Гречані блоги

На березневій битві музикантів у галереї «Єлисаветград» схрестили свої музичні інструменти тріо, двоє сольних виконавців, і  п’ять дуетів. Зал був, як і завжди, забитий вщент. Музика була різна, музика була цікава. Березнева  «битва» продемонструвала різноманіття кіровоградської музики – а точніше кіровоградських музикантів. За жанрами, стилями, інструментами.

4-го березня у приміщенні обласного краєзнавчого музею відбулося поетичне читання «День поезії», у якому взяли участь літератори міста. Читання було присвячене шевченківським дням.

Модерував захід поет Віктор Погрібний. Свою творчість присутнім презентували члени літературного об’єднання «Степ», а також молоді поети та музиканти. Серед виступаючих були Олександр Архангельський, який зачитав вірші Євгена Маланюка; Ольга Полєвіна,  Артем Луценко, Кирило Поліщук, Тетяна Березняк, Карина Гених та інші.

Перший місяць весни у галереї «Єлисаветград» буде відзначений не лише відкриттям нових виставок (зокрема персональної фотовиставки Миколи Цуканова «Так умеет каждый»), а й двома мистецькими змаганнями – «Битвою музикантів» та «Битвою поетів».

У рамках проекту «Музичний четвер» 12-го березня відбудеться «Битва музикантів».

 Навесні (а точніше 10-го березня) стартує новий сезон програми «Квартирник» на телеканалі TTV. У програмі змінюється формат і хронометраж, але суть лишається – знайомство із талановитими людьми Кіровограда.

Однією з перших програм буде концерт пам’яті Андрія Кузьменка, який загинув 2-го лютого. В ефірі звучатимуть пісні гурту «Скрябін» у виконанні кіровоградських музикантів.

У перший день весни саме під такою назвою в одній із ресторацій міста відбувся музично-літературний квартирник. Сподіваємось, що така форма мистецьких зустрічей приживеться у місті.

Організатори цього заходу потурбувалися про все – і про мистецьку складову, і про комфорт для глядачів, і про атмосферу.

Новий номер культурно-літературного журналу вже у мережі!  

 Редакція вітає усіх із кінцем зими, початком весни, новим випуском журналу!
У цьому випуску ви зможете прочитати про нові цікаві проекти, познайомитись із кіровоградськими (і не лише кіровоградськими) поетами, літераторами, музикантами. У цьому номері з’явиться кілька нових постійний рубрик та відновиться кілька «забутих» рубрик із минулого життя журналу.
Залишайтеся з нами – все геніальне ще попереду :)
Щиро ваш журнал «шTOPOR»!

«Схід і Захід разом», «Україна Єдина» або «Єдина країна» – гасла, які лунали не один рік, які лунають так актуально тепер. Соборність нашої держави – це  питання, яке постає лише у часи скрути, коли відбувається найбільше загострення того, що нас розрізняє, і все розходиться по швах.

Через що не вдається Україні бути монолітною? Фактори різні – політичні, економічні, культурний рівень того чи іншого регіону. Але найбільшим фактором є найбільш елементарний і банальний фактор – незнання. Один регіон (чи одне місто) не знає чим живе інший, будуючи свої уявлення лише на стереотипах. На Заході – бандерівці-націоналісти, на Сході – бидло і бандюгани, на Півдні – море, на Півночі – столиця, Центр – біла пляма; Полтава – галушки, Кіровоград – де це?, Одеса – мама, Ялта – море, Севастополь – море, Сімферополь – Крим, але чогось моря немає.  

Кіровоград – місто літературне. А точніше – літераторне. Є такий жарт, що якщо в центрі міста (навіть не біля філфаку) кожного перехожого питати: «Ти поет?», то кожен другий відповість: «Так», а кожен перший: «Так, ось моя збірочка віршів…».  Жарт жартом, але є в ньому і правда. У місті існують різні літературні об’єднання, навколо яких групуються майстри й аматори художнього слова; відбуваються літературні читання, які збирають чимало глядачів і поетів-виступаючих; майже не щомісяця з’являються нові і нові збірки поезій, хоч і не великими накладами. Уся проблема – про це мало хто знає. Точніше ніхто не знає, лише обмежене коло тих, хто приклав руку до створення цієї книжки. 

У місті існують літературні об’єднання  (деякі з них творчі об’єднання) «Парус», «Ліра»,  «Чайка», «Обрій». Але якщо вони і творять та впливають на літературний процес міста – про їх творчість мало хто знає, навіть серед тих, на жаль, хто обертається у навкололітературних колах. 

Мы уже привыкли хоронить наших бойцов, для некоторых это стало почти привычкой, страшной и щемящей душу, но привычкой. Вот я, несколько раз наблюдал, кроме родственников и боевых товарищей, приходят одни и теже люди. Это "бюджетники". Им в приказном порядке дали указание присутствовать на всех этих скорбных мероприятиях и они покорно выплняют. Ходят работники школ, музеев,филармонии,из различных управлений городской службы, одни и теже. А кто может ответить, зачем? Зачем им постоянно ходить, что они должны изображать на похоронах? Может, это меод повышения ихнего патриотизма? Может, это способ создать массовость на мероприятии? Показать  друзьям и родственникак , как много людей пришло простится с героем? Что то в этом не искреннее и показушное. Какое то казенное и не настоящее. Может проще никого не приглашать? Что скажут мало людей пришло, как то некрасиво. Приведите на это мероприятие студентов. Рядом находится Педуниверситет, там много людей изучающих историю, право, наверное им будет полезнее посмотреть и послушать, что происходит в стране не с экранов телевизоров, а самим увидеть слезы и боль. Увидеть погибших сверстников и их матерей. Почувствовать, чего стоит их возможность учится, а не воевать.  Что стоит, мирое небо над Кировоградом. Сколько жизней забрала эта война, они поймут и по другому будут ценить то что им дано. Не стоит боятся показать это молодежи, именно с этого начинается патриотическое воспитание и любовь к Родине.

11-го лютого відбулося чергове засідання обласного літературного об’єднання «Степ», яке розпочалося із традиційної хвилини мовчання, якою вшанували пам'ять воїнів які загинули на Сході.

На початку членами літ. об’єднання були зачитані нові вірші на актуальну тематику – тематику війни. Увесь інший час було присвячено виступам молодих поетів. Свою творчість презентували Артем Луценко, Поль Іщук (Кирило Поліщук), та Ольга Алєксєєнко. Окрім віршів вони зіграли із репертуару свого гурту «Приходьте завтра» декілька пісень на слова Василя Симоненка, Ганни Дудник, Артема Луценка.