Гречані блоги

Блоги небайдужих особистостей на інформаційному порталі Кіровоградщини "Гречка"

Сергій Філіппов

Сергій Філіппов




Сергій Філіппов ще не створив свою біографію

b2ap3_thumbnail_Consierge.jpg

— Ви в яку квартиру?
— У чотирнадцяту.— Так починається кожен мій візит до київського друга. А чи не можна було б делегувати функцію консьєржки маленькій коробочці, яка вміє пілікати й говорити голосом безпосередньо друга? Авжеж ні. Адже людина залишиться без зарплати! Та й зрештою який-не-який інтелектуальний фейсконтроль.

...

b2ap3_thumbnail_daylight-savings.jpgМене багато запитують, про що був мій попередній пост. Він про те, що можна або прийняти і полюбити українську топоніміку, яка утворюється за своїми, не схожими ані на російські, ані на радянські, принципами, або жити в оточенні дебільних назв. Кожен обирає для себе те, що для нього комфортніше. Здається, тут нічого складного немає. Дуже потішила мене версія, висловлена в коментарях і згодними і незгодними з „дебільністю“ назв. Невже люди справді вважають, що я аж так не поважаю ані себе, ані читачів, щоб вивалювати на голову останніх вкусовщину, до того ж без аргументації?

Цього тижня знов будемо переводити годинники. „Тобто якщо було шість, то тепер буде сім чи п’ять?“ — приблизно такою буде реакція більшості українців, у чиї і так затуркані голови держава поселила ще одну проблему. 30 жовтня вся Україна прокинувшись буде мати, чим зайнятись: зняти зі стіни й перевести годинник у вітальні, перевести годинник на кухні, наклацати час на мобільному, якщо це не смартфон. Окремо можемо позловтішатися з власників плеєрів, диктофонів, фото- та відеокамер. Особисто у мене все це чинонаслідування займає 25-30 хвилин. Звісно, на фоні півмільйона хвилин якісь п’ятдесят — це краплина в морі. Так, держава — це потужний хронофаг, і набагато більше часу вона краде у нас своїми перевірками лічилььників, безкінечними чергами у водоканалах, переоформленням довідок. Але в усіх цих випадках витрати часу можна хоч якось раціонально пояснити.

...

b2ap3_thumbnail_gorishni_plavni_0.jpgЦей вираз обурення уже можна писати хештеґом: #фуякадебільнаназва. Ми не могли обійти увагою цю болючу для кожного українця тему. Результатом нашого естетикотопонімічного дослідження став список дебільних назв міст України, який ми й пропонуємо Вашій увазі. Оскільки його адресатом є мисляча аудиторія, в даній публікації ми наводимо лише денотати. Читачеві пропонується самостійно домислити асоціації, як от Алупка-Щалупка, Буча-Убуча, або ж у більш складних випадках, як от Лохвиця, Рахів, Тараща.  

Алупка
Ананьїв

...

b2ap3_thumbnail_oseledci.jpgНемов оселедці в банці. Кіровоградці протестують проти транспортної реформи.

Свої відчуття від користування громадським транспортом вони демонструють владі в оригінальний спосіб. Ціле відро оселедців у подарунок кіровоградським чиновникам презентували громадські активісти. Написи на візку, на якому їх привезли,  нагадують про номери маршрутів, які зникли в результаті транспортної реформи.

Баптистський пастор, виголошуючи проповідь, сказав, що Європа — це зло, про що свідчить сон Йосипа. Пророк Єзекіїль побачив у видінні колеса, цим самим передрікши винайдення колеса в 1820 р.

Завітав у гості на недільне служіння до будинку молитви Церкви євангельських християн баптистів у Кіровограді. Однією з тем служіння було небо. І першою річчю, що різко привернула мою увагу, були слова пісні, яку виконував один із братів. Ці два рядки настільки влучні, настільки концентровано передають інтелектуальну атмосферу, що панує, нажаль в таких церквах, що породжують цілу низку узагальнень. Хочете кількома словами почути, що чекають в церкві від вірянина — ось ці слова:

...

Два дні в екопоселенні

Posted Автор: Створено: в Мандрівні нотатки

b2ap3_thumbnail_IMG00027.jpgЯ вживу побачив, як  мешканці екопоселення святкують, працюють і навіть знайомляться з метою створення сім’ї. Познайомився із дуже незвичайними людьми, почув дивовижні історії, що міняють звичні уявлення про речі. Також із цією поїздкою пов’язано кілька духовних практик, які я відкрив для себе.

b2ap3_thumbnail_ruzhycheve.jpgЦі люди повірили у свою мрію й не побоялись зробити докорінні зміни в житті. Із великих міст вони переїхали на покинутий хутір і почали створювати свій, як вони його називають, простір любові.

Ми побували у них в гостях у селі Цвітна Олександрівського району й дізнались, чим живе сьогодні екопоселення. Що вони вирощують і як обробляють землю? Чим харчуються і звідки беруть засоби до існування? Про все це слухайте в „Кольорах часу“. Але найцінніше те, що герої передачі діляться своїми думками і поглядами на життя, які будуть вельми корисними для небайдужого шукача. Ну і, звісно ж, ви зануритесь в атмосферу поселення, відчуєте настрій його мешканців.

...

b2ap3_thumbnail_Berdnyk1_20130629-193050_1.jpgЧи можу я творити нову реальність для України, якщо мене ніхто не підтримує, якщо я поки що абсолютно сам? Для мене це питання завжди було актуальним, я щоразу намагався звільнити місце для віри. У цій передачі можна знайти для себе відповідь, що не залишить байдужим нікого, хто має хоч невелику краплину віри.

Ця відповідь — не з книжної езотерики, не від позиченої мудрості. Це живий досвід людини, яка в середині 70-х почала творити майбутнє для України в ноосфері.

...

Місто мільйона надій“ — до цієї назви важко щось додати. Фотовиставка Бориса Бухмана, що відкрилась у Кіровоградській обласній бібліотеці ім. Чижевського, справді вражає. На світлинах — маленькі пацієнти онкологічної лікарні. Ось дитина отримує хімеотерапію, і мама його годує грудьми. А у цієї дитини беруть пунцію спинномозкової рідини.
Але задача фотовиставки — не пограти на емоціях, як робить ТСН, а пробудити бажання робити добро. Саме до цього закликали і присутні на виставці представники благодійних організацій.

Це перша програма циклу „Кольори часу“, яка вийшла на Кіровоградському обласному радіо „Скіфія-Центр“.

Переглядів: 670 Коментарів: 0

b2ap3_thumbnail_Berdnyk_20130615-202534_1.jpgНаш світ не може існувати без казки. Казка — це ключ до справжньої духовної реальності. Саме тому в цей світ приходять люди, які здатні творити казку, які кличуть тих, хто має відкрите і сміливе серце до славних вогняних подвигів, до нашої духовної прабатьківщини.

18 березня виповнилось 10 років, як наш земний світ залишив український мислитель, письменник, казкар Олесь Бердник. Він творив казку не лише у своїх фантастичних романах, а й у реальному житті. Про це — у живих розповідях найближчих йому людей, а також у піснях на слова Олеся Бердника у виконанні Сергія Сольоного, гурту „Вогнесміх“, Василя Литвина.

Редакція не впливає на зміст блогів і не несе відповідальності за думку, яку висловлюють автори