із кожного приводу робити піар, не ходять туди, де нема журналістів. А прості герої не люблять камер і не потребують, щоб з них робили героїв. А скільки їх? Скільки імен, які творили все те, що відбувається тепер з нами, залишаться невідомими? Скільки героїчних вчинків, про які ми не знаємо? Скільки щирості в діях і словах? Скільки альтруїзму і людинолюбства?
Їх тисячі. Людей, які творили революцію гідності…
Їх сотні. Людей, життя яких ми повинні прожити за себе і за них…
Герої не забуваються! Герої не вмирають!

Переглядів: 2850 Коментарів: 0

Фрагменти Ефіру. Сирія 2011-2014.

Posted Автор: Створено: в Політика

Аналітик і блоґер Джонатан Алан розповідає про причини громадянського конфлікту в Сирії, темний бік сочінської Олімпіади і про сирійсько-українські відносини.
 
 
 
 
 
Переглядів: 1392 Коментарів: 0

Андруховичів Антонич

Posted Автор: Створено: в Культура

Є  люди, які досягли того визнання, коли вже немає значення, що вони проводять – повні зали збираються самі собою. Нині проходить вільний лекторій «Історія літератури в авторах і текстах». Організатор – «Культурний проект». Одні відомі українські письменники розповідають про інших відомих українських письменників. Дві з таких лекцій прочитав Юрій Андрухович. Першу - про Богдана-Ігоря Антонича. Актова зала у червоному корпусі університету імені Шевченка переповнена. Дівчина у групі тих, кому сидячих місць не дісталося, каже: «Андрухович, все заради тебе».

Сам Юрій зізнався: «Мені вдалося вперше в житті потрапити в ці стіни. Можна сприймати як своєрідний символ. Саме в ці дні, навпроти пам’ятника Тарасові Шевченку».

...

Євромайдан шокує, надихає, змушує працювати мозкові клітини в режимі творчої надактивності, розчаровує, захоплює,   Відвідини київського майдану змусили подивитися на все крізь призму людей. А вони завжди були різні. Для когось Євромайдан велика ідея, комусь – шалене багатолюдне дійство, а дехто прагне на цьому заробити гроші чи політичний рейтинг. Але не про політику сьогодні.

Натовп у Києві різнобарвний і різнонацілений. Одні плавно походжають центральними вулицями, роззираючись зліва направо, інші – скандують гасла, типу «Ганьба!», «Банду геть!», хтось тихенько обговорює останні новини з сусідом по тисняві. Окремі, розмальовані у синьо-жовті кольори, загорнені в українсько-європейські прапори, обв’язані стрічками, обліплені наклейками – висловлюють свій протест. Поруч з цим натовпом, гордо піднявши голову, вулицями Києва ходить … Смерть з косою. Абсолютно реальна. На косі красується напис: «Власть, я за вами. Янукович, ты где?».

...

Піст і Майдан

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Учора після роботи поїхала на Майдан. Збиралася побути годинку – та й додому. Та в якийсь момент із польової кухні підійшов чоловік і запитав, чи не хочу допомогти там. До цього читала неодноразово, що потрібні волонтери, але сама в ряди перших не рвалася. А тут таке от. Залишилася. Мінус вісім. Постійно підходили люди по їжу та чай. Але дуже багато і приносили щось: хліб, ковбасу, сир, варення, мед, сало, одноразовий посуд. Хтось підходив допомогти.  

Нарізала гори ковбаси-сиру-сала. Нині піст і нічого з цього не їм. Але дотримуюся його лише на рівні їжі, а ніяк не на рівні сенсів. За винятком цих кількох годин. Коли робила щось для когось. Просто так.

...

Шматок Європи в подарунок

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Вставлю і свої п’ять копійок до найпопулярнішої теми останніх днів. Коли сьогодні близько восьмої вечора прийшла на Майдан Незалежності, там виступав хтось польськомовний (хто саме – не уявляю). Серед іншого почула:

«Бачу тут багато європейських прапорів. Я купив цей маленький прапор у Європейському парламенті. І це – мій шматочок Європи для вас. Вірю, що колись для вас буде вся Європа».

...

Будівельник метро

Posted Автор: Створено: в Загальне

На станції метро Печерська буваю майже щодня. На те, щоб лише піднятись та спуститися подвійним ескалатором, треба хвилин по п’ять. Або дві-три сторінки книжки. Іноді задумуюся, як було будувати це підземне місто.

І от, як відповідь на ці внутрішні діалоги, зустріла одного із його будівників. Переді мною ескалатором підіймався чоловік напідпитку. У тому стані, коли ще не дебошириш, але вже відкритий до всього людства. Він звернувся до якоїсь дівчини: «А ви знаєте, як його строїли? Нє? То я вам розкажу». Розказав і про глибину, і про довжину ескалатора. «Цю станцію було строїть найтрудніше. Бо там Либідь і там Либідь (річка така), з того боку підпирає і з того. А оці арки – це туфта. Вони нічого не держать».

...
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори