Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Олеся Копецька

Олеся Копецька








Олеся Копецька ще не створив свою біографію

Напівдобрий, напівлихий світ

Posted Автор: Створено: в Культура

«Нема нічого доброго чи злого, це все існує тільки у думках», - саме  такі слова Шекспіра взяла за епіграф до свого дебютного роману «Напівлихий» Саллі Грін. І справді, у нашому житті все настільки відносно: сьогодні ти добрий, завтра – злий. Межі є тільки у нашій свідомості.

          Система змушує нас підкорятися і бути лояльними. Система тисне і вичавлює. Але завжди з неї можна вийти. Лише один відчайдушний крок – і межі розхитуються. Головний герой роману Натан змалечку приречений на життя у системі. Його батько – Чорний чаклун, мати – Біла відьма, а він – Напівкодовий (напівбілий, напівчорний). Спантеличене батьками ще до народження життя.  Для такої дитини будь-яке середовище – чуже. У хлопчику тече чорна кров батька-вбивці і біла кров матері. Натан змушений прилаштовуватися до системи-клітки, переживати фізичні знущання, щоденно виборювати своє право на життя, робити несміливі кроки, йти напролом, помилятися, виховувати в собі волю до життя і щоденно подумки помирати від невизначеності.

...

Книжковий світ на виріст

Posted Автор: Створено: в Культура

         Я хочу, щоб дитинство ніколи не закінчувалося. От уже кілька років я намагаюся собі штучно його продовжити – читаю книги, відвідую лекції з дитячої літератури і залюбки беру участь у майстер-класах пластилінової ілюстрації. Тому, коли відбуваються цікаві книжкові події, мене зажди можна знайти на стендах дитячих видавництв. І байдуже, що мені вже понад двадцять!

          Цьогорічний Книжковий Арсенал порадував моє книгофільне єство не тільки оригінальними книжками, а й цікавими заходами. Так-так, то я стояла біля стенду «Видавництва Старого Лева» і придивлялася до книжкових гарнітур. Ви не помиляєтеся, - то я перевіряла всі книжки видавництва «А-БА-БА-ЛА-МА-ГА» на якість і екологічність паперу. І так, то я безсоромно гортала видання «Грані-Т», щоб перевірити тип скріплення. Але повернемося до заходів.

...

Путін головного мозку

Posted Автор: Створено: в Суспільство

    Дике ревіння, судомні оплески, вишкірені посмішки. Путін заходить в зал. Дами і гаспада заходяться  в шаленій ейфорії від троєщинського манекена, який вже давно втратив натяки на природність.

           І вже у першій фразі -  «…представители Крыма. Граждани России». Нечуваний фурор. Зал встає, переливається  скаженою радістю, нещадно плескає в долоні (так, наче від того залежить їхнє життя).

...

Воїни Світла: одним реченням

Posted Автор: Створено: в Суспільство

          Євроінтеграція. Усмішки. Мільйони. Євромайдан. Прапорці. Захоплення. Ейфорія. Гімн. Сонце. Протест. Репост. Плакати. Віче. Україна.

          Беркут. Студенти. Зачистка. Кров. Побиття. Сльози.  Гнів. Обурення. Протест. Віче. Ліхтарики. Океан Ельзи. Незламність. Воля. Дружба. Любов. Побратими. Автомайдан. Тітушки. Барикади. Сніг. Громадське ТБ. Шампанське. Кутя. Казани. КМДА. Будинок профспілок. Жовтневий палац. Закони. Партія Регіонів. Протест. Ув’язнення. Палатки. Укріплення. Розширення. Опозиція. Народна Рада. Правий сектор. Патріотизм. Обурення. Мирний протест. Урядовий квартал. Коктейлі Молотова. Політичні в’язні. Арешт. Утримання. Беркут. Газ. Кийки. Відступ. Напад. Балаклава. Репресії. Самооборона. Маріїнський парк. Антимайдан. Тітушки. Санкції. Віче.

...

Поки політикани ділять трофеї, наші «екстремісти» живуть своїм життям. Учорашній Майдан – був як музей, де всі експонати вже ніби й бачили по телевізору та в Інтернеті, але хотілося бачити й наживо. А раптом то було не в Україні? А раптом страшний сон?

А я не плакала ні тоді, як була на вулицях, де загинули наші герої, ні тоді, коли покладала квіти, ні тоді, коли була там, де їхніми безмовними тілами обкладали бруківку. Душа моя розривалася. Я йшла і думала: як тепер жити, як ходити Хрещатиком, Інститутською, по вулиці Грушевського? Як тепер з усім цим бути? Як засинати, щоб перед очима не було блакитної каски? Що робити, щоб заглушити в голові ту поминальну пісню?

Як не дивно, на Майдані мені було спокійно і зовсім не страшно. А сьогодні-от розплакалася. Істерично розревілася, прочитавши останні слова одного з героїв Небесної сотні. Йому влучили прямісінько в серце, але він ще залишався живим. Лікарі сказали, що вже нічим не можуть допомогти. Помираючи на руках свого товариша, він сказав, що дуже хотів жити. Розумієте, дуже хотів жити…

Вони ділитимуть крісла і президенство. А в моїй пам’яті буде тільки те, як двоє наших хлопців, засмальцьованих і втомлених, сиділи на купах шин і слухали, що говорять на сцені. До них підійшли дівчатка-активістки, які роздавали цукерки. Хлопці порозмотували солодощі - і гайда жувати. У цій деталі – стільки природності, стільки простоти і шляхетності. Ті, хто до останньої хвилини відстоював нашу гідність, не шкодували ні свого життя, ні здоров’я, мовчки сидять на шинах і радіють цукеркам. А ті, які нас нищили і підставляли під кулі, жирують і прикриваються іконами святих.

«Михайло Гаврилюк» -, крикнув хтось з натовпу, і всі почали фотографувати справжнього козака. А Михайло: «Дайте хоч поїсти нормально». І у тій відповіді – вся щирість і душа нашого народу.

Це ті можуть із кожного приводу робити піар, не ходять туди, де нема журналістів. А прості герої не люблять камер і не потребують, щоб з них робили героїв. А скільки їх? Скільки імен, які творили все те, що відбувається тепер з нами, залишаться невідомими? Скільки героїчних вчинків, про які ми не знаємо? Скільки щирості в діях і словах? Скільки альтруїзму і людинолюбства?
Їх тисячі. Людей, які творили революцію гідності…
Їх сотні. Людей, життя яких ми повинні прожити за себе і за них…
Герої не забуваються! Герої не вмирають!

Переглядів: 2431 Коментарів: 0

Сучасна казка з елементами БДСМ

Posted Автор: Створено: в Культура

      Ця книга викликає шквал обурення і шаленства, епатує і змушує критиків виокремлювати раціональне зерно від когнітивного дисонансу. Домогосподарки читають її потай від чоловіків, емансиповані жіночки радіють зміні культурологічного дискурсу, зніжені панянки мліють і обмлівають. Чоловіки неохоче висловлюють емоції, їх дратує головний герой, вони б хотіли спробувати все і самі. Моя викладачка – огрядна пані за 60 – мало слиною не плюється і щось там говорить про зміни парадигм.

     «50 відтінків сірого» Е. Джеймс - чергова казка, виписана у найкращих традиціях голлівудських мелодрам із еротичним підтекстом. Світовий бестселер, орієнтовний на масового читача. У цій книзі є все, чого потребує жанр, - герой нашого часу, любовна історія, дівчина-жабка, яка стане принцесою від поцілунку, і хеппі-енд.

...
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори