Земля Мамаїв

Нариси та оповідання

Юрій Фоменко

Юрій Фоменко


Коли я народився була осінь. Жовтий лист падав на мокру землю. Запах осінніх трав лиш злегка нагадував їх ще нещодавно пишну велич. І серед тої осені пішов я по молодій отаві в життя. На північ ліс, а на південь степ. На північ до Холодного Яру, а на південь безкрайній херсонський степ. І я на тій межі, посеред хутора, між людей. Людей з великої літери, що жили своє життя достойно, маючи тяжко зароблений шматок хліба та чесну славу. Ходив з хутора за наукою, ходив до армії, пішов до міста долі шукать. Та повертався все одно. Повертався після навчання, військової служби, повертаюсь щоб знайти себе. Повертаюсь у своїх нарисах до людей, котрі мали своє місце в історії.

Варта

Posted Автор: Створено: в Гумор
  Кінець 1980-х. Межа весни і літа. За місяць офіцерські збори. За ними кінець служби і цивільне життя. Що в нім і як в нім? З такими думками помічник начальника варти ( тобто я) підходив міняти один з постів на полігоні . За  спиною йшли вартові змін. Оклики вартового, мої відповіді. Все як завжди.  В спокійний хід служби і філософські роздуми про життя увірвася гучний дзвінок телефонного апарата на посту. Взяв слухавку. В ній лунав чіткий командний голос начальника варти.   
       

Промоушен

Posted Автор: Створено: в Суспільство

  Один пан з нашого міста забрав літніх батьків ближче до себе. Була придбана і приведена до ладу  дачна ділянка в садовім товаристві, де постійно проживало багато ровесників батьків. Реконструйований будинок з поправкою на проживання у нім літніх людей. Ну і потім перевезені з сусідньої області батьки, котрі не розклавши навіть повністю своїх речей, взялись за сад і город. Така їх філософія життя …


 

...

Прабабця

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Миколина прабабця розміняла вже десятий десяток. За свого життя вона бачила більше того, що не хотіла бачити і зрідка щось хороше. Народилася на цій садибі біля ставу і прожила тут весь вік. Того дня Микола її застав біля улюбленого заняття – баба робила черговий раз ревізію майна у своїй скрині.

“Синдром бузини”

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Є така хвороба – “синдром бузини”. 
Нема жодної відомої людини в нашій країні, яку українці не облили б брудом. Навіть дісталось Тарасу Григоровичу і Григорій Савичу.
Шевченко – дівчат кохав. Сковорода – вино і сир любив, їздив на підводі. Бандера зрадив Росію і Польщу. Шелест зрадив СРСР. У когось прабабця єврейка, хтось одружився на румунці, хтось не мав дворянського родоводу, а хтось його мав, … І це все колотися в казані з домішками жовтої або чорної фарби та виливається в інформаційний простір. 

Лелеки, лелеки, куди ви літали?*

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Березень. Здавалось, ще не так давно лежав  сніг, а вже за  кілька днів  день побільшає, і лелеки принесуть на своїх крилах тепло.

За школою, посеред луків, під лелечим гніздом, стояв Микола і  чекав на лелеки.

Вже цілий тиждень поспіль він тікав зі школи. Дивився в небо, шукав відповідей на запитання:  як лелеки  будують гніздо, що його  вітер не зриває? як вони для нього знаходять таке місце, що блискавка туди не б'є?..

Форпост НАТО

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Весна 2015 року. Одне за одним оголошуються перемир’я, щоби тут-таки бути порушеними. Так дожили до травня, і видно втомилися оголошувати і порушувати. З тиждень стояла тиша. А коли тиждень без війни, то в голову приходять ідеї, як дістати ворога і хоч якось його деморалізувати.
   Вже деякий час носився по опорнику з планом ідеологічної війни боєць з патріотичним позивним “Сєпар”. Ідея його була проста – “нас багато, нас не подолати”. Подумали, поміркували, вирішили втілити в життя.
    Смеркало… Наш опорник 43 ОМПб вступав у НАТО. Окремо від держави… Над горою, поряд з жовто-блакитними і червоно-чорними прапорами, здійнялися прапори НАТО, США, Ізраіля, Канади. В глибині душі ми допускали, що в такій комбінації червоно-чорний прапор уже не так сильно буде виводити з себе ворогів.

Череп гуцула

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Жовтень 2014-го. Звільнене село. Декілька днів як ми облаштували позиції. 
Біля сільради група жителів з проросійськими настроями бажає говорити з командиром блок-посту. Їх ватажок, відчуваючи свою перемогу в дискусії, веде колектив з таким же настроєм. Їм не треба дискусії, їм не треба правди. У них цитати з російських телеканалів і вишкіл у місцевого священника.
Вони не просто так через голову сільради викликали офіцера ЗСУ. Вони готові потай знімати свою перемогу на телефони для соціальних мереж.
Ну що ж. Бесіду, "товаріщі", буду модерувати я! 

Філософія замчищ.

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Погляд на історію України з трьох замчищ - Олеське, Вишнівецьке і Многа. Погляд в майбутнє через минуле. 

 

Батько приходив

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Всю ніч важкі осінні хмари висіли над степом. Жодної зорі. Тільки вузька смужка заграви над горизонтом, десь там, над Горлівкою. За якісь півгодини на зміну ночі прийде сірий ранок, і буде господарювати під тими ж важкими хмарами пізньої осені.  Змінена варта на блокпосту, є пару годин для сну.

"Ера милосердя"

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Наступає якась ера милосердя. Усі ті, хто в 2014 році активно гукав російські війська, обіцяв страшну кару проукраїнським громадянам, проклинав Київський Патріархат і НАТО, хаяв Європу, закликав не чинити опір російським військам, або ж просто сховався за жіночими спідницями - закликають нині до миру і з кожним днем активніше.
Я запитав у товариша по життю і одночасно свого ідеологічного ворога, мого викладача марксистсько-ленінської філософії - що це?
Він відповів: "У Кощія є смерть і знаходиться вона на кінці голки, голка в яйці, яйце в качці, качка в зайці, заєць захований в скриньці, скринька висить на ланцюгах у кроні дуба. Так от, ситуація нині розвивається десь між зайцем і качкою. І чим ближче до голки, тим миролюбівіший буде Кощій і його челядь".

Переглядів: 410 Коментарів: 0
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори