Гречані блоги

1883 року овдовілий, звільнений із посади секретаря поліції актор-аматор і драматург-початківець Іван Тобілевич приєднався до театральної трупи Михайла Старицького взявши сценічний псевдонім Карпенко-Карий. Розбитий смертю дружини та доньки Іван Тобілевич вирішує цілком присвятити себе театру. Але у трупі Старицького він знаходить ще одну супутницю і опору (окрім театру), яка пройде із ним усе його життя – свою майбутню дружину Софію Тобілевич (тодішню хористку трупи Софію Дітківську)

Софія Віталіївна Тобілевич народилася 12-го жовтня 1860-го року на Вінниччині у збіднілій шляхетській родині, її дядьком по матері був Зиґмунт Сераковський – один із лідерів польського повстання 1863 року, знайомий Тараса Шевченка. Із 1883 року Софія Віталіївна розпочала свою сценічну діяльність, у цьому ж році вони із Іваном Тобілевичем одружилися. У різні роки жила у Новочеркаську, на хуторі Надія, виступала у складі труп Садовського, Саксаганського, у Театрі ім. Т. Шевченка в Києві, у Новому драматичному театрі ім. І. Франка Гната Юри (Черкаси). Закінчила сценічну діяльність у 1935 році. Померла Софія Тобілевич у віці 92-ох років.

«Незалежність і панування без обов’язків неможливе»

«Нема такої фортеці, яка б після довгої осади не здалась»

Відеопоезія "Кафка" потрапила до лонг-листа IV-го міжнародного конкурсу відеопоезії «CYCLOP»

Текст, музика - Кирило Поліщук (Поль Іщук)
Ідея, монтаж - Вікторія Нетребенко

У випуску № 19 (11-12.10.2014):

Власні поезії читають Кирило Поліщук (Поль Іщук) та Сергій Жадан

Можливо запізно публікувати цей список, адже вже середина жовтня, але все ж варто не забувати про тих видатних діячів культури яких вшановуютьу жовтні 2014-го.

2 жовтня: 110 років від дня народження англійського письменника Грема Гріна (1904-1991)

Бардівська пісня – синтез поезії, музики і оголених авторських почуттів, які непідлеглі ніякій цензурі, хіба тільки мистецький ідеї. Кожен виконавець авторської пісні – індивідуальність, незважаючи на схожість мелодій та гармоній; кожен виконавець – особлива життєва і творча позиція.

11 жовтня у Кіровограді відбувся фестиваль авторської музики «Барди Єлисаветграда», який організувало об’єднання «Театр авторської пісні». На фестивалі виступали автори-виконавці із Кривого Рогу, Долинської, Кіровограда, а також місцеві і Криворізькі поети. Пісні і поезії звучали різноманітні – патріотичні, філософські, ліричні; виконувались під акустичну гітару, фонограму мінус, часткову інструментальну фонограму (жива гітара), гітара та акордеон. 

Наприкінці жовтня побачить світ нова антологія поезії «Шепіт Альми» – книга віршів кіровоградських та кримських поетів (6 поетів з Криму та 4 з Кіровограду).

 Над книгою працювали творці відомих у місті та Україні антологій «Гра в поетів» (2013 р.) та «До барикад!» (2014 р.)

Сьогодні оголосили лауреата Нобелівської премії з літератури 2014-го року. Ним став 69-тирічний французький письменник італійського походження Патрік Модіано

Майже всі його твори автобіографічні і так чи інакше пов'язані з окупацією Франції нацистами у часи Другої світової війни. Раніше в інтерв'ю він зізнавався, що "одержимий минулим", а "минуле – це смутна епоха окупації".
Романи Модіано перекладені багатьома мовами, серед яких німецька, англійська, болгарська, польська і російська. Також чотири книги лауреата Нобелівської премії перекладені українською мовою, а саме романи "Неділі в серпні", "Вулиця таємних крамниць", "Зниклий квартал", "Нічна трава".

Тут можна прочитати один із нових романів Патріка Модіано "Нічна трава" (2012 рік.) Переклав на українську Ярослав Коваль.
http://bukvoid.com.ua/library/patrik_modiano/nichna_trava_pereklad_yaroslava_kovalya/1.html

Рік 2014 справді видатний не лише для української свідомості і держави, а й для української культури – це рік 200-ліття Тараса Шевченка. Але 2015 рік є не менш вагомим, адже 8-го січня буде відзначатися 80-тиріччя генія української поезії ХХ століття Василя Симоненка. Він пішов молодим, але лишив по собі полум’яні рядки, які горітимуть у душі українського народу вічно.

2015-ий рік має бути роком Симоненка, і пройти під зіркою його поезії. Опісля полум’я революцій Шевченкової поезії, горя і смерті, має засяяти життєствердна поезія Василя Симоненка, який більш за все «ненавидів смерть» (з інтерв’ю поета). І де ж починати шанувати великого поета як не на факультеті філології?

«Мені не щастить з хлопцями.

В мене рідко буває друге побачення,