Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Інна Шевченко

Інна Шевченко




Інна Шевченко ще не створив свою біографію

Різдвяна пісня сьогодення

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Мабуть ще із шкільної парти кожен знайомий із твором Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі», де автор пише про таку собі жорстоку і скупу людину, ім´я якої Скрудж. Він не полюбляв всілякі свята і не вмів радіти життю. Навіть ввечері перед Різдвом він умудрився образити свого працівника та племінника. Але вночі до нього завітали Дух Минулого, Дух Теперішнього та Дух Майбутнього Різдва. Завдяки цій зустрічі Скруж зміг повернутися у своє дитинство, побачити себе теперішнього і дізнатися, що з ним станеться в майбутньому. Все життя промайнуло перед очима за одну ніч…. Скрудж зумів змінитися.

А от цікаво, на теперішнє покоління якось вплинула б така зустріч і мандрівка по життю? Ми намагаємося якось проявити себе, досягти вершин і часом не задумуємося, кого образили, або ж кому не подякували за допомогу чи підтримку. Так може трапитися з кожним. Але з часом не помічаємо, як це переростає в буденність і в звичну річ. На шляху до мети забуваємо про батьків, друзів та деколи й про самого себе. Пригнічуємо власні бажання й забороняємо бути щасливими в ім´я власних цілей. В переддень свята хотілося б подякувати батькам, попросити вибачення в тих, кого образили, хай навіть ненароком, зателефонувати друзям і знайомим, дозволити собі бути самим собою і не чекати для цього Духів Різдва. Звичайно знайдуться ті, хто не зрозуміє. Але хочеться вірити, що не все втрачено і серця зможуть потепліти, саме так, як сталося зі Скруджем.     

Переглядів: 1247 Коментарів: 0

Якось на очі мені натрапив вислів «Люди у в´язниці стільки не сидять, скільки ми в інтернеті». Прочитавши його, я подумала, що за маячня, геть не вдале порівняння. Але все ж таки це змусило мене задуматися…..

    Навряд чи американські вчені, які висунули пропозицію розробити комп´ютерну мережу, щоб забезпечити себе на випадок війни, думали, що з часом можна буде підключитися до мережі через супутники зв’язку, мобільні телефони, телевізори, радіо-канали, електропроводи. Навряд чи вони це робили для того, щоб для декого інтернет замінив реальне життя, щоб з появою комп´ютерних ігор, соціальних сайтів, гаджетів ми змогли забути про «живе» спілкування, прогулянки паром та походи в театри чи бібліотеки. Звичайно через всесвітню павутину набагато швидше знайти потрібну інформацію, подивитися телепередачу, яку з певних причин не встигли переглянути, дізнатися про погоду на наступний день, бути в курсі останніх новин або ж просто поспілкуватися із тими, кого давно не бачив. Використання комп’ютерів на уроках у школі сприяє активiзацiї розумової дiяльностi, формує світогляд дитини, створює позитивний емоційний настрій. Але, з іншого боку, виникає тривога: чи не завдасть шкоди тривале "сидіння" перед дисплеєм? На жаль, зараз зустрічаються діти, які перейшли межу розумного у спілкуванні з комп’ютером. Воно може призвести не тільки до погіршення зору, порушення здоров’я через стиснуту позу, але й негативно відбитися на психічному здоров’ї. Особливо небезпечним інтернет стає для сором´язливих дітей, адже віртуально вони можуть спілкуватися, грати з тими людьми, з якими в реальному житті у них могли виникнути труднощі при знайомстві. Така втеча в ілюзорний світ може сформувати у дитини психологічну залежність від комп’ютера. Це також стосується підлітків і навіть дорослих людей, які завдяки комп´ютерним іграм можуть відчути себе впливовими та успішними. Цей світ вабить і затуманює розум, витісняє реальні події та реальних людей. А все починається з простої перевірки пошти чи створення власного блогу. З часом у людини, яка тривалий час проводить за екраном монітора спостерігається зниження гостроти зору; його затуманення; відчуття змін забарвлення предметів; двоїння; тимчасова короткозорість. Вимушена поза з нахилом уперед вносить зміни в конфігурацію  хребта і призводить до звуження грудної клітки, що відбивається на підвищенні артеріального тиску, болі у ділянці серця .  Вимушене положення може стати чинником скривлення хребта, остеохондрозу, захворювань кистей рук, що розвивається внаслідок неправильного положення рук при роботі з клавіатурою та мишею. Виникає запитання, що ж робити, щоб інноваційні технології допомагали в повсякденному житті й не мали згубного впливу на здоров´я? Психологи та педагоги радять батькам пояснити дитині для чого саме потрібні людині інтернет, ком´ютер, мобільний телефон та інші гаджети, показувати на власному прикладі, як потрібно правильно користуватися сучасними досягненнями науки, не використовувати їх як засіб заохочення, не дозволяти їсти біля монітору, а більше часу приділяти дітям, гуляти з ними на свіжому повітрі, цікавитися їхнім життям. Це не тільки сприятиме здоров´ю та розвитку дитини, але й покращить стосунки в родині. Вищеперераховані правила стосуються не тільки дітей, а й кожного із нас. Адже хіба не приємно погортати шпальти газети за чашечкою ароматної кави, провести з друзями час на тенісі, в боулінгу, на футболі, прогулятися парком або сквером, сходити до бібліотеки чи в крамницю за новою захоплюючою книгою, відвідати театр і кіно? Коли ми зуміємо знаходити золоту середину, то новітні технології стануть для нас справжніми помічниками, які зроблять наше життя простішим. Тож все в наших руках. Ми самі обираємо, бути товариськими, успішними, енергійними, бути прикладом для своєї дитини, чи продовжувати грузнути у віртуальному житті.

...

Старість – це не вирок

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Працюючи на роботі, мені випала потреба знайти фото пари, яка прожила разом п’ятдесят років. Переглядаючи чимало зображень, я не переставала дивуватися. Люди, які були на них зображені виглядали краще, ніж деякі молодші за них. Пари посміхалися, пригорталися один до одного і виглядали щасливими. Волосся, яке давно пофарбувала сивина тільки підкреслювало колорит фото. Але через декілька переклацувань мишкою я побачила інше зображення – це була старенька бабуся, обличчя якої було вкрите зморшками, а в очах простежувалася печаль, хоч вона була ровесницею попередніх пар. То чому ж так стається, що одні в свої сімдесят виглядають набагато молодше, а інші навпаки. Мабуть на це є ряд причин.

...

За три хвилини до після

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Ми живемо в часи новітніх технологій, винаходів та масштабного освоєння космосу.  Інколи буває таке відчуття, що час невпинно летить, ніби нещодавно був ранок, а ось уже й вечір, буквально вчора був понеділок, а сьогодні п’ятниця. Але буває й так, що час тягнеться немов стара резина, які вже давно пора обірватися, а вона продовжує тягтись. Це стається тоді, коли або чогось сильно чекаєш, або коли нічим не зайнятий і нічого не робиш. Комусь для досягнення мети треба, щоб пройшли роки, а комусь вистачає декількох хвилин, щоб досягнути мрії чи навпаки, щоб усе зіпсувати.

От, наприклад, коли сидиш на нецікавій парі або коли до неї взагалі не готовий, а тебе мають запитати час ніби «стоїть на місці», а як пишеш контрольну, або навпаки підготував цікаву доповідь часу завжди не вистачає. І по закінченню цих трьох хвилин, хтось може отримати визнання, гарну оцінку, або ж, дістати перездачу і зіпсований настрій.

...

Звідки ростуть ноги в байдужості?

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Напевно кожному із нас відоме значення слова «байдужість». Я впевнена, його кожен застосовував у своєму житті. Хтось казав його батькам, якщо вони не розділяли його інтересів, хтось друзям, знайомим, зустрівши з їхнього боку нерозуміння, а дехто зовсім чужим людям, просячи їхньої допомоги. Але менше людей задумуються про власну байдужість.

Ще античні автори звертали увагу на особистість, її розвиток та внутрішній світ. Але, що сталося з нашим суспільством, що в ньому існує поняття власного «Я» і майже зникло поняття «ми» і «наше». Звісно ,як кажуть, «світ не без добрих людей», але тенденція йде до того, що їх стає все менше. Якщо з малих років говорити дитині, що вона має думати тільки про себе і її інтереси мають бути на першому місці, вона виросте егоїстом і не матиме справжніх друзів, не піклуватиметься про батьків, зрештою не буде нікого бачити, окрім себе. Навіть в старості, ми це можемо спостерігати на вулицях, є люди, які ніколи не вибачаються, якщо штовхнуть, нахабно пройдуть без черги, презирливо і грубо можуть відповісти на запитання. Але такі не всі. Хтось говорить, що часто з такими зіштовхується. Я впевнено можу сказати, що частина таких людей справді думають лише про себе, але інші так себе поводять через захисну реакцію. Якщо колись відкриєш душу, допоможеш комусь, чи просто зіштовхнешся з людською жорстокістю  та егоїзмом, організм включає захисну реакцію і вмикає функцію самозахисту. Пам’ятаючи про образу, більше не хочеться вірити людям і відкривати своє серце. Дехто із стареньких людей чинить саме так. Думаю, що і молоді люди так само ставлять бар’єр перед собою, внаслідок якоїсь образи чи розчарування. Так стається в результаті нещасливого кохання, зради кращого друга чи подруги, підступності колег по роботі чи просто агресії та нерозуміння. Як наслідок такої поведінки серце черствіє. Воно перестає вірити в кохання, дружбу та доброту. Але так трапитися може тільки з тим, хто мав розчарування та гіркий власний досвід. Хто з дитинства був байдужим до всього, окрім себе, стати кращим зможе в результаті праці над собою. Не можна говорити, що «горбатого могила виправить», все можна змінити, якщо тільки самому цього захотіти. Ніхто не може примусити людину довгий час щось робити проти її волі. Настане момент, коли ця людина вибухне агресією. Агресією до батьків, сім´ї, друзів. Щоб цього не сталося, ще в дитинстві батькам треба розуміти межу між тим, щоб навчити дитину бути сильною і незалежною, і тим, що можна виховати егоїста, який буде добиватися мети будь-якою ціною.

...

Невже «гарні манери» стали просто словами?!

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Відомий американський педагог, психолог і письменник Дейл Карнегі колись сказав: «Вы можете дать понять человеку, что он не прав взглядом, интонацией или жестом не менее красноречиво, чем словами, но если вы говорите ему, что он не прав, то заставите ли вы его тем самым согласиться с вами? Никогда! Ибо вы нанесли прямой удар его интеллекту, его здравому смыслу, его самолюбию и чувству собственного достоинства. Это вызовет у него лишь желание нанести ответный удар, но отнюдь не изменить свое мнение».

Але чому ж тоді в наш час, коли ми користуємося інноваційними технологіями, освоюємо космос, винаходимо нові чудодійні ліки, привчаємо дітей змалку до комп’ютера та всесвітньої павутини, почали забувати про ввічливість та гарні манери. Все частіше можна почути скарги, грубість у громадському транспорті, ненормативну лексику від підростаючого покоління і байдужість від дорослих. Можливо, Дейл Карнегі не думав, що світ зміниться настільки, що люди перестануть реагувати не тільки на погляд, інтонацію, а й на відверті прохання, заклики, попередження. То чому ж так сталося? Психологи говорять, що змінюється погляд людей на оточуючий світ, на відносини в колективі, сім’ї і люди зациклюються на власній особистості, бажаннях і власних проблемах, перестаючи помічати інших.

...
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори