Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

ОСІННЯ ЛІТЕРАТУРНА ШКОЛА – 2014 — можливість почути, побачити, зробити, скуштувати, засвоїти, запропонувати, відточити, вдосконалити, застосувати... Дуже багато дієслівних форм, які могли б описати цей період часу, проведений на теренах Києво-Печерської лаври. Якщо говорити про девіз цього короткочасного навчального процесу, то придумати щось інакше, ніж слова з літературного «пробігу», які означають буквально «напитися літературою», відчути її, «пройти», відімкнути свідомість, знівелювати межі і стати новатором — якнайвдаліше.

Літературна школа – ЦЕ чотириденний курс навчання у майстрів мистецтва слова України, де найвидатніші митці вичитують лекції, спеціально розроблені під нього, перевіряють набуті знання за допомогою практичних занять, які є необхідними для закріплення матеріалу будь-яким автором: чи то початківцем, чи справжнім митцем.

...

Розглянуто трилогію “Міленіум” Стіга Ларссона та два варіанти її екранізації : шведський, американський. Проаналізовано зміст та форму викладення, частково манеру письма. Порівняно та висвітлено різницю двох видів творчого викладу та трьох варіантів інтерпретації оригіналу-книги у сфері кіноіндустрії.

Ключові слова : автор, екранізація, сюжет, герой, переклад, Щвеція, письменник, журналіст, детектив

...

Зовсім нещодавно Макс Кідрук приїжджав до Черкас із презентацією своєї книги "Жорстоке небо". Не минає й півроку як ГО "Книжковий Маестро" запрошує його знову. Однак тепер це не просто презентація, а лекції науково-популярного проекту "Quantum".

Проект складається з 8 лекцій, що покликані розповісти про явища та тіла, розміром від ядра атома до зірки-гіганта, про процеси, які відбуваються на відстані світлових років та в глибинах людського тіла і свідомості.

...

Люба Кіровоградщино, зроблю тут маленький натяк, на те, як Ви зустрічатимете Кідрука...

На те, чи буде воно ще краще, не сподіваємося, бо заявити ще й про то відкрито було б вже страшенно наглюче. Але те, що він завітає у Кіровоград - точно. У мережі вже просять автора, а він добрий - погоджується. У нашому випадку було так само. Тож і ділюся з Вами своїми враженнями від зустрічі з ним.

Мова йтиме про неймовірного... Ой! Не можна ж вживати до особи, а особливо письменника, слово "неймовірний". По-перше, якось з порогу вуса медом мажемо читачеві виходить, а по-друге, надто багато тоді пафосу та улесливості (із рубрики "наука в ліс не йде").


Відтак говоритимемо сьогодні про... просто письменника, який уміє Неймовірно написати та Надзвичайно відрекомендувати свій рукопис - про Макса Кідрука.
Буду чесною. Прочитала лише дві, та ба, навіть одну з половиною, книги Макса (на той момент). Не бувши ярою прихильницею, у мене вистачило совісті явитися на його презентацію, та ще й...запасти на його творчість...

Хто такий Кідрук? Я думала, що знаю його з усілякої інформаційної байди, яка пишеться про нього у інколи брехливій Вікіпедії чи у просторі соціальних мереж. Насправді -НІ! 
Взагалі, до цієї події багато людей реагувало на питання про автора абсолютно передбачливо, чого не скажеш тепер. Наразі кожен сформулював свою непохитну думку про нього самого та книги, які він пише. Адже після зустрічей люди масово розкуповували їх. Більше того, присутня деяка впевненість, що половина з них, якщо не всі - прочитані й занесені до списку улюблених (хоча у Черкасах презентація відбулася всього кілька днів тому). 

Якщо ж відкрито аналізувати враження аудиторії конкретно від твору, то, скажімо, роман є з чим порівняти і це збиває непрофесійного масового читача. Але то все, відверто кажучи, дурня. Бо кожен твір своєрідний : зі своїм особливим початком, захопливим викладенням сюжету з великим шматком драйвових пригод та смачною кінцівкою.

Можливо, він не є ідеалом літературного життя, він не пише класичних творів, не намагається увійти в історію як Юлій Цезар, який робив одночасно скількись там речей. Ні... Він просто робить свою справу. А головним є що у нашому житті??? Звісно ж на своєму місці лише той, хто щиро займається тим ділом, яке йому від першого і до останнього подиху припало до душі. Кожен ту річ знає, щодень згадує і навіть десь колись намагається, але не робить... Питання безсилі. Ось у чому різниця між справжнім професіоналом та дилетантом. 
Усьому дають раду почуття та вміння самовиразити їх. У Макса цим палають очі. Я бачила. Знаєте, це така явна ознака : ніби вогник якийсь розжарює їх і дає жагу до письменництва. І це, на щастя, можна побачити!..

Інакше, скажіть, як можна людину, яка ненавидить фізику, зачарувати нею так, що та почне жалкувати про хвилини шкільних азів, які були просиджені задарма. Та, що там!!! Якщо автора не хоче відпускати публіка - ЦЕ вже не мало. Ще й як!
Затягнути читача у відкритий космос, мабуть, ще ніхто не намагався, перейти від того до двигунів літака та спаплюженої долі - і не намагалися. Тільки він, молодий, перспективний письменник із живою душею та прискореним серцебиттям втямив такого. Скільки б не здавалося, що межа перед тобою, такі люди, як Кідрук доводять зворотне у сотий раз. 

А чи чули Ви як ліс дихає? Чи чули як море сумує? Чи комусь, може, доводилося рятувати землю від спекотного докучання влітку? Багато хто навіть угору не дивиться - не те щоб вже помічати ці "дрібниці", прислухатися до того, що тебе оточує. А відчуття на тому й базуються. Якщо не вивчиш себе цьому - не туркай інших. Адже ж так!??
 Очі - кристалики чистого льоду з відтінком людських суму та радостей. Адже ж звідки то їхнє забарвлення? Кідрук, мабуть, на те б дав фізичну чи біологічну інтерпретацію, але і він не виключення - має своє дзеркало душі, у якому читачі шукають продовження пригод, або й новий роман...
Переглядів: 741 Коментарів: 0

ЗНО?! Не чув. А що це???

Posted Автор: Створено: в Освіта

Цілий рік клопіткої наукової праці заради трьох днів життя. Що це? Показник результативності та неабиякого терпіння, вміння організовувати своє життя. Одним словом - ЗНО. 

Не можна не згадати "добрим" словом організатора перевірки знань учнів, або ж, як вважає більшість екс-школярів - "єрунди", бо через нього у половини меншає шансів до вступу і з`являється сивина у такому молодому віці. Образливим їм здається те, що деякі з них дійсно совісно навчалися протягом 11-ти років і мріяли про здобуття професії у не менш якісному ВУЗі. Натомість отримують собаку, бо ж дійсно тестування проходить не на досить високому рівні. Про це свідчить кількість помилок у тестових зошитах, помилки під час процедури проведення зовнішнього оцінювання та кількість апеляцій, яких, я думаю, зібралося не мало, оскільки тільки при мені двоє учнів збиралося апелювати, однак, чомусь цього ще не зробили як слід.

 Ось, що кажуть про ЗНО самі абітурієнти :

Максим (16 років) : "Враження від ЗНО погані - вчитися впродовж 11 років, а зно здав, не дуже добре, адже є такі питання із закавикою. Ну і ще: підготовка до зно - це втрачені дні, адже замість того щоб вчити свій предмет, ти вчиш укр мову наче збираєшся йти на мовника чи філолога"

Альона (17 років) : "ЗНО - марна трата часу. Ми вчимо усе, що доводиться, а паронімів, наприклад, ні. Їх немає у шкільній програмі, але вони трапляються у ЗНО. Чому я маю викидати гроші на репетиторів, якщо оцінюватися мають знання, здобуті у школі?"
b2ap3_thumbnail_images_20140622-111431_1.jpg


Таких думок більшість, в той час як прихильників цієї системи оцінювання тепер не дуже багато, а може, навіть, то взагалі був звичайнісінький міф, ті прихильники.

Цілий рік тебе лякають, що не здасиш, не вступиш, буде тяжко і таке інше, а насправді - омана. Пишу, як безпосередній учасник зовнішнього оцінювання. У мене після цього процесу таке враження, ніби це призводить до ще більшого розшарування суспільства. Так! Це не надто нагальна проблема саме у цей час, але, якщо вже треба реформовувати країну, то освіта - базовий гарант якісної праці.

Ну, подивимось з іншого боку - проблеми з освітою у нас значні. 
Шкільний бюджет лише падає, в наслідок чого боротьба з корупцією ні до чого не призводить. Вона лише набуває іншої форми. Ремонти та утримання навч. закладів за батьківський кошт. Програми навчання змінюються кожного року. 

Загалом : стабільності - нуль, знання - мінімум і страх бути неуком до кінця своїх днів через те, що, якщо грошей немає, то твоє бідолашне життя приречене бути таким. 
Проте на комерційне вступлять усі, але хтось в змозі і не хвилюватися про все те навчання, а одразу йти на пряму, вистелюючи дорогу грошенятами, а комусь цими тестами створили справжній гемарой : не набрав балів - не вступив.
І оте, що можна вгадати відповідь - маразм, оскільки невідомо, чи успіх з тобою, а чи десь далеко з іншим! У школі учив зовсім інше - надія лише на себе та совою пам*ять. Але, якщо не виправдав себе - винні репетитори!!!:)) Сміхота та й годі... 

Тому, для мене ЗНО - колесо фортуни, за допомогою якої дуже легко усвідомити, що праця не завжди винагороджується, як звикли вважати усі... окрім Міністра освіти:) Всім добра.

...
Не дарма у народі кажуть, що червень є рум`янцем року. Літо - це море щастя та тепла. Для багатьох - просто улюблена пора року, а для когось -  довгоочікувані відпустка та відпочинок. Чимало дискусій ведеться щодо походження назви цього місяця. І це дійсно цікаві роздуми, після прочитання яких починаєш замислюватися і любити свій край ще більше.
От, наприклад, чи знали Ви про комаху на ймення кошеніль, якій і присуджують бути причиною такої етимології? Кошеніль - сокоживна комаха, яка з`являється в червні, і одним з її видів є (увага!) восковий червець, якого раніше використовували для здобуття білого воску, про що й засвідчує його назва. А сама кошеніль теж давала фарбу, але червоного кольору. Мабуть, усі чули вислів : "червлений стяг". Так от цією фарбою на Русі вкривали бойові знамена. Звідси й така поговірка. Більше того, рецепт виготовлення цієї фарби був засекречений, тому прослідковують величезний попит іноземців на неї та піднесення торгівельної вагомості Русі за рахунок цього продукту. Найбільше в історії згадуються червенські міста поблизу Галичини. Там цей промисел розвивався дуже інтенсивно.
 Існує й значно простіша та розповсюдженіша версія. Присуджують характерність назви масовому цвітінню різних квітів, серед яких вирізняють мак та півонію. Плюсують до того і усе червоне : суниці, черешні та інше. Це вже не кажучи про народні назви місяців, де червень просто "зірка". Його брати не так сильно цікавлять дослідників. Там точно чорт ногу зломить!:))
Все це користується особливою увагою саме зараз, напередодні великого християнського свята, яке відзначає кожна українська родина. Щоправда і в цьому знаходяться деякі розбіжності. Здавна Трійця була язичницьким святом. У такий спосіб люди виказували свою глибоку повагу та вдячність природі. Вони прикрашали живими квітами та травами свій будинок, убезпечуючи його від злих духів та відьом, що в основному супроводжувалося певним особливим обрядом. Інші думки, які притримуються християнської версії походження вказують на те, що в цей день Бог озеленив землю неповторними травами. Або ж до прикладу візьмемо думку, з якою важко не погодитися, бо Біблію читав і читає кожен, не залежно від своїх переконань. Дана гіпотеза стверджує, що усе живе - Бог, а тридень свята заключається у Бого-Отці (відповідає неділя), Бого-Синові (понеділок) та Святому Бого-Дусі (відповідно вівторок).


Основна ідея та мета святкувань : спілкування з природою та очищення. Отже, навіть, якщо це свято існувало у дохристиянському періоді, то, як і за Володимира перейменовували богів язичницьких, аби усіх об`єднати, так само і тут : церква просто не могла заперечити довговічним традиціям. Свято довелося залишити, змінивши трактування. І уся та сукупність дійств, які повелося здійснювати слугують тому прикладом, не кажучи вже про русальні дійства. Церква була і є проти них.
Можна сказати, що Трійця - "непостійне" свято, бо як і Великдень та інші великі свята, потребує "свого" числа та має безліч особливостей погодженого святкування.

Дуже цікаво почитати про обряди, які здійснювалися різним чином на різних територіях України. Яскравим прикладом є збирання жінками "на дев`яти межах" лікувальних трав та роси від пороку сліпоти удосвіта в день Бого-Отця. Або ж саме уквітчання оселі, створення такої собі "глетчаної алеї", захист за допомоги "грішних дерев", з яких навіть будинки боялися будувати, бо свято вірили, що в нього обов`язково має влучити блискавка. А от у Карпатах ще й прийнято вибачення просити у людей цього дня. Дівчата ж плетуть вінки та грають у "Тополю" (себто водять її), співають обрядові пісні та багато іншого.

b2ap3_thumbnail_images_20140607-110647_1.jpg

Загалом, дуже шкода, що наразі всіх обрядів не відтворюють українці. Бабусі ніколи не нехтують цим, знаючи, що воно є важливо, від своїх батьків на відміну від теперішнього покоління, яке цікавлять лише новітні технології та власні проблеми.
Не можна не погодитись : дуже цікаво читати, ознайомлюватись, але набагато цікавіше побачити та відчути на собі таке розмаїття української культури свят.
Українська мудрість каже : "У червні весело жити : квіти цвітуть, солов`ї співають".
Переглядів: 1173 Коментарів: 0

Хода Єднання під прапором України

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Вчора, 1 травня, місто Новомиргод вразила хвиля Єдності, завдяки якій стався неймовірний вибух патріотичності. Давно такого не бачило наше місто. І все це завдяки завзяттю молоді, а саме Дитячого парламенту дітей Новомиргородщини, який виступив організатором та натхненником цього дійства.

А почалося все зрання біля монумента Шевченку у Златополі, де ЗОШ №1 урочисто передала гімназистам 50-ти метровий прапор України, які в свою чергу мали передати його учням ЗОШ №2 та ЗОШ №3, що приєдналася пізніше (біля танку). b2ap3_thumbnail_IMAG0581.jpgb2ap3_thumbnail_IMAG0583.jpg

...

Весняні димові "хмари"...

Posted Автор: Створено: в Суспільство

Весна! 

Міста, містечка, села повертаються до свого постійного звичного життя, природа оновлює свої запаси, "підрихтовує" все, що простояло цілісіньку зиму під сильними ударами морозів та снігопадів.  Зазеленіло навкруги, проклюнулися перші паростки травички. Так приємно спостерігати, наскільки ніжно брунькуються дерева та розпускається вся ця краса довкола. 

...

Минулого та вже й цього року по всій Україні було безліч нещасних випадків, коли люди, нібито ні з того ні з сього провалювалися крізь землю, у прямому значенні цих слів.

Важко нагадувати, однак обставини, які наразі стимулюють мене до написання цього посту, є досить обтяжливими. Кількість «каналізаційних» постраждалих далеко не маленька, до того ж безлад теж повинен мати свої кордони, яких ніяк ми не досягнемо останнім часом.
Восени, майже щовечора, телевізор гримів сюжетами про ці нещасні випадки та попередженнями, проте нічого не змінилося. Що ж, здавалося б, так тому й бути, але… на вулиці давно вже весна і до сих пір на вулицях міст часто трапляються відкриті, нічим не загороджені каналізаційні ями. Мені особисто довелося в цьому переконатися. Трохи більше місяця тому побачила перший кадр у Кіровограді :

b2ap3_thumbnail_ulmY4XVeRdg.jpg
Хотіла написати про це відразу, проте по приїзду була заклопотана, а пізніше вже й не була впевнена, що яма так і залишилася відкритою або ж, може, то для стоку спеціально відкрили взагалі і скоро все виправлять. І пізніше побачила, що люк таки закрили. Однак, у нашому місті так швидко, на жаль, не реагують. Чи мало їм того, що люди калічаться, ламаючи собі кістки через падіння, та як би страшно це не звучало, гинуть, захлинувшись чи «зварившись» у гарячих стоках каналізаційної системи… А все через що? А через халатність, а через порушення дисципліни та самоврядування. Або ж через чиїсь занадто липкі до чужого майна рученьки та хворобу «все залізне тягну на металолом» . Дуже прикро, що всі заклики та попередження НЕ діють, навіть коли на терезах життя людини. Заклики безсилі, докази безсилі, попередження летять у пустий простір, до дверей, як-то кажуть… 
У Новомиргороді такого "добра" купа :

...

Паніка у Новомиргороді

Posted Автор: Створено: в Загальне
Раніше у нашому містечку, майже ніщо не нагадувало про Майдан, окрім пересічних наклейок на стінах, заборах, зупинках та зібрань новомиргородського Майдану, на які іноді збиралося кілька активістів. Вже особисто мені навіть почало здаватися, що ми відлюдники які чи щось таке - хоч і живемо у центрі країни нібито. У Києві йде громадянська війна, люди за крок до оголошення надзвичайного стану, а у нас можна сказати – тиша та спокій і про ці жахливі події нагадують лише телевізор, який без упину крутить трансляції з місця подій та інтернет, де вже давно немає нічого, окрім величезного горя та страху. А-а-а-а, ще ж кадрові зміни в адміністрації і «очищення» кіровоградським судом екс-голови, який був звинувачений у корупції (зрозуміла річ не безпідставно). І так уже кілька місяців – живемо з дня у день, фактично склавши руки та чекаючи новин з центру. У Києві купа людей гине, такі жахи розгортаються. Та навіть не треба далеко йти, у Кіровограді ведуть активну боротьбу з владою за свободу, а ми? А що ми?!

Та от вчора одна непевна чутка змусила похвилюватися все місто. Новомиргород спалахнув новиною, що через місто до Києва їхатимуть «тітушки». І от тут почалася паніка…
Люди ринулися до банкоматів, а ті не працюють. Місто було оточене загонами міліції, які перевіряли підозрілі автобуси. Звідкись, невідомо звідки, взялося судження, що всі в*їзди та виїзди з Новомиргорода заборонено, пізніше виявилося, що завернули лише один нерейсовий автобус на півдорозі до міста. Всі почали телефонувати одне одному, радитись. Батьки забирали дітей зі школи, для чого навіть було відряджено кілька шкільних автобусів. Усім наказали сидіти вдома. У соц. мережі писали, що "тітушки" вже скрізь, хоча очікувалося всього два автобуси. З Виски, Листопадового, Шполи, де взагалі окрема історія із підпалом адміністрації, надходили сигнали від людей, які начебто бачили автобуси, озброєних людей, але вони здебільшого спростовувалися.

"Все!!! Це все! Зарплат не буде".
"Житимемо місяцями без грошей, голодувати будем як у 33-му".
"У Новомиргороді збираються штурмувати адміністрацію. Буде уведено надзвичайний стан".
"Це війна".
Загалом, чого тільки не було чути у нас, чого тільки не говорили… однак достеменно ніхто з народу так і не відає були ті «тітушки» чи ні у Новомиргороді. Лише даремно напанікувалися. Зате побачили, що творить не зовсім точна інфа. Сказали лише з дому не виходити, а ми вже собі нафантазували...
Переглядів: 1869 Коментарів: 1
Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори