Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Тетяна Колісник

Тетяна Колісник








Тетяна ще не створив свою біографію

Казочка про Київську Муть

Posted Автор: Створено: в Політика

Історія України. Напівбожевільний варіант.

У центрі світу, дуже давно, була держава – Київська Муть. Розумна була держава – бога шанувала, літописи писала. Називалася вона так тому, що столицею її був Київ, а Муть – не через вранішні тумани, а постійні сварки між князями.

Євромайдан шокує, надихає, змушує працювати мозкові клітини в режимі творчої надактивності, розчаровує, захоплює,   Відвідини київського майдану змусили подивитися на все крізь призму людей. А вони завжди були різні. Для когось Євромайдан велика ідея, комусь – шалене багатолюдне дійство, а дехто прагне на цьому заробити гроші чи політичний рейтинг. Але не про політику сьогодні.

Натовп у Києві різнобарвний і різнонацілений. Одні плавно походжають центральними вулицями, роззираючись зліва направо, інші – скандують гасла, типу «Ганьба!», «Банду геть!», хтось тихенько обговорює останні новини з сусідом по тисняві. Окремі, розмальовані у синьо-жовті кольори, загорнені в українсько-європейські прапори, обв’язані стрічками, обліплені наклейками – висловлюють свій протест. Поруч з цим натовпом, гордо піднявши голову, вулицями Києва ходить … Смерть з косою. Абсолютно реальна. На косі красується напис: «Власть, я за вами. Янукович, ты где?».

...

Глибокий і потайний Геннадій Рибченков

Posted Автор: Створено: в Суспільство

У часи, коли моєю улюбленою газетою був «Діалог», а «Україна-центр» здавалася жахливо нудною і незрозумілою, все-таки читала в ній колонку Геннадія Рибченкова. Захоплювала стилістика і здатність автора проникати в глибину, на самісіньке дно. Ніколи навіть не мріяла про те, що буду брати в нього інтерв’ю. Але життя – річ непередбачувана. Як і люди в ньому. Так от, Геннадій Рибченков – людина, яка не зважаючи на відносну публічність, глибоко захована у себе. Вона покаже Вам верхівку свого айсбергу, але всю кригу навіть не просіть – ви просто мусите її відчути, уявити чи прочитати між рядків його публіцистики.

 

...

Мені б хотілося назвати ряд інтерв'ю з кіровоградськими журналістами проектом, який стане чимось цінним для нас, молодих і активних. Зрештою, у когось вчитися треба. І що б там не говорили про відсутність кіровоградської журналістики – вона є. Вона – це ті люди, що створюють наш з вами інформаційний простір, ті, кого ми читаємо на сторінках газет, сайтів, бачимо з екранів телевізорів. Так от, першим з ким мені вдалося поспілкуватися – Ігор В’юн. Постать досить неоднозначна, місцями суперечлива, але не позбавлена шарму, глибини і професіоналізму.

Рефлексії і трішечки божевілля

Posted Автор: Створено: в Культура

451  за Фаренгейтом – температура, при якій загоряється папір.

Цікаво, якою повинна бути температура за Фаренгейтом, чи хоча б Цельсієм, щоб загорілася людина? Відповідь, як завжди, можлива, та чи потрібна вона? У світі, де ми тікаємо самі від себе, необов’язкове горіння, бо і так мало хто в ньому живе. Всього лише так, існування, виживання, чергова показуха. Сторінки мереж списані пафосними цитатами авторів і творів, яких ніхто не читав і не бачив, просто фраза вирвана з контексту. Не треба читати антиутопію – вона вже почалась.

...

Не хотілося б говорити у свої 22, як бабка, яка забула час, коли дівкою була: «От у наш час…». Я не пам'ятаю того часу, і апріорі пам'ятати не можу, коли почало розвиватись письмо і яким воно було. Адже сталося то задовго до славнозвісного станка, винайденого Гутенбергом  у середині 15 століття. Глиняні таблички, ксилографія, папірус, пергамент і накінець-то перший станок, який дає змогу швидко і якісно доносити інформацію до мас…на дешевому папері, або й не дуже – у кого які можливості. Як у всі часи, у всіх народів. Еврика! Радість! Безсмертя! Наче все так – тепер найкращі, найрозумніші, найгеніальніші думки можуть знайти місце у голові середньостатистичного обивателя високих кіл суспільства. З'являється змога передавати і поширювати знання, інформацію, давати доступ до вільних ідей усім. Чи хоча б більшості.

Отак ідея за ідеєю минуло просвітництво, новий час, революції типу за краще життя, реформи, науково-технічні зміни. Непомітно причалапала інформаційна ера, сівши за пра-пра-пра-правнука станка Гутенберга і почала диктувати свої умови. Нове оснащення, нові думки зі старими посиланнями у мільйонних тиражах захопили сьогоднішній день. Реклама на папері,чашках, футболках і навіть білизні; кольорова –  яскраво-жовта, синьо-блакитна, блідо-рожева – преса і розважальна література; високоінтелектуальні, і не дуже, наукові і науково-популярні видання; книжки для малят від 3 до 103 років, дяденьок і тітоньок з різними запитами і сексуальними вподобаннями; чудові книги з прекрасними малюнками і огидним наповненням та огидними тонкими палітурками і безмежним змістом – вибір для користувача на будь-яку кишеню. Все стало доступним. Маси отримали свободу, до якої прагнули, удосконалили раніше створене, зміксували досвіди тисячоліть, витворивши постмодерну епоху в час інформаційної ери. Каламбур на каламбурі, але це, часом, вражає. Тільки до болі інколи не вистачає трепетності, відчуття цінності і неповторності кожної написаної чи надрукованої літери, відчуття того, що кожна літера, то витвір мистецтва, чиясь клопітка робота, не одна безсонна ніч.

...

Нове - це добре забуте старе

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Знаєте, так дивно знаходити свої публікації 2-3 річної давнини і розуміти, як ти змінився і яким прекрасним колись був. Знайшла стару публікацію на "ХайВей". Давню (2010 року) і єдину статтю, яка була топовою на сайті і замислилась - чому не продовжила, чому не розвивалась, а тільки тепер згадала? А вона й зараз актуальна - просто тепер є відповіді на питання, які раніше ставили в глухий кут. Так от, моє давнішнє творіння:)

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори